Рішення № 97939420, 14.06.2021, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Номер провадження 2/676/1153/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року. м. Кам`янець- Подільський

Кам`янець- Подільський міськрайонний суд Хмельницької області.

в складі : головуючої судді - Семенюк В.В.

за участю секретаря судового засідання - Стецюк-Стебницької Н.С.

справа № 676/884/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

17.02.2021 року АТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.09.2010 року у розмірі 100 547,00 грн. станом на 19.11.2020 року.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 25.02.2021 року розгляд справи призначений в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг , у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 10.09.2010 року , згідно якої отримав кредит у розмірі 33000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також, відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Посилається на те, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 19.11.2020 року має заборгованість у розмірі 100 547,50 грн., яка складається із : заборгованості за тілом кредиту - 33 000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом - 67 547,50 грн. Просить стягнути з відповідача на користь банку вказану загальну суму заборгованості, а також понесені судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Представик відповідача ОСОБА_2 направив до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.09.2010 року у розмірі 100 547,50 грн., оскільки рішенням суду від 10.10.2018 року у справі № 676/3882/18 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса про стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за тим самим кредитом станом на 25.01.2017 року в сумі 33 000,00 грн. тіла кредиту та 12 988,63 грн. відсотків. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності по поверненню кредитних коштів, а саме - строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 встановлено до грудня 2013 року, тобто кінцевий строк повного повернення кредитних коштів, закінчився 31 грудня 2013 року. При цьому, ОСОБА_1 категорично заперечує проти того, що протягом грудня 2014 - лютого 2015 та липня - жовтня 2018 років ним було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором, як це відображено у «Виписці» по рахунку. Останній, здійснений особисто Позивачем, платіж на повернення кредитних коштів був зроблений 07.10.2013р. в сумі 800,00 грн., з яких 641,19 грн. були зараховані Банком на погашення процентів, а 158,8 грн. - сплату комісії та пені. Крім того, з 01 січня 2014 року, після спливу в грудні 2013 року строку кредитування, Банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до «Розрахунку заборгованості», заборгованістьПозивача за процентами станом на 31.12.2013р. становила 2 880,13 грн., а станом на 19.11.2020р. - 67 547,50 грн.Отже, позовна вимога Банку про стягнення процентів в сумі 64 667,37 грн. (67547,50 - 2880,13), нарахованих з 01.01.2014р. по 19.11.2020р. не підлягає задоволенню в силу безпідставності. Зважаючи на дане, Банк взагалі не довів права на нарахування та стягнення із Відповідача процентів за користування кредитом, починаючи ще з 11.12.2012р. - старту карткового рахунку, так як Умови, Правила та Тарифи не підписані Відповідачем. Крім того, станом на 01 січня 2017 року спливла позовна давність до вимог Банку по стягненню тіла кредиту та нарахованих процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, а з позовом до суду Банк звернувся лише 17 лютого 2021 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представик відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов не визнає.

Суд розглядає справу у відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи у повному об`ємі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 10.09.2010 року між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват банку , згідно з якою відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 33 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши вказану заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта клієнта.

Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі та надав відповідачу кредитну картку : 11.12.2012 р. - № НОМЕР_1 з терміном дії до 12/2013 року; 26.12.2012 р, змінив кредитний ліміт до 6 000,00 грн., 08.01.2013 р. змінив кредитний ліміт до 30 000,00 грн., 04.02.2013 р. змінив кредитний ліміт до 33 000,00 грн. та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду,щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7 Договору.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п.21.1.5.7 Договору.

Овердрафт - це короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операцій по платіжній картці на д сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті Позивача АТ КБ «Приватбанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 року, а наразі діє підставі Ліцензії НБУ №22 від 05.10.2011 року, публічно пропонує, невизначеному колу осіб, можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг». Тобто Умови та Правила є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратми, відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором.

За розрахунком позивача , заборгованість за кредитом станом на 19.11.2020 року становить 100 547,50 грн., яка складається із : заборгованості за тілом кредиту - 33 000,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом - 67 547,50 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Із анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 від 10.09.2010 р. вбачається, що в ній процентна ставка не зазначена, відсутні умови настання відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі процентів за користування кредитом. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємної частини укладеного договору.

Витягом з Тарифів Банку та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність сторін.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з Умов та правил надання банківських послуг був ознайомлений відповідач і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафу) та, зокрема саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у справі - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачем запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Умо та правил надання банківських послуг, довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», які наявні в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.

При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними позовні вимоги Банку про стягнення процентів, оскільки відсутній такий обов`язок в анкеті-заяві від 10.09.2010 р., а витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту, суд вважає, що такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки Позивачем пропущений строк позовної давності по поверненню кредитних коштів. а саме - строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 встановлено до грудня 2013 року, тобто кінцевий строк повного повернення кредитних коштів, закінчився 31 грудня 2013 року..

Згідно довідки АТ КБ «Приват банк» Кубову Ю.І. була видана одна кредитна картка: 11.12.2012 р. - № НОМЕР_1 з терміном дії до 12/2013 року. ОСОБА_1 користувався кредитним коштами, поповнював картковий рахунок власними коштами для погашення заборгованості

Відповідно до ст. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в Постанові (номер в Реєстрі 75690725) від 25.07.2018р. у справі № 127/9472/16, у правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки, як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Так само, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в Постанові (номер в Реєстрі74550215) від07.06.2018р. у справі №641/3846/13, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України), щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Тому, оскільки строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 встановлено до грудня 2013 року, то кінцевий строк повного повернення кредитних коштів закінчився 31 грудня 2013 року, а станом на 01 січня 2017 року спливла позовна давність щодо повернення кредиту у повному обсязі.

З врахуванням вищевикладеного, пропущенням позивачем строку позовної давності по поверненню кредита, суд приходить до висновку про відмову позивачу у позові.

У відповідності до п.2.ч.2, ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 257, 526, 549, 550, 554, 610, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, -

У Х В А Л И В :

В позові АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.09.2010 року у розмірі 100 547,00 грн. станом на 19.11.2020 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 днів з дня його проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення.

Повний текст рішення виготовлено - 24 червня 2021 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду : Семенюк В.В.