Рішення № 97935250, 31.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17124/20

Провадження № 2/752/3122/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

31 березня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про відшкодування витрат, -

в с т а н о в и в:

у травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «Здорово» про відшкодування витрат за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що між ним та відповідачем був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2803087. Умовами зазначеного договору передбачено суму страхового ліміту відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, у розмірі 200 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Зазначив, що 05.11.2017 року з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження. Про настання страхового випадку він 08.11.2017 року повідомив страхову компанію.

В кримінальному провадженні він в добровільному порядку відшкодував потерпілій ОСОБА_2 заподіяну останній матеріальну і моральну шкоду в розмірі 112 000,00 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2018 року його було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_2 .

Вказав, що з 01.02.2018 року ПрАТ «СК «Здорово» втратила право укладати договори ОСЦПВ у зв`язку із втратою статусу асоційованого члена МТСБУ, а з 22.02.2018 року Нацкофінпослуг анулювала видані страховій компанії ліцензії.

Проте, вважає, що це не є підставою у компенсації йому сплаченого страхового відшкодування, а тому просив суд стягнути із страхової компанії в його користь компенсацію понесених витрат у розмірі 112 000,00 грн., яка знаходиться в межах ліміту відповідальності страховика, а також вирішити питання судових витрат у справі.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 19.10.2020 року відкрито провадження у спаві та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 31.03.2021 року (а.с. 34-35).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.11.2017 року з вини позивача сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, з огляду на що відносно позивача було відкрито кримінальне провадження № 12017100000001153 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

09.11.2018 року між ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 було укладено угоду про примирення між підозрюваним та потерпілим в кримінальному провадженні, за умовами якої шкода (матеріальна, моральна) у розмірі 112 000,00 грн. виплачена позивачем потерпілій при укладенні (підписанні) угоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2018 року його було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_2 , а кримінальне провадження № 12017100000001153 - закрито (а.с. 22-24). Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач відшкодував потерпілій завдану шкоду у повному розмірі.

Крім того, судом, встановлено, що на підставі полісу обов`язкового страхування № АК/2803087 злімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, у розмірі 200 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.,

цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована у ПрАТ « СК «Здорово».

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу.

За загальним правилом відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 цього Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтями 9, 22-31, 36 Закону передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Отже, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Таким чином, право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Крім того, потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого, не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Дана позиція узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.02.2018 року ПрАТ «СК «Здорово» втратила право укладати договори ОСЦПВ у зв`язку із втратою статусу асоційованого члена МТСБУ, а з 22.02.2018 року Нацкофінпослуг анулювала видані страховій компанії ліцензії.

Разом з тим, відповідачем було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, постановлено анулювати ліцензію страхувальника на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На час укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів компанія мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки її ще не було позбавлено ліцензії на провадження страхової діяльності.

Таким чином, на момент дорожньо-транспортної пригоди підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання вказаного договору страхування недійсним не було.

Крім того, та обставина, що анульовано ліцензію на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки відповідно до п. 52.5 ст. 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого в МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2019 року у справі № № 761/22989/15-ц, провадження № 61-20530св18, що в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача. Своїми правами, визначеними ст. ст. 43, 84 ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України не заявляв.

Таким чином, суд надходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у справі, сплачений позивачем при зверненні до суду, в розмірі 1 120,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266, 274- 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про відшкодування витрат - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат у розмірі 112 000,00 грн. (сто дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 120,00 грн. (одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариств «Страхова компанія «Здорово», код ЄДРПОУ 33637321, адреса: 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко