Рішення № 97937359, 14.06.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7557/20 2/335/354/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод №1» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

за участю позивача ОСОБА_1 , представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод №1» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

29.09.2020 року на виконання ухвали суду позивачем подано уточнений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод №1» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обгрунтування якого позивач зазначив наступне.

Позивач перебував у трудових відносинах з Дочірнім підприємством „Виробництво №1 Закритого акціонерного товариства „Світлотехніка”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод №1». Наказом відповідача № 4 від 07.05.2020 року позивача було звільнено за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.

Посилаючись на те, що у день звільнення відповідачем не було здійснено повного розрахунку по виплаті заробітної плати, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій за період з жовтня 2018 року по 07.05.2020 року, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 108 050,00 гривень та середній заробіток за весь час затримки розрахунку (13 робочих днів) у розмірі 4 023,76 гривень, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 гривень та на правничу допомогу просив покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи, витребувано від ТОВ «Механічний завод №1» довідку про розмір нарахованої і невиплаченої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням податків та зборів; довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за останні шість місяців роботи (щомісячно) з урахуванням податків та зборів.

16.11.2020 року представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивачем надано неналежний доказ наявності заборгованості – роздруківку з веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, який забезпечує інформаційний обмін, пов`язаний із наданням послуг, тобто надана інформація носить інформаційний характер та за своїм правовим статусом не має доказового значення для цілей визначення розміру нарахованої заробітної плати, заборгованості по виплаті заробітної плати, визначення обґрунтованості позовних вимог, яка також не оформлена відповідно до встановлених Законом вимог щодо форми та порядку подання електронних доказів. Розмір заявленого до стягнення середнього заробітку відповідач вважає необгрунтованим, посилаючись на те, що розмір середньомісячної заробітної позивачем обраховано на підставі довідки про доходи, виданої за період березень-квітень 2019 року, тобто з порушенням Порядку про обчислення середньої заробітної плати, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Крім того, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з позовом з порушенням строку позовної давності, визначеного ст. 233 КЗпП України.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Ухвалою суду від 16.02.2021 року задоволено клопотання представника позивача від 25.01.2021 року, долучено до матеріалів справи Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 67480 від 19.01.2021 року; задоволено клопотання представника відповідача від 16.02.2021 року, долучено до матеріалів справи копію уточнюючого звіту за формою № 1ДФ за 2 квартал 2020 року. За клопотанням представника відповідача витребувано від Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області ДПС України відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру НОМЕР_1 , за період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2020 року.

Ухвалою суду від 20.04.2021 року за клопотанням представника позивача витребувано від ТОВ Механічний завод №1» наступні докази у справі: довідку про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2018 - 07.05.2020 року включно із зазначенням року, місяця та суми нарахувань; довідку про виплачену заробітну плату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2018 - 07.05.2020 року включно із зазначенням року, місяця та суми відповідних виплат, а також періоду, за який проводилися виплати; належним чином завірені копії Відомостей про виплату заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2018 - 07.05.2020 року включно або інші завірені належним чином копії тих документів, що підтверджують проведення виплат по заробітній платі за вказаний період; завірені належним чином копії тих документів, що підтверджують фактичне проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) при звільненні.

Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, наполягали на їх необґрунтованості, оскільки перед позивачем відсутня заборгованість по нарахованій заробітній платі, тому у задоволенні позову просили відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Механічний завод №1», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 , відповідно до якої був звільнений з посади директора по технічним питанням на підставі Наказу № 4 від 07.05.2020 року, за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 10-12).

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, суд вважає доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності необгрунтованими.

Згідно з вимогами п.п.1, 2, 3 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Так, в обгрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості по заробітній платі у розмірі 108 050,00 гривень позивачем надано роздруківку з веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, однак з поданого витягу не вбачається, що нараховані суми по заробітній платі позивачу не виплачені та залишаються заборгованістю, з поданого витягу встановлено лише нарахування щомісячних сум. Крім того, позивачем заявлено до стягнення заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2018 року по 07.05.2020 року, тоді як наданий витяг містить дані за період 2019-2020 р.р. (а.с. 26-29). Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, що поданий доказ не підтверджує належним чином обставин, викладених у позові.

