Ухвала суду № 97933889, 24.06.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 1626/443/12

номер провадження 6/546/8/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра», ОСОБА_1 про поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, -

в с т а н о в и в :

17.06.2021 заявник ТОВ «Брайт Інвест» звернувся до суду із вищевказаною заявою, у якій просить суд поновити строк для пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа по справі № 1626/443/2012 від 02.08.2012 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2905/02/07-ПК від 21.12.2007 у сумі 15 888,95 грн та судові витрати у сумі 214,60 грн з боржника ОСОБА_1

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.08.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank, відповідно до якого останнім отримано, зокрема, право вимоги за кредитним договором № 2905/02/07-ПК. 30 вересня 2020 року між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank_01, відповідно до якого останнім отримано, зокрема, право вимоги за кредитним договором № 2905/02/07-ПК. Заявник вважає, що оскільки ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права стягувача лише 29.04.2021 на підставі ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області, тому за таких обставин залишає за собою право звернення до примусового виконання рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 28.04.2012 у цивільній справі № 1626/443/2012. яке боржником не виконано.

Сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник заявника в заяві про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання зазначив про розгляд справи без його участі.

Неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду справи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 433 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, виходить з такого.

Судом встановлено, що 28 квітня 2012 року заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області у справі № 1626/443/2012 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2905/02/07-ПК від 21.12.2007 у розмірі 15888,95 грн та судові витрати у розмірі 214,60 грн. (а.с. 28-29).

На виконання заочного рішення суду від 28.04.2012 Решетилівським районним судом Полтавської області 02.08.2012 видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в розмірі 15888,95 грн та судових витрат в розмірі 214,60 грн (а.с.110), у якому зазначено, що рішення суду набрало законної сили 27.05.20212 та строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становить один рік.

Як вбачається з копії виконавчого листа цей виконавчий лист неодноразово подавався на примусове виконання та 25.03.2014 був повернутий на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІV, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 606-ХІV від 21.04.1999, яка була чинною на момент видачі виконавчого листа та проведення виконавчий дій, визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до договору № GL48N718070_blank від 05.08.2020 про відступлення прав вимоги, ПАТ «КБ «Надра» відступило, а ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» прийняло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 2905/02/07-ПК від 21.12.2007 (а.с. 97-100).

Між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір № GL48N718070_blank_01 від 30.09.2020 про відступлення прав вимоги, та додаткову угоду № 1 до цього договору від 25.03.2021 згідно яких ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступило, а ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» прийняло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 2905/02/07-ПК від 21.12.2007 (а.с. 94-96, 108).

Згідно п. 10 вказаного договору новий кредитор (Заявник) «ознайомився із фактичним станом заборгованості за Основними договорами, змістом Основних договорів та зауважень до них не має і приймає усі ризики, пов`язані із Основними договорами та Правами вимоги» (а.с. 95).

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.04.2021 у справі № 1626/443/12 заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволено частково. Замінено стягувача ПАТ «Комерційний Банк «НАДРА» на його правонаступника - ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому листі по цивільній справі № 1626/443/2012 за позовом ПАТ «Комерційний Банк «НАДРА» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2905/02/07-ПК від 21.12.2007.

У задоволенні заяви в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. Підставами даних вимог було заявлено не обізнаність заявника про наявність оригіналу виконавчого листа (а.с.78-80).

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, а також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

За загальним визначенням правонаступництво – це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого; при цьому правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним): за універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше; за часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні; правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути, зокрема, відповідний договір, на підставі якого воно виникло (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 910/1972/17).

За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання, зокрема, судових рішень є сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (частина перша статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником; для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. За межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання. Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права. З огляду це подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17.

Відповідно до положень статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Аналогічно статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 р. № 8 надавав роз`яснення, що перелік причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (зокрема, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 р.), не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29.07.1998 р.).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення наведеного принципу; безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу правової визначеності права на справедливий суд, що закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, тим чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження.

Суд, вирішуючи порушене питання, виходить з того, що заявником як на поважну причину пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання вказано, що він лише 30.09.2020 р. дізнався про такий пропуск, коли ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступило йому право вимоги, та набуло прав стягувача лише 29.04.2021 за ухвалою суду.

Проте, як встановлено судом, укладаючи з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 30.09.2020 договір про відступлення прав вимоги за № GL48N718070_blank_01 (а.с. 90-96), ТОВ «Брайт Інвестмент» взяв на себе усі ризики, пов`язані зі згаданим кредитним договором на підставі п. 10 цього договору. відповідно до умов якого заявник ознайомився із фактичним станом заборгованості за Основними договорами, змістом Основних договорів та зауважень до них не має і приймає усі ризики, пов`язані із Основними договорами та Правами вимоги (а.с. 95). Тому, ТОВ «Брайт Інвестмент» отримавши як новий кредитор від попереднього оригінал виконавчого листа, про що стверджено у заяві, мав бути обізнаний про строк пред`явлення його до виконання (тобто протягом одного року починаючи з 27.05.2012), а також про те, що цей виконавчий лист вже повернуто на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що зроблено відмітки безпосередньо на виконавчому листі (а.с.110).

За таких обставин, суд приходить з висновку про те, що поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання лише з підстави заміни сторони виконавчого провадження не є, на переконання суду, поважною причиною пропуску такого строку, оскільки у такому випадку кредитор матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17.

За таких обставин, суд вважає відсутніми підстави для поновлення пропущеного строку для пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа, оскільки заявником не доведено належними і допустимими доказами наявність об`єктивних підстав пропуску строку повторного пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, починаючи з моменту переходу до нього права вимоги, в тому числі й щодо здійснення певних дій у межах виконавчого провадження у визначені Законом строки та враховуючи взяті на себе ризики при укладенні договору факторингу.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа слід відмовити через недоведеність поважності причини пропуску такого строку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. ст. 12, 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 223, 258-261, 273, 352-355, 433 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра», ОСОБА_1 про поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання – відмовити за недоведеністю.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 24 червня 2021 року.

Суддя О.О. Романенко