Рішення № 97937069, 27.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5654/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до

Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ 35045459, адреса: м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10,

про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування арешту майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на підставі Договору Дарування від 10.10.2001 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Вказала, що у квітні місяці 2021 року мала намір відчужити належне їй майно, однак при посвідченні договору купівлі-продажу було встановлено наявність відомостей про арешт квартири, який накладений Державною виконавчою службою м. Ужгорода на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 26.10.2001 та зареєстрований 10.10.2006 року за № 3863004 Першою Ужгородською нотаріальною конторою, боржник ОСОБА_2 . Також вказує, що на час винесення постанови вона була єдиним власником майна, про накладення будь-яких арештів їй не відомо. На її звернення до відповідача щодо зняття арешту з квартири, останній повідомив, що матеріали виконавчого провадження, в рамках якого накладалися обмеження, знищені за закінченням терміну зберігання.

На підставі викладеного, оскільки існування обмежень створює позивачці перешкоди у відчуженні належного їй майна, позивач просила суд зняти арешт, накладений Державною виконавчого службою м. Ужгорода на підставі постанови б/н від 26.10.2001 року на квартиру АДРЕСА_2 , який зареєстрований 10.10.2006 року за № 3863004 Першою Ужгородською нотаріальною конторою.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, однак, представник позивача ОСОБА_3 подала заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити повністю, справу розглянути у її відсутності.

Представник Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у судове засідання не з`явився, однак, направив до суду лист, у якому просив розглянути справу без участі уповноваженого представника Ужгородського МВ ДВС ПЗМУ МЮ. Крім того вказав, що у автоматизованій системі ВП відсутні будь-які відомості про виконавче провадження, зареєстроване відносно ОСОБА_2 , що унеможливлює винесення відповідачем постанови про звільнення майна з-під арешту.

Дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2- 880/01 в межах заявлених позовних вимог, а також оцінивши належним чином зібрані у справі докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України. суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору дарування квартири від 10.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Смірновою С.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 7-2785, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подарували, а ОСОБА_1 прийняла в дар належну Довірителям на праві спільної сумісної власності квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 254166434, дата та час формування: 23.04.2021 14:44:21, реєстраційний номер майна:17093259, тип майна: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , дата прийняття рішення про реєстрацію: 11.12.2006, форма власності: приватна, частка власності 1/1, належить ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до вказаної інформаційної довідки, тип обтяження: арешт (архівний запис) реєстраційний номер обтяження: 3863004, зареєстровано: 10.10.2006 14:20:41 за № 3863004 реєстратором: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 47, підстава обтяження: постанова, б/н 26.10.2001 ДВС м. Ужгород, Молнар О.О. , об`єкт обтяження: кв. АДРЕСА_2 .

Двадцять шостого жовтня 2001 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, державним виконавцем Молнар О.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-280, виданого Ужгородським міськрайонним судом, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 18.10.2002 року про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа 2-880, виданого 18.10.2001 року встановлено, що боржником рішення суду виконано, борг перераховано стягувачу, виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа закінчено.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частина 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Так, статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов може бути пред`явлений власником або особою, яка володіє на підставі закону чи договору, або іншій законній підставі майном, що належить боржнику.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наявність накладеного арешту перешкоджає позивачці здійснювати належним чином розпорядження та володіння майном, чим порушуються її права та інтереси.

Позивачка ОСОБА_1 за договором дарування отримала в дар квартиру до накладення обтяження, а обставини, які були підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_2 (попереднього власника) на теперішній час відсутні.

Таким чином, приймаючи до уваги неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, враховуючи те, що виконавче провадження відсутнє, а судове рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на майно позивача, на даний час виконано в повному обсязі, а отже відсутні будь-які підстави для арешту майна позивача, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 319,321,391 ЦК України; Законом України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 12, 13, 81,89, 136,131, 178, 223, 247, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Арешт, накладений Державною виконавчого службою м. Ужгорода на підставі постанови б/н від 26.10.2001 року на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстрований 10.10.2006 року за № 3863004 Першою Ужгородською нотаріальною конторою, скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева