Рішення № 97934642, 25.05.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6329/20

Провадження № 2/635/92/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А.,

за участі:

представника позивача адвоката Борисової І.М.

представника відповідача адвоката Корольової І.С.

секретар судового засідання Євсюков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про встановлення житлового сервітуту, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просили встановити для них сервітут відносно житлового будинку АДРЕСА_1 безстроково, не зобов`язувати позивачів вносити оплату за користування майном-вказаним житловим будинком.

В подальшому 06.01.2021 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали до суду заяву, в якій відмовились від своїх позовних вимог, а інші позивачі в заяві про зменшення позовних вимог від 06.01.2021 року просили встановити сервітут для ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і її сина ОСОБА_7 , ОСОБА_2 відносно житлового будинку АДРЕСА_1 безстроково.

В обґрунтування позову вони зазначили, що ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу №Н8-437 від 13.03.1998 року придбав у власність недобудований житловий будинок готовністю 78% за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16.12.2009 року за ним було визнано право власності на вказане домоволодіння як за забудовником, яке він зареєстрував 29.12.2009 року в КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації». ОСОБА_8 , який є рідним братом позивача ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11.02.2014 року за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 , яке вона зареєструвала ІНФОРМАЦІЯ_2 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Але внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 в 2009 році заволоділа грошовими коштами ОСОБА_3 та житловим будинком, але рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.03.2012 р. були визнані недійсними договори, згідно з якими житловий будинок в АДРЕСА_1 перейшов у власність ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_9 . За фактом неправомірних дій ОСОБА_4 було відкрите кримінальне провадження №120115220430002860 від 22.05.2015 року за ознаками ч.1 ст.190 КК України, слідство триває. Але відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області від 16.01.2015 року про стягнення коштів в порядку реституції, акту про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 14.09.2017 року ОСОБА_4 було передано майно, а саме житловий будинок в АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 подала позов до Харківського районного суду Харківської області про виселення позивачів з даного будинку, по якій відкрито провадження. Позивачі вважають, що вони мають право на житловий сервітут, оскільки житловий будинок в 1998 році був придбаний для сім`ї ОСОБА_3 , добудований її сім`єю, з цього часу в цьому будинку проживала вся її родина-вона сама, її донька ОСОБА_1 , її онука ОСОБА_2 , її син ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_6 .. ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_10 , який зареєстрований за місцем проживання свого батька в с.Слобожанське, але дитина фактично проживає з матір`ю, оскільки рішеннями судів ОСОБА_11 було відмовлено у визначенні місця проживання дитини ОСОБА_12 разом з батьком. Позивач ОСОБА_3 та її син ОСОБА_5 зареєстровані в цьому будинку, інші проживають в будинку без реєстрації, утримують його і користуються в повному обсязі. Ніхто з позивачів іншого житла не має, свої житлові потреби задовольнити в інший спосіб не мають можливості.

Представник відповідача ОСОБА_4 -адвокат Корольова І. надала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що матеріали справи не містять доказів реєстрації позивачів у вказаному житловому будинку та дати такої реєстрації, жоден з позивачів не надав копії паспорту для підтвердження/спростування факту реєстрації за іншою адресою, наявності/відсутності іншого житла, не зазначено підстав вселення кожного з позивачів до спірного будинку, час їх вселення. Право власності відповідача ОСОБА_4 належним чином зареєстроване і вона є законним власником будинку, вона отримала право власності на спірний будинок у спосіб, передбачений законом, в рахунок погашення боргу, підтвердженого судовим рішенням. Позивач ОСОБА_3 була власником спірного будинку з 20.03.2014 року і її право користування будинком пов`язане із наявністю права власності на це майно, в той час доказів місця її реєстрації вона не надає, станом на 07.04.2014 року вона в будинку в АДРЕСА_1 зареєстрована не була. ОСОБА_1 разом з неповнолітнім ОСОБА_12 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , де проживала до січня 2015 року, з якого добровільно виїхала з сином ОСОБА_13 і донькою ОСОБА_2 , і були вселені до спірного будинку в 2015 році як члени сім`ї власника, якою на той момент була ОСОБА_3 . В той час ОСОБА_3 замовчує наявність у неї іншого житла –житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на який вона набула на підставі свідоцтва про право на спадщину , виданого 02.12.2013 року Крижопільською державною нотаріальною конторою, а також земельних ділянок. Тобто у позивача ОСОБА_3 є інше житлове приміщення, а інші позивачі мають право користуватися цим житлом як члени її сім`ї. Право власності відповідача ОСОБА_4 зареєстроване у липні 2018 року із цього часу вона не може реалізувати своє право власності. Відповідач вважає, що правові підстави для користування чужим майном у позивачів відсутні, вона як власник майна не надавала згоди на вселення та проживання позивачів в її будинку, тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.10.2020 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження і призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17.05.2021 року підготовче провадження закрите і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Борисова І.М. позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, від неї до суду надійшла заява, в якій вона позовні вимоги підтримала і просила розглядати справу без її участі.

Представник відповідача адвокат Корольова І.С. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, зазначивши обставини, вказані у відзиві на позов.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Чопорова В.В в судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання, в якому просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника, оскільки їх участь у даному спорі не є обов`язковою, рішення ухвалити на розсуд суду.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16.12.2009 року за ОСОБА_8 визнане право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як за забудовником.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, на підставі даного рішення суду право власності ОСОБА_8 на вказаний будинок з допоміжними будівлями і спорудами було зареєстроване 29.12.2009 року в КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації».

ОСОБА_8 є рідним братом позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_14 серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області 02.07.2009 року, копією свідоцтва про народження ОСОБА_15 серії НОМЕР_2 , виданого сіл. бюро ЗАГС Ямпільського району, довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області від 22.05.2007 року про реєстрацію шлюбу ОСОБА_14 і ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_14 присвоєне прізвище ОСОБА_17 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11.02.2014 року за ОСОБА_3 було визнане право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Право власності на вказане майно було зареєстроване за ОСОБА_3 05.03.2014 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2014 року.

Рішенням судової колегії апеляційного суду Харківської області від 29.03.2012 року були визнані недійсними: попередній договір про домовленість укласти договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 25 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ; договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 29 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Клопотовим С.Д. і зареєстровано в реєстрі за №3501; договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 30 грудня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. і зареєстровано в реєстрі за №4277.

Відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області від 16.01.2015 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в порядку реституції стягнуті грошові кошти в сумі 733189,00 грн., яке апеляційним судом Харківської області від 08.12.2015 року і колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.04.2016 року було залишено без змін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29.11.2017 року були скасовані заходи забезпечення позову –заборона відчуження житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії Витягу з кримінального провадження № 12015220430002860 від 24.07.2015 року дане кримінальне провадження було порушено за ч.1 ст.190 КК України за заявою ОСОБА_3 за фактом заволодіння в 2009 році шахрайським шляхом грошовими коштами в сумі 5000 доларів США.

Відповідно до повідомлення Харківської місцевої прокуратури №6 від 17.07.2019 року №04-25-4160-18 досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває. В судовому засіданні представник позивачів заявила, що досудове розслідування триває і до цього часу.

Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов, виданого 06.12.2020 року виконавчим комітетом Слобожанської сільської ради Харківського району Харківської області, за адресою АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_3 1957 р.н. та її син ОСОБА_5 1993 р.н., разом з ними проживають без реєстрації: ОСОБА_1 1984 р.н., ОСОБА_18 1999 р.н. з донькою ОСОБА_19 2019 р.н., ОСОБА_20 1997 р.н., ОСОБА_21 1997 р.н. із сином ОСОБА_22 2005 р.н., ОСОБА_6 1963 р.н., ОСОБА_12 2013 р.н., який є сином ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Жовтневої сільської ради Харківського району Харківської області.