З долучених судом у якості доказів, наданих позивачем, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 67480 від 19.01.2021 року, не встановлено, заборгованості по нарахованій позивачу за місцем роботи у ТОВ „Механічний завод № 1” заробітній платі у заявленому розмірі, крім того, у наданому у доказі не відображено актуальної інформації на день звільнення позивача, в тому числі, і по нарахованим сумам, відсутні дані по 2-му кварталу 2020 року. (а.с. 75)

З долученої судом у якості доказів, наданої відповідачем, копії уточнюючого звіту за формою № 1ДФ за 2-й квартал 2020 року встановлено факт виплати позивачу сум доходу по звітному періоду за 2-й квартал 2020 року у загальному розмірі 134 223,60 гривень. (а.с. 88-89)

На виконання ухвали суду від 16.02.2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області ДПС України суду надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2020 року, з яких не встановлено заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості по нарахованій заробітній платі. (а.с. 116)

Згідно з витребуваними судом доказами, наданими відповідачем на виконання ухвали суду від 20.04.2020 року, встановлено, що ТОВ „Механічний завод № 1” (ЄДРПОУ 25487032) не має заборгованості товариства станом на 03.07.2020 року, що підтверджується довідкою від 03.07.2020 року (а.с. 154). Крім того, вбачається, що ТОВ „Механічний завод № 1” проведено повну інвентаризацію активів та зобов`язань підприємства з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 03.07.2021 року, відповідно до наказів № 01-а від 03.07.2020 року, № 1-3Д від 15.07.2020 року, які долучено до матеріалів та враховано судом при вирішенні даної справи (а.с 155-156).

З поданих відповідачем доказів встановлено проведення повного розрахунку по заробітній платі, нарахованій позивачу, шляхом зняття позивачем коштів з поточного рахунку в АТ „МетаБанк” за період з 01.01.2018 року по 30.05.2020 року у сумі 216 398,53 гривень, що підтверджується довідкою ТОВ „Механічний завод № 1” від 03.06.2021 року № 59-03/1594 (а.с. 144), та відповідними виписками по рахунку позивача у АТ „МетаБанк” і копіями відповідних чеків (а.с. 145-153).

Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем в порядку ст. 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, а також не було обґрунтовано наявність, передбачених ст. 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин.

Доводи позову щодо підстав стягнення заборгованості по нарахованій заробітній платі повністю спростовуються наданими відповідачем доказами, дослідженими судом. Позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку заборгованості по нарахованій заробітній платі та не надано будь-яких доказів в обгрунтування позовних вимог, з урахуванням яких суд дійшов би висновку про обґрунтованість розміру належних до виплати позивачу сум.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Виходячи із заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по нарахованій і не виплаченій заробітній платі, позивач має довести порушення відповідачем законодавства про працю згідно з вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, та, відповідно до ч. 2 ст. 83, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, зобов`язаний подати суду всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В ході розгляду справи позивачем не було наведено обставин та не повідомлено суду про неможливість подання доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин, у порядку, визначеному у ч. 4 ст. 83 ЦПК України.

Таким чином, позивачем, всупереч вищенаведених вимог Закону суду не було надано належних та допустимих доказів наявності заявленої до стягнення суми заборгованості по нарахованій заробітній платі у розмірі 108 050,00 гривень, надані суду розрахунки та докази в обгрунтування позовних вимог не підтверджують викладених у позові обставин, оскільки не містять достовірних і точних даних про розмір заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи позову щодо порушення права позивача на оплату праці не підтверджено належними доказами, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості по нарахованій заробітній платі не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Враховуючи, що в ході розгляду справи не підтверджено обставин порушення права позивача на оплату праці за відсутності доказів про наявність розміру заборгованості по заробітній платі на день звільнення, суд вважає позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод №1» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.06.2021 року.

Суддя В.В. Калюжна