Ухвала суду № 97936565, 29.06.2021, Чернівецький районний суд Вінницької області

"29" червня 2021 р.

Справа № 150/316/21

Провадження №2/150/103/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року с.Мазурівка

Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Кушнір Б.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про:

- визнати неправомірними дії громадянки України ОСОБА_2 , що знайшли своє вираження у створенні перешкод користування власністю громадянки України ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками ОСОБА_1 , розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу системи опалення та димовідведення, самовільно встановленої в грудні 2020 року;

- с тягнути із громадянки України ОСОБА_2 на користь громадянки України ОСОБА_1 , завдану неправомірними діями матеріальну шкоду, розмір якої встановити в ході розгляду справи;

- стягнути із громадянки України ОСОБА_2 на користь громадянки України ОСОБА_1 , завдану неправомірними діями моральну шкоду, розмір якої встановити в ході розгляду справи;

- стягнути із громадянки України ОСОБА_2 на користь громадянки України ОСОБА_1 судові витрати, які позивач попередньо оцінює в розмірі 81 тисяча гривень.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 17.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки така подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України, зокрема: позовна заява не містила розрахунку сум, що заявляються до стягнення; не містила ціни позову, хоча вимоги майнового характеру підлягали грошовій оцінці; у позовній заяві не було зазначено доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Також підставою для залишення позову без руху була несплата позивачем судового збору у встановленому порядку та розмірі та/чи недолучення доказів, які б підтверджували факт її звільнення від сплати судового збору. Вказаною ухвалою надано позивачу п`ятиденний термін для виправлення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії вказаної ухвали.

Дана ухвала була направлена на адресу позивача 18.06.2021 року.

24.06.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про виконання ухвали суду від 17.06.2021 у якій позивач зазначає, що має досвід звернення до Чернівецького районного суду Вінницької області, внаслідок чого прийшов до обґрунтованих висновків про його повну неефективність, однак вимушено звертається до цієї інстанції з метою проходження певного етапу судочинства, відповідно до вимог ЦПК України, та заздалегідь знає про відмову в прийнятті позовної заяви до розгляду. Внаслідок цього нести будь-які фінансові витрати на діяльність неефективного органу не вбачає необхідним. Щодо оплати судового збору, то ОСОБА_1 зазначила, що вона є членом сім`ї реабілітованого, а саме праонукою (усі докази наявності статусу оприлюднені та подаватимуться в судовому засіданні), та стверджує, що захищає власність, право на яку здобула за походженням, що, відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняє її від сплати судового збору. Також заява про усунення недоліків містить попередній розрахунок судових витрат в розмірі 81000гривень. Що стосується ціни позову, то позивач зазначила, що така підлягає встановленню в ході судового розгляду справи.

При цьому, як до позовної заяви, так і до заяви про усунення недоліків позивачем не долучено жодного додатку (документа).

Дослідивши позовну заяву та заяву про усунення недоліків, приходжу до висновку, що станом на 29.06.2021 року вимоги ухвали суду від 17.06.2021 року позивачем не виконані в повному обсязі.

Зокрема, позивачем так і не зазначено розмір майнової та моральної шкоди, які є предметом позовних вимог, не надано розрахунку сум, що заявляються до стягнення, та не визначено ціни позову, хоча такі позовні вимоги є вимогами майнового характеру, які підлягають грошовій оцінці. Зазначення позивача про те, що розмір шкоди та ціна позову буде встановлений в ході розгляду справи вважається судом безпідставним, оскільки розмір майнових вимог має бути визначений позивачем на момент звернення з позовом, і під час розгляду справи може бути збільшений чи зменшений позивачем.

Окрім того, позивачем в позовній заявіне зазначено доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що передбачено п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, а не факт неподання таких доказів.

Також до позовної заяви позивачем не долучено доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі чи доказів, які б підтверджували факт його звільнення від сплати судового збору.

Разом з цим, в позовній заяві зазначено, що відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", підписом під цією позовною заявою позивач засвідчує, що звільнений від оплати судового збору", однак згідно п.4 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються особи у спорах щодо виплати компенсації, повернення майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», реабілітованими визнаються особи: 1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; 2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; 3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; 4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; 5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Статтею 1-3 вказаного Закону визначено потерпілими від репресій визнаються: 1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою; 2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена; 3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов`язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.

Разом із тим, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування шкоди, не стосується жодним чином правовідносин, які регулюються Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», відтак, зазначені пільги щодо сплати судового збору на неї не поширюються.

Як зазначено Верховним Судом в ухвалі від 25 жовтня 2019 року по справі №640/19996/18, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються винятково громадяни, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» і тільки у тих спорах, що пов`язані з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, визначено, що позовна заява повинна відповідати вимогам ЦПК України. У зв`язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, позивачем не виконано вимоги ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 17.06.2021 року щодо подання належних доказів сплати судового збору за вимогами як майнового, так і немайнового характеру чи доказів, які б підтверджували факт звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ч.ч.3, 5, 6 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Отже, нормами процесуального законодавства визначено імперативний обов`язок суду щодо повернення позовної заяви у випадку неусунення недоліків позовної заяви, відтак, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачу.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст.ст. 175, 185, 260, 354, 355 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування шкоди, - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Чернівецький районний суд Вінницької області протягом 15 днів з дня складення повної ухвали суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Кушнір Б.Б.