Ухвала суду № 97941064, 10.06.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2289/20

Провадження № 1-кп/496/111/21

У Х В А Л А

10 червня 2021 рокуБіляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Галич О.П.,

за участю:

секретаря – Ткаченко В.М.,

прокурора – Сцепури О.І.,

захисників – Дьогтєва С.Г., Байроктарь О.В., Пасконного А.О.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання захисників про повернення обвинувального акту прокурору, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №1202016000000147 від 04.03.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

У підготовчому засіданні захисники обвинуваченої заявили клопотання про повернення обвинуваченого акту. Свої клопотання обґрунтовують тим що в обвинувальному акті не вірно зазначені анкетні дані обвинуваченої; відсутні відомості про викривача; відсутнє формулювання обвинувачення та не зазначено мотиву та мети вчинення ОСОБА_1 певних дій і не зазначено розміру матеріальних збитків. Просили обвинувальний акт повернути прокурору.

Обвинувачена та захисник у підготовчому засіданні наполягали на задоволенні наданих письмових клопотань.

Прокурор у підготовчому засіданні заперечувала проти задоволення заявлених клопотання, оскільки вважала, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підлягає розгляду в судовому засіданні.

Суд, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт, дійшов висновку про те, що клопотання захисників про повернення обвинувального акту прокурору не підлягають до задоволення, з таких підстав.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) ; анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу ; дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Виходячи зі змісту доводів цих клопотань, їх спільною підставою для повернення прокурору обвинувального акту є допущена неповнота та неконкретність формулювання обвинувачення, невірне місце народження обвинуваченої, відсутність відомостей щодо розміру матеріальної шкоди, а також, недоведеність в обвинувальному акті обставин, які становлять предмет доказування.

Дійсно, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

На думку суду, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 відповідає зазначеним вимогам. Оцінка ж обґрунтованості обвинувачення, до якої, зокрема, може належати певні ознаки складу інкримінованого обвинуваченій правопорушення, зокрема в частині вирішення питання розміру матеріальної шкоди, вірних анкетних даних обвинуваченої, мотивів вчинення кримінального правопорушення є процесом доказування в ході судового розгляду і, з огляду на цілі та завдання підготовчого провадження, не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання.

На стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та, більше того, наявність чи відсутність його складу.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Щодо неконкретності обвинувачення, суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Аналогічні вимоги до обвинувачення містяться у п. 51 рішення ЄСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року де зазначено, що «поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).

У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Однак, як визначено в п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у обвинувальному акті мають викладатись фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що передбачає певну лексичну та граматичну особливість такого викладу.

В обвинувальному акті, хоча і з певними недоліками (невідповідністю у місці народження обвинуваченої), наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Наведені фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, й цього достатньо для призначення обвинувального акта до судового розгляду.

У цьому аспекті суд також звертає увагу, що конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України повернення обвинувального акта – є правом, а не обов`язком суду у випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Крім цього, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які саме перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Отже, суд робить висновок, що стороною обвинувачення при викладенні фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення дотримано вимоги чинного Кримінального процесуального кодексу України. Відомості, які містяться в обвинувальному акті, свідчать про офіційне доведення до відома обвинуваченій компетентним органом твердження про вчинення нею відповідного кримінального правопорушення, передбаченого КК України, і є достатніми для повного розуміння суті висунутого обвинувачення, що є необхідним для підготовки захисту.

Суттєвих порушень, через які суд має повернути обвинувальний акт прокурору з цих підстав, судом не встановлено.

Суд також відхиляє доводи захисників щодо порушення вимог п. 3-1, п. 8-1 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині відсутності в обвинувальному акті анкетних відомостей викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

У цьому аспекті суд зазначає, що відповідно до п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України, викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

Статтею 60 КПК України передбачено, що заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Заявник має право: отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, отримувати витяг з ЄРДР, подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи, отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

У роз`ясненнях Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) № 5 від 23 червня 2020 року «Щодо правового статусу викривача» вказано, що викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання.

У цих роз`ясненнях визначено обов`язкові ознаки викривача, а саме: володіння інформацією про можливі факти корупційних правопорушень – фактичні дані, а саме про обставини правопорушення, місце і час його вчинення, особу, яка вчинила правопорушення; переконання у достовірності відповідної інформації; отримання інформації у зв`язку з трудовою, професійною, господарською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або участю у передбачених законодавство процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання; особа повідомила інформацію через внутрішні канали керівнику, регулярні канали спеціально уповноваженим суб`єктам та зовнішні канали.

У випадку відсутності хоча б однієї з вказаних істотних ознак особа не може вважатися викривачем.

У цих роз`ясненнях також зазначено, що особа, яка надала повідомлення, не є викривачем, якщо інформація: не містить фактичних даних, а саме про обставини правопорушення, місце і час його вчинення, особу, яка вчинила правопорушення; стала їй відома не у зв`язку з трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Суд на даному етапі судового розгляду не вбачає підстав стверджувати про те, що у ОСОБА_2 наявний процесуальний статус викривача. Тому, суд робить висновок, що останній уповноважений на реалізацію своїх прав виключно у статусі заявника.

У цьому аспекті суд наголошує, що у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта.

За цих обставин, при розгляді клопотання захисників обвинуваченої не встановлено таких недоліків обвинувального акту, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд. В той же час, розгляд судом відповідних доводів сторони захисту можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд за участю сторін на підставі дослідження наданих доказів здійснюватиме розгляд кримінального провадження з ухваленням за наслідками цього судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 369, 372КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволені клопотання захисників про повернення обвинувального акту прокурору, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя О.П. Галич