Вирок № 97937764, 25.06.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4661/21

Провадження № 1-кп/442/301/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2021 рокуДрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі :

головуючої - судді Павлів З. С.,

з участю секретаря судового засідання - Леськів О.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальні провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141110000367 від 27.05.2021 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Летня Дрогобицького району Львівської області, громадянина України, працюючого майстром в УГВ «Сервіс», з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, депутатом не є,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1 ст.246 КК України,

з участю прокурора: Матолич О.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

встановив:

Судом визнано доведеним, що 18.05.2021 орієнтовно о 11.00 годин ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст.69 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761, Правил рубок головного користування в лісах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №559, без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів, тобто без лісорубного або лісового квитка, на автомобілі КРАЗ -255Б, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , прибув у лісовий масив кварталу №43, виділу №4 Летнянського лісництва ДП «Дрогобицьке лісове господарство», розташованого неподалік с.Рівне Дрогобицького району Львівської області з метою вчинення незаконної порубки лісу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 за допомогою бензопили марки "Stihl MS - 180C" та сокири, які належать його батьку ОСОБА_3 , незаконно зрізав 1 сироростуче дерево породи дуб звичайний, з діаметрами у корі біля шийки кореня 97 см., загальним об`ємом 6 м.куб., в результаті чого, заподіяв істотну шкоду державі в сумі 34781,45.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив незаконну порубку дерев в лісах, що заподіяло істотну шкоду, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.246 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно вчинив інкриміновані йому злочини при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Щиросердно розкаюється у вчиненому, просить суд його суворо не карати.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим і визнає фактичні обставини доведеними.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.246 КК України, оскільки він здійснив незаконну порубку у лісах , що заподіяло істотну шкоду.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.ст.65 - 67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставиин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. А тому, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальну реабілітацію, запобігання вчиненню нових злочинів.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1

на обліку у лікаря - психіатра та в наркологічному диспансері не знаходиться, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання, на думку суду, є щире каяття у вчиненому обвинуваченого.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

З врахуванням наведеного, аналізуючи особу винного як в загально - соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, встановлених судом конкретних обставин події, суд, з урахуванням положень Загальної частини Кримінального кодексу України дійшов висновку, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді штрафу, оскільки виключно такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Крім цього, судом встановлено, що 15.06.2021 вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

А тому, остаточну міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід з врахуванням вищевказаного вироку визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого більш суворим - у виді штрафу в розмірі 1100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 18700 грн.

При визначенні міри покарання судом враховано позицію Верховного суду від 01.06.2020 провадження 51-8867кмо18.

Дрогобицькою окружною прокуратурою в межах даного кримінального провадження заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 шкоду, завдану державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 34781,45 грн.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна»(з наступними змінами) та абз.1 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір .

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що цивільні позовслід задовольнити в межах заявлених позовних вимог.

Підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного захід на даній стадії судового розгляду суд не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 368 - 371, 373, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, за яким призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 18700 (вісімнадцять сімсот) гривень.

Цивільний позов Дрогобицької окружної прокуратури задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області (отримувач: ГУК Львів/Меденицька ТГ/24062100, на рахунок UA458999980333119331000013843, платежу 24062100) шкоду, завдану державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 34781,45 грн.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Павлів З.С.