Як вбачається із Постанови Верховного Суду від 18.12.2019 року були залишені в силі рішення судів попередніх інстанцій щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з батьком ОСОБА_11 .

Надаючи правову оцінку встановленим фактам суд зазначає наступне.

Позивачі просять суд встановити для них сервітут відносно житлового будинку АДРЕСА_1 безстроково.

Відповідач заперечує проти встановлення сервітуту позивачам, так як вона є законним власником вказаного будинку і встановлення сервітуту призведе до порушення її прав власника.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 395 ЦК України передбачено, що, речовими правами на чуже майно є: зокрема, 1) право володіння; 2) право користування (сервітут).

За приписами статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

У статті 403 ЦК України зазначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування чужим майном і може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Відповідно до ст.404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч.3 ст.402 ЦК України).

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Позивач ОСОБА_3 була власником спірного будинку з 20.03.2014 року і її право користування будинком було пов`язане із наявністю права власності на це майно.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з сином ОСОБА_12 згідно ч. 1 ст. 402 ЦК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України набули особистого сервітуту, який полягав у праві користування житловим приміщенням-будинком в АДРЕСА_4 , оскільки вони були членами сім`ї ОСОБА_3 . Такий сервітут є тимчасовим і відповідно до п. 4 ч.1 ст. 406 ЦК України припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

З 30 липня 2018 року власником будинку є відповідач ОСОБА_4 , отже, оскільки на даний момент право власності на будинок перейшло до відповідача, а підставою для встановлення особистого сервітуту був факт наявності родинних відносин з попереднім власником квартири, тому факт зміни власника тягне за собою підставу припинення особистого сервітуту.

Сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

При встановлені сервітуту чітко визначається обсяг користування, спосіб користування та час користування. При цьому, зміст сервітуту повинен чітко визначитись законом. На відміну від зобов`язальних прав користування зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.

За таких обставин, основними ознаками права сервітуту є обмежений характер права користування (тільки для задоволення потреб щодо користування іншим майном), чітке визначення обсягу прав та встановлення змісту цього права законом.

В той час позивачі фактично бажають проживати в будинку відповідача і користуватися чужою власністю безстроково і без обмежень.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов`язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом попереднім власником і особами, які заселилися до нього у зв`язку з тим, що були членами сім`ї власника.

При цьому відповідач у своїй власності іншого житла, крім будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не має, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.12.2020 р. і від 04.03.2021 року.

Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У ч. 1 ст. 321 ЦК України вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2021 року позивачка ОСОБА_3 має у власності інше житло: житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на який вона набула 02.12.2013 року, і в якому може проживати разом із членами своєї сім`ї. Крім того позивачі не позбавлені права укласти договори оренди на інше житло, і будь-яких переконливих доказів щодо необхідності користування житлом саме відповідачки вони не надали. Посилання позивачів на неправомірне заволодіння ОСОБА_4 їх житловим будинком є безпідставними, оскільки право власності ОСОБА_4 на житловий будинок в АДРЕСА_1 не скасоване, неправомірність набуття нею права власності на спірний будинок жодним чином не підтверджено, а наявність кримінального провадження за заявою ОСОБА_3 у якому до цього часу триває слідство з 22.07.2015 року, зазначене не підтверджує, як і довідки про стан здоров`я ОСОБА_3 та посилання на інвалідність ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачами не доведено, що їх потреби в користуванні чужою власністю не можуть бути задоволені іншим способом ніж встановленням безстрокового сервітуту на користування будинком.

Враховуючи те, позивачі не є членами сім`ї нового власника житла, не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, договір про порядок користування чужим майном з відповідачем вони не укладали, тому відсутні підстави для встановлення позивачам безстрокового сервітуту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , і в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст..141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12,76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про встановлення житлового сервітуту-відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 1984 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 1999 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_3 , 1957 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 26487956, місцезнаходження: м.Харків, пр..Гагаріна, 157а, каб.25

Повне рішення складено 25.06.2021 року.

Суддя С.А.Лук`яненко