Рішення № 97929851, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Київ № 640/9106/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (позивач-1) ОСОБА_2 (позивач-2) доОфісу Генерального прокурора провизнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить:

- визнати нікчемною та недійсною заяву ОСОБА_3 від 07.10.2019 про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію щодо надання ним дозволу кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у п. 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, в частині, яка стосувалася ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України та другої кадрової комісії, яка створена наказом Генеральної прокуратури України від 17.10.2019 №235 (зі змінами, внесеними наказом Генеральної прокуратури України від 26.11.2019 №300), в частині доступу до конфіденційної інформації щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , визначеної у п. 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», її обробки, перевірки та використання під час атестації ОСОБА_3 , включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані;

- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не надання документів, які стосувалися ОСОБА_1 , на її запит від 09.01.2020 про надання публічної інформації

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати ОСОБА_1 в повному обсязі інформацію на її запит від 09.01.2020 про надання публічної інформації;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора 80 000,00 грн. моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що подавши 07.10.2019 заяву за встановленим зразком, ОСОБА_3 , чоловік позивача-1, вчинив односторонній правочин, яким протиправно вийшов за межі своїх повноважень, оскільки незаконно надав привід для збирання конфіденційної інформації щодо позивача-1, її батьків та інших їхніх родичів, хоча ні вони ніколи такої згоди не надавали. Відтак, як наголошено у позовній заяві, заява ОСОБА_3 від 07.10.2019 є нікчемною та недійсною в частині надання ним згоди на збирання конфіденційної інформації щодо позивача-1, її батьків та інших її родичів. При цьому, позивачами вказано, що кадрові комісії, яким Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (надалі - Закон №113-ІХ) надав право доступу до конфіденційної інформації, могли бути створені лише в Офісі Генерального прокурора, а не в Генеральній прокуратурі України, а тому проведення атестації і, відповідно, отримання конфіденційної інформації могли мати місце виключно після створення Офісу Генерального прокурора. Водночас, атестація ОСОБА_3 проведена кадровими комісіями Генеральної прокуратури України, які були створені до 02.01.2020. Крім того, звернувшись до відповідача із заявою про надання копій документів, зібраних щодо позивачів, та відео- звукозапису співбесіди за 06.12.2019, на якому зафіксовано, як у зневажливій формі обговорювали позивача-1 та її близьких, Офісом Генерального прокурора протиправно відмовлено у наданні останньої. На додаток, позивачами наголошено на завдання оскаржуваними діями та бездіяльністю моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання заяви нікчемною та недійсною, визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність, стягнення моральної шкоди в частині заявленої ОСОБА_1 позовної вимоги про визнання нікчемною та недійсною заяви ОСОБА_3 від 07.10.2019 про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію щодо надання ним дозволу кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у п. 15 розділ ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, в частині, яка стосувалася ОСОБА_1 .

Іншою ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва у решті позовних вимог відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що у рамках процедури атестації друга кадрова комісія здійснювала збір відомостей про майновий стан ОСОБА_3 та його близьких осіб, що було необхідним для проходження процедури атестації. Зібрані другою кадровою комісією матеріали були використані безпосередньо цією комісією виключно для проведення атестації прокурора Генеральної прокуратури Дебольського М.Ю. Вказані матеріали не оприлюднювалися і доступ стороннім особам до них не надавався. У рішенні від 06.12.2019 №12-1 другої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації відсутні будь-які відомості, які прямо чи опосередковано стосуються позивача-1, а також відсутні її персональні дані. Зазначена у рішенні інформація щодо позивача-2 не є інформацією з обмеженим доступом і зібрана другою кадровою комісією з відкритих джерел у межах повноважень, встановлених законом. У свою чергу, Законом №113-ІХ кадрові комісії були уповноважені на отримання інформації, необхідної для атестації прокурора, у тому числі щодо відповідності майна членів сім`ї прокурора та його близьких осіб задекларованим доходам, і таким чином, одержання та зберігання відповідної інформації відповідало чинному законодавству. Збір і дослідження інформації про особу, що написала заяву про її переведення до Офісу Генерального прокурора (у даному випадку ОСОБА_3 ) та проведення співбесіди як один із етапів атестації має на меті, окрім іншого, встановити відповідність особи, яка бажає перевестися на посаду прокурора, критеріям професійної етики та доброчесності. Тобто, у даному випадку встановлена легітимна мета дій другої кадрової комісії щодо збору відповідної інформації. Представником відповідача також зауважено, що інформація про членів сім`ї та близьких осіб ОСОБА_3 , а також про їхній майновий стан, зазначена безпосередньо самим ОСОБА_3 у щорічній декларації за 2018 рік, яка є загальнодоступною за адресою: https://public.nazk.gov.ua/declaration/2f6d5d44-1259-4f93-aba3-df80d5fe23d9. Разом з тим, інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є, зокрема, відкритою та загальнодоступною, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 32 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), як й інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України (ч. 1 ст. 34-1 Закону України «Про дорожній рух»). Натомість, позовна заява містить низку доводів, які стосуються порушення не прав позивачів, а прав ОСОБА_3 (чоловіка позивача-1), який неуспішно пройшов атестацію і був звільнений з органів прокуратури. Зазначені доводи безпосередньо не стосуються предмету спору і мають бути предметом розгляду у провадженні виключно за заявою особи, якої вони стосуються, а саме: ОСОБА_3 . У свою чергу, Офіс Генерального прокурора не має у своєму розпорядженні інформації, зібраної та використаної другою кадровою комісією.

Від позивачів через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останніми додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_3 подано Генеральному прокурора заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 07.10.2019, в якій, зокрема, зазначено про те, що для цілі проходження атестації, яка включає оцінку моєї професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, даю згоду кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у п. 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також даю згоду на надсилання мені комісіями, у разі необхідності, письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності.

За результатами проведеної у межах атестації співбесіди кадровою комісією №2 прийнято рішення про неуспішне проходження прокурором атестації від 06.12.2019 №12-1, яким встановлено, що Комісією з`ясовано обставини, які свідчать про невідповідність прокурора вимогами професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, а саме: на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності способу (рівня) життя прокурора та членів його/її сім`ї (близьких родичів) задекларованим доходам. Зокрема у рішенні комісії зазначено: «Так, ОСОБА_2 , теща ОСОБА_3 , у 2004 році придбала автомобіль Lexus LX 470, 2003 року випуску (ринкова ціна - понад 400 000 грн.), у 2008 році - автомобіль Toyota FJ Cruiser, 2007 року випуску (ринкова ціна - понад 500 000 грн.), право керування має ОСОБА_3 . Так само, ОСОБА_2 є власницею житлового будинку в Черкаській області задекларованою вартістю 1 163 365 грн. (право власності з 2010 року). В той же час, за даними державних органів, задекларований дохід ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_4 за період 2000 по 2019 роки становив 14 378 грн. та 324 871 грн. У зв`язку з цим заступник начальника відділу службових розслідувань управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 неуспішно пройшов атестацію».

З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернулась до Офісу Генерального прокурора та Другої кадрової комісії із запитом на надання публічної інформації від 09.01.2020, в якій просила надати їй

- інформацію, на якій підставі стосовно неї, її батьків та інших родичів без надання їхньої згоди Генеральною прокуратурою України, Офісом Генерального прокурора, Другою кадровою комісією Генеральної прокуратури України чи будь-якою іншою кадровою комісією Генеральної прокуратури України чи будь-яким іншим державним чи недержавним органом зібрано конфіденційну та приватну інформацію, документи та використано їх під час атестації ОСОБА_3 ;

- копії всіх документів, які були зібрані Генеральною прокуратурою України, Другою кадровою комісією Генеральної прокуратури України чи будь-яким іншим органом за дорученням Генеральної прокуратури України, Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, іншої кадрової комісії Генеральної прокуратури України чи Офісу Генерального прокурора стосовно ОСОБА_1 , її батьків та інших родичів та долучені до матеріалів атестації ОСОБА_3 ;

- копію відеозапису за 06.12.2019 проведення співбесіди ОСОБА_3 , оскільки, за його словами, під час співбесіди порушено питання, які стосуються особисто ОСОБА_1 та її родичів.

Листом від 15.01.2020 №27/3-345вих-20 Офіс Генерального прокурора повідомив ОСОБА_1 про те, що у Департаменті кадрової роботи та державної служби відсутня інформація щодо документів та відомостей, які використано другою кадровою комісією під час проведення 06.12.2019 співбесіди з прокурором ОСОБА_3 , з урахуванням того, що кадрові комісії - це колегіальні органи, які не входять у структуру Генеральної прокуратури України і створенні для проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України. Крім того, у даному листі вказано, що до Департаменту не передавались матеріали відео- та звукозапису щодо проведення кадровими комісіями співбесід з прокурорами, у тому числі під час проведення 06.12.2019 співбесіди з ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

25.09.2019 набрав чинності Закон №113-ІХ, п.п. 6 та 7 Прикінцевих і перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п. 9 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ).

Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації (п. 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ).

Відповідно до п.п. 12, 13 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ, предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

У силу п. 15 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ, для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.

При цьому, суд зауважує на тому, що інформація про членів сім`ї та близьких осіб ОСОБА_3 , а також про їхній майновий стан, зазначена безпосередньо самим ОСОБА_3 у щорічній декларації за 2018 рік, яка є загальнодоступною за адресою: https://public.nazk.gov.ua/declaration/2f6d5d44-1259-4f93-aba3-df80d5fe23d9.

Разом з тим, інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є, зокрема, відкритою та загальнодоступною, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 32 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), як й інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України (ч. 1 ст. 34-1 Закону України «Про дорожній рух»).

Крім того, з аналізу наведених положень Закону №113-ІХ вбачається, що кадрові комісії уповноважені на отримання інформації, необхідної для атестації прокурора, у тому числі щодо відповідності майна членів сім`ї прокурора та його близьких осіб задекларованим доходам, і таким чином, одержання та зберігання відповідної інформації відповідало чинному законодавству.

У той же час, суд звертає увагу, що позивачі, незважаючи на факт перебування у родинних стосунках з ОСОБА_3 , щодо якого проводилась атестація, не перебувають у безпосередніх правовідносинах із заявленим відповідачем - Офісом Генерального прокурора. Відтак, з урахуванням факту самостійного декларування ОСОБА_3 інформації про членів сім`ї та близьких осіб останнього та подання ним заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 07.10.2019, суд не вбачає підстав стверджувати про факт наявного у позивачів порушеного права з боку заявленого відповідача в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Генеральної прокуратури України та другої кадрової комісії, яка створена наказом Генеральної прокуратури України від 17.10.2019 №235 (зі змінами, внесеними наказом Генеральної прокуратури України від 26.11.2019 №300), в частині доступу до конфіденційної інформації щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , визначеної у п. 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», її обробки, перевірки та використання під час атестації ОСОБА_3 , включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не надання документів, які стосувалися ОСОБА_1 , на її запит від 09.01.2020 про надання публічної інформації, та зобов`язання Офісу Генерального прокурора надати ОСОБА_1 в повному обсязі інформацію на її запит від 09.01.2020 про надання публічної інформації суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Приписами ст. 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації (ст. 9 Закону України «Про інформацію»).

У той же час, нормативно-правовим актом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Як було зазначено вище, листом від 15.01.2020 №27/3-345вих-20 Офіс Генерального прокурора повідомив ОСОБА_1 про те, що у Департаменті кадрової роботи та державної служби відсутня запитувана інформація та відео- та звукозапису щодо проведення кадровими комісіями співбесід з прокурорами, у тому числі під час проведення 06.12.2019 співбесіди з ОСОБА_3 , оскільки кадрові комісії - це колегіальні органи, які не входять у структуру Генеральної прокуратури України і створенні для проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України.

При цьому, у матеріалах справи міститься копія акту знищення матеріалів атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України від 27.12.2019, згідно з яким, у зв`язку із завершенням атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України, головами 1, 2, 4, 5, 6, 7 кадрових комісій проведено знищення матеріалів (документів та інших носіїв інформації) атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України.

Як наслідок, суд вказує про правомірність відмови відповідача у наданні запитуваної інформації, з огляду на відсутність її в останньої, що не спростовано наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд вказує про відмову у задоволенні останньої, як похідної від розглянутих вище.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок