Рішення № 97929857, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Київ № 826/16169/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд Капітал" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфабуд Капітал" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2018 №0006591401, №0006601401, №006611401, №0752140302, №0753140302, №0754140302.

В обґрунтування адміністративного позову, з урахуванням відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки акту від 26.04.2018 №297/26-15-14-01-05/39222093 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Альфабуд Капітал" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України).

Так, податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0752140302, №0753140302, №0754140302 прийняті на підставі висновку відповідача про те, що ТОВ "Альфабуд Капітал" оплачено послуги з технічного обслуговування автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) на загальну суму 37789,94 грн, який належить працівнику ТОВ "Альфабуд Капітал" ОСОБА_1 , однак ТОВ "Альфабуд Капітал" як податковим агентом ОСОБА_1 , на вказану суму не нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 8295,27 грн, військовий збір у сумі 691,27 грн, а відповідні зобов`язання погашено з порушенням встановлених строків.

Разом з цим, витрати на технічне обслуговування автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) на загальну суму 37789,94 грн здійснено ТОВ "Альфабуд Капітал" не як нарахування доходу для ОСОБА_1 , а як компенсація за договором позички автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) від 05.08.2016 №1, який укладено між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ОСОБА_1 . При цьому, у ході перевірки відповідачем не враховано вказаний договір позички від 05.08.2016 №1 з огляду на те, що такий договір нотаріально не засвідчений.

Однак, позивач наполягає на тому, що не є обов`язковим нотаріальне посвідчення договору позички наземного самохідного транспортного засобу, яким є вказаний договір від 05.08.2016 №1.

Податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0006591401, №0006601401, №006611401 прийняті на підставі висновку відповідача про нереальність господарських відносин ТОВ "Альфабуд Капітал" із ТОВ "Дені Люкс" та не надання ТОВ "Альфабуд Капітал" до перевірки первинних документів на підтвердження придбання робіт у ТОВ «Будтехоренда» на суму 3 028 886,66 грн без ПДВ та у ТОВ «Авант Експрес» на суми 321 285 грн та 1 142 546 грн без ПДВ.

Позивач зауважив, що господарські відносини позивача із ТОВ "Дені Люкс" є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача.

При цьому, є помилковими та необґрунтованими доводи відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із неподанням ТОВ "Дені Люкс" податкової звітності та відсутністю у зв`язку із цим інформації про наявність у ТОВ "Дені Люкс" ресурсів для здійснення задокументованої діяльності.

Також позивач вважає безпідставним посилання відповідача на лист ОУ ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.03.2018 №1532/8/26-54-21-03 у якому надано пояснення директора ТОВ "Дені Люкс" ОСОБА_2 про її непричетність до діяльності ТОВ "Дені Люкс", адже такі доводи відповідача не підтверджені належними доказами.

Крім того, позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Щодо висновку відповідача про ненадання ТОВ "Альфабуд Капітал" до перевірки первинних документів на підтвердження придбання робіт у ТОВ «Будтехоренда» на суму 3 028 886,66 грн без ПДВ та у ТОВ «Авант Експрес» на суми 321 285 грн та 1 142 546 грн без ПДВ, позивач зауважив, що такий висновок є безпідставними, адже відповідні документи надані контролюючому органу як додатки до листа від 21.05.2018 №18/05-21-01. До того ж, матеріали справи підтверджують реальність виконання таких робіт.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ "Альфабуд Капітал" посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 26.03.2018 №283/26-15-14-04-04/32107962.

Зауважив, що у ході перевірки встановлено здійснення ТОВ "Альфабуд Капітал" компенсації ОСОБА_1 вартості послуги з технічного обслуговування автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) на загальну суму 37789,94 грн, який належить працівнику ТОВ "Альфабуд Капітал" ОСОБА_1 . Разом з цим, ТОВ "Альфабуд Капітал" як податковим агентом ОСОБА_1 , на вказану суму доходу ОСОБА_1 не нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 8295,27 грн, військовий збір у сумі 691,27 грн, а відповідні зобов`язання погашено з порушенням встановлених строків.

Також у ході перевірки не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ "Альфабуд Капітал" з ТОВ "Дені Люкс" за сукупністю таких фактів:

- від ОУ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 26.03.18 №1532/8/26-54-21-03 надано пояснення директора ТОВ "Дені Люкс" ОСОБА_2 , відповідно до якого вона пояснила, що підприємство зареєстровано без її відома, згоди та вона непричетна до діяльності ТОВ "Дені Люкс";

- остання звітність з податку на додану вартість подана ТОВ "Дені Люкс" за вересень 2016 року, декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік не подана, податкові розрахунки доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) до ДПІ не подавалися.

Крім того, відповідач зауважив, що ТОВ "Альфабуд Капітал" не надано до перевірки первинних документів на підтвердження придбання робіт у ТОВ «Будтехоренда» на суму 3 028 886,66 грн без ПДВ та у ТОВ «Авант Експрес» на суми 321 285 грн та 1 142 546 грн без ПДВ. При цьому, до ТОВ "Альфабуд Капітал" направлялись відповідні запити про надання документів, а факт надання документів не у повному обсязі засвідчено актом надання документів не у повному обсязі від 06.04.2018 №463/1/26-15-14-01-05.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку дотримання ТОВ "Альфабуд Капітал" вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 21.05.2014 по 31.12.2017.

За результатами якої складено акт перевірки від 26.04.2018 №297/26-15-14-01-05/39222093, у якому зафіксовано порушення ТОВ "Альфабуд Капітал" вимог, зокрема:

1) пункту 44.6 статті 46 ПК України шляхом ненадання ТОВ "Альфабуд Капітал" контролюючим органам оригіналів документів, чи їх копій при здійсненні податкового контролю;

2) пункту 1 статті 9 Закону України від 06.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 44.1, 44.6 статті 44 підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого ТОВ "Альфабуд Капітал" занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 919 303 грн, у тому числі за 2015 рік на 263 489 грн, за 2016 рік на 655 814 грн;

3) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого ТОВ "Альфабуд Капітал" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 122 904 грн, в тому числі за вересень 2016 року на 119 427 грн, за грудень 2016 року на 3 477 грн;

4) підпункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 ст. 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 171.2 «а» статті 171, підпункту «є» 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб за період який перевірявся на суму 8295,27 грн;

5) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПК України, в результаті чого допущено неутримання та несвоєчасне перерахування військового збору на загальну суму 691,27 грн;

6) пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України; підпунктів 2.1, 2.3 пункту 2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49 та Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, щодо подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за IV квартал 2016 року та І - IV квартал 2017 року.

7) підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого ТОВ "Альфабуд Капітал" несвоєчасно перераховано (сплачено), утримані суми податку на доходи фізичних осіб за червень 2016 року та листопад 2017 року.

8) підпунктів 1.1.16-1, 1.2.16-1, 1.3.16-1, 1.4.16-1, 1.5.16-1, 1.6.16-1 пункту 1.16-1 статті 16-1 Підрозділу X Розділу XX ПК України а результаті чого несвоєчасно перераховано (сплачено), утримані суми військового збору за червень 2016 року та листопад 2017 року.

17.05.2018 на підставі вказаних висновків ГУ ДФС України у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0006591401, яким донараховано ТОВ "Альфабуд Капітал" податок на прибуток підприємств в розмірі 919 303 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 163 954 грн;

- №0006601401, яким донараховано ТОВ "Альфабуд Капітал" податок на додану вартість в розмірі 122 904 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 726 грн;

- №0006611401, яким до ТОВ "Альфабуд Капітал" застосовано адміністративний штраф у розмірі 510 грн на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України;

- №0752140302, яким до ТОВ "Альфабуд Капітал" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн на підставі пункту 119.2 статі 119 ПК України;

- №0753140302, яким збільшено ТОВ "Альфабуд Капітал" суму податку на доходи фізичних осіб на 8 295,27 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 717,34 грн;

- №0754140302, яким збільшено ТОВ "Альфабуд Капітал" суму військового збору на 691,27 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 901,67 грн.

ТОВ "Альфабуд Капітал" оскаржено вказані рішення від 17.05.2018 у адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України. Однак, рішенням ДФС України від 30.07.2018 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено - без змін.

Не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.05.2018 №0006591401, №0006601401, №006611401, №0752140302, №0753140302, №0754140302 та вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що вказаних висновків про порушення ТОВ "Альфабуд Капітал" вимог підпункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 ст. 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 171.2 «а» статті 171, підпункту «є» 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176, підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК України, підпунктів 1.1.16-1, 1.2.16-1, 1.3.16-1, 1.4.16-1, 1.5.16-1, 1.6.16-1 пункту 1.16-1 статті 16-1 Підрозділу X Розділу XX ПК України, підпунктів 2.1, 2.3 пункту 2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49 та Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, відповідач дійшов з огляду на наступне.

У ході перевірки встановлено, що відповідно до актів виконаних робіт з та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 фізичній особі ОСОБА_1 компенсовано послуги з технічного обслуговування автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) на загальну суму 37789,94 грн, в тому числі за 2016 рік - 6513,84 грн, 2017 рік - 31276,10 грн.

ТОВ «Альфабуд Капітал» укладено договір про надання послуг від 03.11.2016 03112016С з ТОВ «АІС-Сітроен -Центр», предметом даного договору є виконання робіт з технічного обслуговування автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ).

До перевірки надано також договір позички від 05.08.2016 №1 транспортного засобу Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) з фізичною особою ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), який не засвідчений нотаріально.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що позивачем, як податковим агентом ОСОБА_1 , не нараховані зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 8295,27 грн та військового збору у сумі 691,27 грн, на кошти у сумі 37789,94 грн, які виділені ОСОБА_1 в якості відшкодування за послуги з технічного обслуговування автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ). Вказані зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору несвоєчасно сплачено ТОВ "Альфабуд Капітал".

На підставі вказаних висновків відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0752140302, №0753140302, №0754140302.

Позивач, заперечуючи вказані висновки відповідача зазначає, що витрати на технічне обслуговування автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) на загальну суму 37789,94 грн здійснено ТОВ "Альфабуд Капітал" не як нарахування доходу для ОСОБА_1 , а як компенсація за договором позички автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) від 05.08.2016 №1, який укладено між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ОСОБА_1 .

При цьому, у ході перевірки відповідачем не враховано вказаний договір позички від 05.08.2016 №1 з огляду на те, що такий договір нотаріально не засвідчений.

Однак, позивач наполягає на тому, що не є обов`язковим нотаріальне посвідчення договору позички наземного самохідного транспортного засобу, яким є вказаний договір від 05.08.2016 №1.

Надаючи юридичну оцінку вказаним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпункт 168.1.1 пункту 168 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із підпунктом «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, висновок відповідача про наявність у позивача обов`язку нарахувати зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 8295,27 грн та військового збору у сумі 691,27 грн, на кошти у сумі 37789,94 грн, які виділені ОСОБА_1 в якості компенсації за послуги з технічного обслуговування автомобіля Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ), можна вважати за умови якщо такі кошти відповідають наведеним ознакам додаткового блага, тобто якщо це кошти, які виплачені позивачем ОСОБА_1 не як заробітна плата, не пов`язані з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з ОСОБА_1 .

Суд вважає, що у даному випадку відсутні вказані умови, які надають підстави вважати вказані кошти додатковим благом, а отже й доходом, ОСОБА_1 , які виплачені останньому позивачем.

Так, вказані кошти ТОВ "Альфабуд Капітал" сплачено у ході виконання умов договору позички транспортного засобу Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) від 05.08.2016 №1, укладеного між ТОВ "Альфабуд Капітал" та фізичною особою ОСОБА_1 . Тобто, фактично вказані кошти є винагородою ОСОБА_1 за вказаним договором від 05.08.2016 №1, а не відшкодуванням позивачем вказаному працівнику його витрат на обслуговування вказаного автомобіля.

Разом з цим, відповідач у ході перевірки не врахував вказаного договору від 05.08.2016 №1 у зв`язку із тим, що такий договір нотаріально не посвідчений, як того вимагає статті 799 Цивільного Кодексу України, що свідчить про нікчемність такого договору в силу статті 220 Цивільного Кодексу України.

Однак, відповідачем не враховано, що стаття 799 Цивільного Кодексу України визначає форму договору найму транспортного засобу, у той час як між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ОСОБА_1 укладено договір позички транспортного засобу Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) від 05.08.2016 №1, форма якого визначена статтею 828 Цивільного Кодексу України.

Згідно частини четвертої статті 828 Цивільного Кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, договір позички (безкоштовного користування) наземних самохідних транспортних засобів за участю фізичної особи не обов`язково посвідчувати нотаріально. При цьому, законодавством України чітко не визначено поняття "наземний самохідний транспортний засіб", а розшифровано лише термін "наземні транспортні засоби".

Згідно статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Підпункт "b" статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 07.09.2005) визначає, що під "автомобілем" мається на увазі будь-який самохідний транспортний засіб, що використовується зазвичай для перевезення на дорогах людей або вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей або вантажів; цей термін не включає сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Отже, автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів, а відтак договори позички транспортного засобу не потребують обов`язкового нотаріального посвідчення.

Таким чином, відповідач безпідставно не врахував договір позички транспортного засобу Citroen С4 (днз НОМЕР_1 ) від 05.08.2016 №1 та дійшов необґрунтованого висновку про виплату ТОВ "Альфабуд Капітал" додаткового блага ОСОБА_1 у розмірі 37789,94 грн, що свідчить про необґрунтованість зазначених висновків перевірки на підставі яких відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0752140302, №0753140302, №0754140302.

Враховуючи наведене, суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0752140302, №0753140302, №0754140302.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0006601401, яким донараховано ТОВ "Альфабуд Капітал" податок на додану вартість в розмірі 122 904 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 726 грн, слугував висновок відповідача про порушення ТОВ "Альфабуд Капітал" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, шляхом формування податкового кредиту у розмірі 122 904 грн за результатом господарських відносин між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ТОВ "Дені Люкс", які на думку відповідача фактично не відбувались, а лише здійснювалось документування таких відносин для отримання ТОВ "Альфабуд Капітал" неправомірної податкової вигоди.

В обґрунтування висновку про нереальність господарських відносин між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ТОВ "Дені Люкс" відповідач зазначає, що:

- від ОУ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 26.03.18 №1532/8/26-54-21-03 надано пояснення директора ТОВ "Дені Люкс" ОСОБА_2 , відповідно до якого вона пояснила, що підприємство зареєстровано без її відома, згоди та вона непричетна до діяльності ТОВ "Дені Люкс";

- остання звітність з податку на додану вартість подана ТОВ "Дені Люкс" за вересень 2016 року, декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік не подана, податкові розрахунки доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) до ДПІ не подавалися.

Визначаючись щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ "Дені Люкс" та обґрунтованості вказаних висновків відповідача, суд виходить з наступного.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до

Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд зауважив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

З наданих позивачем документів встановлено, що між ТОВ "Альфабуд Капітал" (Замовник) та ТОВ "Дені Люкс" (Підрядник) укладено договір субпідряду від 19.09.2016 №07.КФ, згідно якого Підрядник на свій ризик та за завданням Замовника зобов`язується виконати і здати Замовнику додаткові роботи по влаштуванню зворотної засипки з піску при будівництві 1-го пускового комплексу 1-ї черги будівництва об`єкта «Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль », а Замовник зобов`язується прийняти такі Роботи і оплати їх на умовах цього Договору.

Також ТОВ "Альфабуд Капітал" та ТОВ "Дені Люкс" підписані додатки до вказаного договору Додаток №1: Договірна ціна та Додаток №2: Графік виконання робіт.

У вересні 2016 році на виконання умов договору від 19.09.2016 №07.КФ, ТОВ "Дені Люкс" виконані будівельні роботи загальною вартістю 737 426,36 грн, в тому числі ПДВ 122 904,36 грн, про що 30.09.2016 ТОВ "Альфабуд Капітал" та ТОВ "Дені Люкс" підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних робіт №ДЮ000000285.

Розрахунок за вказані роботи ТОВ "Альфабуд Капітал" проведено у повному обсязі згідно платіжних доручень від 06.10.2016 №917, №925 та №928.

ТОВ "Альфабуд Капітал" включено ПДВ у сумі 122 904,36 грн до складу податкового кредиту за вересень 2016 року.

Згідно матеріалів справи придбання вказаних робіт у ТОВ "Дені Люкс" на підставі договору субпідряду від 19.09.2016 №07.КФ зумовлено необхідністю виконати ТОВ "Альфабуд Капітал" зобов`язання перед ТОВ "ІВС Груп" (Генеральний підрядник) за договором підряду від 14.09.2016 №012.ВК шляхом виконання додаткових робіт з влаштування зворотної засипки піском при будівництві 1-го пускового комплексу 1-ї черги будівництва об`єкта "Будівництво фабрики по виробництву виробів з борошна по вулиці Привокзальній, 82 у місті Бориспіль ". Про фактичне виконання вказаних робіт свідчить підписання між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ТОВ "ІВС Груп" акту приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2016 №1/3.

Суд зазначає, що відповідачем не встановлено жодних недоліків у документах, наданих ТОВ "Альфабуд Капітал" на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Дені Люкс". При цьому, матеріали справи мітять копії первинних документів, обсяг та зміст яких підтверджує реальність вказаних господарських відносин, що не заперечується відповідачем.

Додатково суд також зауважує, що у постанові від 04.04.2018 у справі №810/4751/13-а Верховний Суд зауважив, що за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Суд зазначає, що не можуть слугувати достатнім та самостійним свідченням нереальності вказаних господарських операцій між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ТОВ "Дені Люкс" посилання відповідача на те, що остання звітність з податку на додану вартість подана ТОВ "Дені Люкс" за вересень 2016 року, декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік не подана, податкові розрахунки доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) до ДПІ не подавалися.

Так, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі №811/2154/13 зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Тому, суд не може вважати обґрунтованими вказані висновки відповідача, адже вони базуються виключно на даних автоматизованих систем контролюючих органів.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 висловлено правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Позивач пояснив, що при укладенні договору з ТОВ "Дені Люкс" перевірив цього контрагента в публічних реєстрах, на момент укладення договору ТОВ "Дені Люкс" не викликало у позивача сумнів щодо реальності діяльності та податкової сумлінності.

У постанові від 10.09.2019 справа №814/2412/17 Верховний Суд вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 у справі №520/399/19 зауважив, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності. Обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Щодо посилань відповідача на пояснення директора ТОВ "Дені Люкс" ОСОБА_2 щодо непричетності до діяльності ТОВ "Дені Люкс", суд зазначає наступне.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

До того ж, відповідно до правої позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 24.07.2020 у справі №140/1504/19 сам по собі факт, що контрагент позивача є фігурантом у незавершеному кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки їх реальність підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, і не спростована у встановлений законом спосіб (належними й допустимими доказами.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

При цьому, сам факт існування обвинувального вироку за статтею 205 КК України не є безумовною підставою для такого висновку. Суд повинен встановити, чи мали взагалі місце операції між платником і його контрагентами та чи може вирок мати преюдиційне значення в податковому спорі, а після цього ще й дослідити його зміст. Наявність вироку не завжди свідчить про нереальність господарських операцій.

У постанові Верховного суду від 22.05.2020 у справі №804/9510/15 вказано, що посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, ще й з огляду на те, що в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, а отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

З мотивів викладених вище, суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, відстуні вироки або рішення про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ "Дені Люкс".

Тому, посилання відповідача на наявність вказаної інформації за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Дені Люкс".

Підсумовуючи правову оцінку висновків відповідача про нереальність вказаних господарських операцій між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ТОВ "Дені Люкс", суд зазначає, що такі висновки ґрунтуються на неналежних доказах та припущеннях контролюючого органу, а за наявності належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують придбання позивачем робіт ТОВ "Дені Люкс" та їх використання у господарській діяльності, суд вважає вказані висновки відповідача необґрунтованими.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2021 №0006601401.

Встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0006591401 та №0006611401 прийняті на підставі наступних висновків відповідача:

- про нереальність господарських операцій між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ТОВ "Дені Люкс", що призвело до завищення витрат за 2016 рік на загальну суму 614 522 грн, та як наслідок, заниження податку на прибуток підприємств на 110 613,96 грн;

- ненадання ТОВ "Альфабуд Капітал" документів на підтвердження понесення витрат з придбання робіт у ТОВ «Будтехоренда» на суму 3 028 886,66 грн без ПДВ та у ТОВ «Авант Експрес» на суми 321 285 грн та 1 142 546 грн без ПДВ, що призвело до завищення витрат на загальну суму 4 492 717,66 грн, та як наслідок, заниження податку на прибуток підприємств на 808 689,04 грн.

Аналіз реальності господарських операцій між ТОВ "Альфабуд Капітал" та ТОВ "Дені Люкс" вже надано судом під час дослідження правомірності податкового повідомлення-рішення від 17.05.2021 №0006601401. Тому, суд з аналогічних підстав відхиляє доводи відповідача у цій частині та зазначає про правомірність формування ТОВ "Альфабуд Капітал" витрат за вказаними відносинами із ТОВ "Дені Люкс" на загальну суму 614 522 грн та, як наслідок, необґрунтованість висновку відповідача про необхідність донарахування ТОВ "Альфабуд Капітал" податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 110 613,96 грн.

Щодо висновку відповідача про ненадання ТОВ "Альфабуд Капітал" документів на підтвердження понесення витрат з придбання робіт у ТОВ «Будтехоренда» на суму 3 028 886,66 грн без ПДВ та у ТОВ «Авант Експрес» на суми 321 285 грн та 1 142 546 грн без ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.

Згідно пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другом пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платник податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Отже, обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У постанові від 29.04.2021 у справі № 640/6667/19 Верховний Суд звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики застосування вищенаведених норм ПК України Верховним Судом, як судом касаційної інстанції, висновки якого щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. У постановах від 21.07.2020 у справі № 815/986/16, від 11.02.2021 у справі №820/10136/15 Верховним Судом сформовано висновки відповідно до яких:

- надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів;

- ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим та четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №820/10136/15 Верховний Суд зауважив, що коли платник не надає документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу виникають законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2021 у справі №826/13307/17 висловив аналогічну правову позицію та вказав, що відповідно до частини 2 статті 74 КАС обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відтак, суд не може брати до уваги документи, надані платником податків на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатами перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, оскільки ці документи не відповідають вимозі щодо допустимості доказів у адміністративній справі.

У постанові від 29.05.2020 у справі №826/27811/15 Верховний Суд зауважив, що норма абзацу першого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

З матеріалів даної справи судом встановлено, що у ході вказаної перевірки ТОВ "Альфабуд Капітал" відповідачем направлялись позивачу запити про надання копій документів від 02.04.2018, від 05.04.2018 та від 16.04.2018.

При цьому, у запиті від 05.04.2018, який отримано директором ТОВ "Альфабуд Капітал", витребувано у позивача у тому числі документи по взаємовідносинах із ТОВ «Будтехоренда» та ТОВ «Авант Експрес». Вказаний запит містить відмітки про отримання від ТОВ "Альфабуд Капітал" документів по взаємовідносинах із ТОВ «Будтехоренда» та ТОВ «Авант Експрес» у не повному обсязі.

06.04.2018 ГУ ДФС у м. Києві складено акт №463/1/26-15-14-01-05 від 06.04.2018 про надання документів не в повному обсязі, у якому зафіксовано, що ТОВ "Альфабуд Капітал" не надано документи на підтвердження виконання робіт:

- ТОВ «Авант Експрес» за договором від 26.01.2015 №17.Р на загальну суму 321 285 грн та за договором від 18.03.2015 №19.Р на загальну суму 1 142 546 грн;

- ТОВ «Будтехоренда» за договором від 06.09.2016 №05.КФ на загальну суму 3 028 886,66 грн.

Позивач заперечує ненадання вказаних документів та стверджує, що разом із листом від 21.05.2018 №18/05-21-01 надав відповідні документи, а саме акти виконаних робіт від 29.05.2015 №3 (два акти від 29.05.2015 №3 на різні суми, одна по відносинах із ТОВ «Будтехоренда» інший по ТОВ «Авант Експрес») та №4, від 25.06.2015 №5, від 31.11.2015 №6, від 30.11.2016 №1, від 31.11.2017 №7.

Судом оглянуто копії вказаних актів, які наявні у матеріалах справи, та встановлено, що вказані акти дійсно відображають придбання ТОВ "Альфабуд Капітал" робіт у ТОВ «Будтехоренда» за договором від 06.09.2016 №05.КФ на загальну суму 3 028 886,66 грн та у ТОВ «Авант Експрес» за договором від 26.01.2015 №17.Р на загальну суму 321 285 грн, за договором від 18.03.2015 №19.Р на загальну суму 1 142 546 грн.

Однак, суд звертає увагу на те, що вказаний лист від 21.05.2018 №18/05-21-01 надіслано позивачем після прийняття спірних рішень від 17.05.2018.

У листі від 21.05.2018 №18/05-21-01 позивач зазначає, що подає зазначені документи на підставі акту перевірки від 26.04.2018 №297/26-15-14-01-05/39222093. Тобто, станом на час надсилання вказаного листа, позивач ознайомився із актом перевірки від 26.04.2018 №297/26-15-14-01-05/39222093.

Щодо дотримання ТОВ "Альфабуд Капітал" строку подання документів, визначеного у абзаці другому пункту 44.7 статті 44 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.3 статті 86 ПК України один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Згідно пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пункт 42.2 статті 42 ПК України визначає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Встановлено, що акт перевірки від 26.04.2018 №297/26-15-14-01-05/39222093 не підписаний ТОВ "Альфабуд Капітал" та не містить підтвердження про його вручення ТОВ "Альфабуд Капітал".

Згідно наданого відповідачем фіскального чеку від 26.04.2018, відповідачем 26.04.2018 адресату ТОВ "Альфабуд Капітал" направлено рекомендований лист 0100159985576 за адресою 04212 Київ. При цьому, зареєстрованою адресою ТОВ "Альфабуд Капітал" є: 04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенко, будинок 9.

Відповідно до даних з веб сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення 0100159985576 воно вручено адресату особисто 03.05.2018.

До того ж, відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за №173/24950, місцева рекомендована кореспонденція пересилається за один робочий день з дня подання рекомендованого листа до об`єкту поштового зв`язку.

Отже, рекомендований лист із актом перевірки від 26.04.2018 №297/26-15-14-01-05/39222093, позивач повинен був отримати 02.05.2018 (28-30.04.2018 та 01.05.2018 вихідні дні). При цьому, зміст листа від 21.05.2018 №18/05-21-01 свідчить про отримання позивачем акту перевірки від 26.04.2018 №297/26-15-14-01-05/ 3922209 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що акт перевірки від 26.04.2018 №297/26-15-14-01-05/39222093 належним чином вручений ТОВ "Альфабуд Капітал" 03.05.2018.

З огляду наведене, а також на відсутність доводів позивача про отримання акту перевірки від 26.04.2018 №297/26-15-14-01-05/39222093 після 11.05.2018 (12, 13, 19, 20.05.2018 вихідні дні), суд дійшов висновку, що лист від 21.05.2018 №18/05-21-01 надіслано позивачем після закінчення строку, передбаченого абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України.

Тому, документи додані ТОВ "Альфабуд Капітал" до листа від 21.05.2018 №18/05-21-01 правомірно не враховані контролюючим органом, адже з огляду на положення пункту 44.6 статті 44 ПК України такі документи вважаються відсутніми на час складення відповідної звітності.

З урахуванням зазначеного та наведених правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку, що додані до листа ТОВ "Альфабуд Капітал" від 21.05.2018 №18/05-21-01 акти виконаних робіт не відповідають вимозі щодо допустимості доказів, а тому не можуть враховуватись судом в якості первинних документів.

Таким чином, суд погоджується із висновками відповідача про те, що ТОВ "Альфабуд Капітал" документально не підтверджено виконання робіт ТОВ «Авант Експрес» за договором від 26.01.2015 №17.Р на загальну суму 321 285 грн та за договором від 18.03.2015 №19.Р на загальну суму 1 142 546 грн, а також виконання робіт ТОВ «Будтехоренда» за договором від 06.09.2016 №05.КФ на загальну суму 3 028 886,66 грн.

Враховуючи відсутність доказів, які б достовірно свідчили про фактичне виконання зазначених робіт, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про безпідставність віднесення ТОВ "Альфабуд Капітал" вартості вказаних робіт до витрат відповідних податкових періодів.

Підсумовуючи наведене суд зазначає про правомірність податкового повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0006611401, яким до ТОВ "Альфабуд Капітал" застосовано адміністративний штраф у розмірі 510 грн на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України за порушення пункту 44.6 статті 46 ПК України, шляхом ненадання ТОВ "Альфабуд Капітал" контролюючим органам оригіналів документів, чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

При цьому, податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0006591401 є протиправним та підлягає скасуванню у частині донарахування ТОВ "Альфабуд Капітал" податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 110 613,96 грн та застосування штрафних санкції у сумі 27 653,49 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнових вимог позивача у загальному розмірі 313 013 грн, останньому підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 4 695,2 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд Капітал" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0006601401, №0752140302, №0753140302, №0754140302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2018 №0006591401 у частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфабуд Капітал" податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 110 613,96 грн та застосування штрафних санкції у сумі 27 653,49 грн.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на корись Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд Капітал" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 695,2 грн (чотири тисячі шістсот дев`яносто п`ять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфабуд Капітал" (місцезнаходження юридичної особи: 04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенко, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39222093).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак