Вирок № 97933198, 29.06.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/615/21

Провадження №1-кп/430/41/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю прокурора Ступченка О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Шепель М.В., секретаря судового засідання Курганової Л.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №22021130000000044 від 25.02.2021 року за обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості, що надійшли з Луганської обласної прокуратури відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Станиця Луганська, Станично-Луганського району, Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, офіційно не працюючого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_1 , який був обізнаний щодо незаконності дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності в одному з підрозділів НЗФ «ЛНР», які діяли на території смт. Станиця Луганська Станично-Луганського району Луганської області. При цьому, ОСОБА_1 усвідомлював, що вказані формування «ЛНР» діють на території України незаконно, а її учасники застосовують зброю, вчиняють захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, здійснюють вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції. Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_1 у квітні 2014 року, більш точної дати встановити не виявилось можливим, добровільно увійшов до складу підрозділу НЗФ «ЛНР» під командуванням так званого «коменданта Станиці Луганської», що дислокувався на території смт. Станиця Луганська Станично-Луганського району Луганської області, де був призначений на посаду рядового. До функціональних обов`язків ОСОБА_1 входило: бойове чергування на блокпосту, який розташовувався на мосту через річку Сіверський Донець, під час якого останній здійснював зупинку транспорту, який рухався через міст у напрямку смт. Станиця Луганська Станично-Луганського району Луганської області, або м. Луганськ Луганської області та його огляд, перевірка документів осіб, з метою виявлення та затримання українських правоохоронців, залучення громадян України до робіт по облаштуванню фортифікаційних споруд, незаконного заволодіння майном громадян України, отримання розвідувальної інформації щодо дислокації позицій Збройних Сил України, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території Луганської області. У складі вказаного НЗФ «ЛНР» ОСОБА_1 проходив так звану «службу» по травень 2014 року, після чого добровільно залишив лави вказаного підрозділу.

Таким чином, з квітня 2014 року по травень 2014 року ОСОБА_1 , перебуваючи в смт. Станиця Луганська Станично-Луганського району Луганської області, як учасник НЗФ «ЛНР» реалізував функції, які забезпечували стійкість псевдодержавного утворення «ЛНР», створював безпечні умови для функціонування його «органів влади», а саме: забезпечував діяльність та функціонування підрозділу НЗФ «ЛНР» під командуванням так званого «коменданта Станиці Луганської», маючи за мету участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.

30.03.2021 року між прокурором Луганської обласної прокуратури Трофименко П.В., якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Шепель М.В. на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та зобов`язався: беззастережно визнати у судовому провадженні свою вину в обсязі пред`явленого обвинувачення, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 ч. 2 КК України, погоджуючись на призначення покарання за ст. 260 ч.2 КК України у виді 5 років позбавлення волі, сприяти правоохоронним органам та суду при здійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні щодо інших співучасників вчинених ним кримінальних правопорушень, а саме шляхом надання показів як свідка під час досудового слідства та в суді про участь у НЗФ «ЛНР» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з метою їх викриття та кримінального переслідування, а також інших невстановлених осіб після їх встановлення.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні 29.06.2021 року прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 30.03.2021 між прокурором - начальником відділу Луганської обласної прокуратури Трофименко П.В. та обвинуваченими ОСОБА_1 за участю захисника Шепель М.В. Пояснив, що сторони угоди дійшли згоди щодо виду та розміру покарання, вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 в повному обсязі, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав:

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1)Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим,

2)Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ст. 260 ч. 2 КК України. Суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України, що полягає в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 260 ч.2 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались. Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань не вбачається.

Обставинами, відповідно до вимог ст.66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Судом враховується, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, одружений, утримує неповнолітнього сина, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Судові витрати, речові докази в рамках кримінального провадження відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Відносно ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.02.2021 року був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, строком на 2 місяці, тобто до 25.04.2021 року, після спливу строку дії вказаного запобіжного заходу, стороною обвинувачення клопотання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу не надходило.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30.03.2021 року між прокурором - начальником відділу Луганської обласної прокуратури Трофименко Поліною Валеріївною та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю захисника Шепель Марини Володимирівни.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України, а саме - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації, про зміну місця проживання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Станично-Луганський районний суд Луганської області:

- обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Головуюча: