Рішення № 97927846, 29.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 р. Справа № 400/3321/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.10.2020 року.

Ухвалою від 19.05.2021 року суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надав відповідачу перелік всіх необхідних документів для визначення права на пенсію та призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, які вимагаються чинним законодавством.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком документально не підтвердив факт роботи у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів. Так, д заяви позивачем було надано довідку Херсонського училища міліції від 27.11.1995 року № 52 про заробітну плату за лютий 1988 року. При розгляді наданої довідки встановлено, що вона не містить підстав видачі, період проходження служби з 14.02.1988 року по 14.03.1988 року не відповідає даним, зазначеним у раніше документах (з 13.02.1988 року по 16.03.1988 року). Виплата зарплати проведена у лютому місяці за роботу в лютому-березні, тобто наперед. Зазначена довідка видана не за формою № 122, не містить відомостей про дати служби в зоні відчуження, а саме відсутні дні в`їзду/виїзду в зону відчуження. Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України № 796 є законним та обґрунтованим.

У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

25.06.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі та раніше за текстом – Закон України № 796).

Але, при зверненні із заявою позивач документально не підтвердив факт роботи у зоні відчуження у 1988 році. Тому, рішенням відповідача від 10.07.2020 року № 571/03.20-р. позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України № 796.

10.10.2020 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України № 796, до якої надав довідку Херсонського училища міліції від 27.11.1995 року № 52 про заробітну плату за лютий 1988 року та пояснювальну записку від свого імені.

Рішенням від 16.10.2020 року № 984/03.20-р відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України № 796 у зв`язку з відсутністю підтвердження факту роботи у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів.

Як вбачається з вказаного рішення, при розгляді наданої довідки встановлено, що вона не містить підстав видачі, період проходження служби з 14.02.1988 року по 14.03.1988 року не відповідає даним, зазначеним у раніше документах (з 13.02.1988 року по 16.03.1988 року). Виплата зарплати проведена у лютому місяці за роботу в лютому-березні, тобто наперед. Дні виїзду в зону відчуження не зазначено.

Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Законом України № 796 визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в ст. 55 Закону України № 796.

Так, відповідно до абз. 1 ст. 55 Закону України № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році – пенсійний вік зменшується на 5 років (п. 1 абз. 2 ст. 55 Закону України № 796).

Як зазначалось раніше, відповідач стверджує, що з наданих позивачем документів, не вбачається підтвердження факту роботи у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів

У відповідності до ст. 14 Закону України № 796, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів.

Підпунктом 5 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України № 796).

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений іншими визначеними первинними документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України № 796 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 65 Закону України № 796).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються (чинний на момент видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році).

Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 – 1990 роках – не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України № 796 підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

В свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З наведеного випливає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України № 796, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 року у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 року у справі № 464/4150/17 та від 09.01.2020 року у справі № 363/3976/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дійсність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році серії НОМЕР_1 , виданого позивачу 17.11.1998 року, не оспорюється сторонами та не визнавалось недійсним в судовому порядку.

Страховий стаж позивача складає 27 років 08 місяців 27 днів, що підтверджується наявними у матеріалах справи матеріалами та не заперечується відповідачем. На час подачі заяв про призначення пенсії позивачу виповнилось 55 років.

За таких обставин, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на відповідно до ст. 55 Закону України № 796.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд скасовує рішення ГУ ПФУ від 16.10.2020 року № 984/03.20-р, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на відповідно до ст. 55 Закону України № 796.

Також, у відповідності до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Отже, вимоги позивача про призначення йому пенсії з 10.10.2020 року – дня звернення з відповідною заявою – підлягають задоволенню.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.102020 року № 984/03.20-р про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.10.2020 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.06.2021 року.

Суддя О.В. Малих