Ухвала суду № 97927401, 29.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 червня 2021 року справа № 320/6626/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши позовну заяву Громадської організації "Ірпінська спілка споживачів" до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

04.06.2021 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулась Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів" з позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 19.06.2018 №133/2 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які надаються Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради";

- стягнути з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області - суб`єкта владних повноважень, на відшкодування шкоди споживачам, заподіяної його протиправним рішенням, кошти на загальну суму 3331124,83 грн. на банківський рахунок Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради з цільовим призначення "для здійснення перерахунку споживачам вартості послуг відповідно до Припису Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №1 від 28.01.2019.

В якості третьої особи у позовній заяві зазначено Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого позивачу необхідно було надати суду докази сплати судового збору у сумі 24970,00 грн., сплачений на рахунок Київського окружного адміністративного суду (оригінал платіжного документу), або уточнити позовні вимоги.

Вказана ухвала суду набрала законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає окремому оскарженню.

19.06.2021 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2021 надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначив, що вважає недоліки позовної заяви усуненими та просить прийняти до розгляду позовну заяву Громадської організації "Ірпінська спілка споживачів" до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення, стягнення коштів.

Дана заява була передана судді 24.06.2021, що підтверджується реєстром передачі судових справ, по закінченню відпустки судді.

Дослідивши зміст заяви Громадської організації "Ірпінської спілка споживачів" від 11.06.2021, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали суду від 11.06.2021 позивачем не виконано, недоліки, зазначені в ухвалі суду від 11.06.2021, не усунуто.

Так, залишаючи без руху позовну заяву, судом було вказано на необхідність надання суду доказів сплати судового збору у сумі 24970,00 грн., сплаченого на рахунок Київського окружного адміністративного суду.

Постановляючи дану ухвалу, судом було вказано на те, що згідно з частиною третьою ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абз.1 ч.3 ст.6 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2270 гривні.

Позивачем у поданому позові заявлено дві вимоги: одну позовну вимогу немайнового характеру (щодо оскарження рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 19.06.2018 №133/2 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які надаються Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради", а також одну вимогу майнового характеру (про стягнення з відповідача на відшкодування шкоди споживачам, заподіяної його протиправним рішенням, коштів на загальну суму 3331124,83 грн.).

Отже, судом вказано, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 24970,00 грн. (22700,00 грн. (3331124,83 грн. х 1,5% : 100% = 49966,87 грн., що є більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) + 2270,00).

При цьому суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не погодився із доводами позивача про те, що Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів" є звільненою від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" як споживач, який звернувся до суду у зв`язку із порушенням його прав.

Також судом надано оцінку посиланням позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц.

Так, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що у ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, у підсумку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц зазначила, що при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Таким чином, за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц споживачі звільнені від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху суд визнав посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як підставу звільнення його від сплати судового збору безпідставним та необґрунтованим, з огляду на те, що Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів" в розумінні п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» не є споживачем, а тому підстави для звільнення від сплати судового збору згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у позивача відсутні.

У зв`язку з чим, зазначаючи спосіб усунення недоліків позовної заяви, судом було вказано на необхідність надання до суду оригіналу платіжного документу (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 24970,00 грн. Також судом вказано на можливість уточнення позовних вимог, що могло би вплинути на розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення до суду із даним позовом.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви від 11.06.2021 Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів" звернула увагу суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20 за позовом Громадської організації «Ірпінська спілка споживачів» до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради про зобов`язання відповідача повернути кошти споживачам послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 05 липня по 31 грудня 2018 року шляхом здійснення перерахунку на загальну суму 3331124,83 грн.

На думку позивача вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20 зауважено, що ГО «Ірпінська спілка споживачів» за своїм правовим статусом є юридичною особою приватного права, метою діяльності якої є задоволення і захист суспільних та приватних прав і інтересів членів та інших осіб як споживачів товарів, робіт та послуг у сферах економічної, житлово-комунальної, соціальної, медичної, культурної, освітньої, побутової, оздоровчої, туристичної та іншої діяльності, та задля досягнення цієї мети громадська організація може здійснювати представництво та захист прав невизначеного кола приватних осіб (споживачів) у судах та інших органах, установах і організаціях в разі порушення прав невизначеного кола споживачів.

Таким чином позивач у справі №320/6626/21, керуючись вказаним висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.03.2021 у справі №367/4695/20, вважає, що Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів" у даній адміністративній справі №320/6626/21 лише здійснює представництво прав приватних осіб - споживачів, є стороною судового процесу, а не стороною публічно-правового спору.

Позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 11.06.2021 вказує, що публічно-правовий спір фактично виник між суб`єктом владних повноважень - Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області і споживачами послуг Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради. Позов Громадської організації "Ірпінська спілка споживачів" направлений саме на захист прав фізичних осіб - споживачів міста Ірпеня, а не на захист прав громадської організації.

Також позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 11.06.2021 зазначив, що сама Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів" не є споживачем послуг третьої особи - Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради та зареєстрована у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який не є будинком, що входить до складу 163 багатоквартирних будинків, які зазначені у додатках 1-5 спірного рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 19.06.2018 №133/2 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які надаються Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради".

Позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 11.06.2021 стверджує, що Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів" не є суб`єктом правовідносин, до яких застосовується даний спірний нормативно-правовий акт, а є лише представником цих суб`єктів згідно відповідних положень Закону України "Про захист прав споживачів".

Проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20 за позовом Громадської організації «Ірпінська спілка споживачів» до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради про зобов`язання відповідача повернути кошти споживачам послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 05 липня по 31 грудня 2018 року шляхом здійснення перерахунку на загальну суму 3331124,83 грн., на яку посилається позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 11.06.2021, суд зазначає таке.

20 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу №367/4695/20 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, оскільки позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

11 лютого 2021 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №367/4695/20 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Отже, предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №367/4695/20 було питання предметної та суб`єктної юрисдикції цієї справи.

Розглядаючи це питання, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що пункти 1.1, 3.1 та пп.2.4.2 п.2.4 Статуту Громадської організації "Ірпінська спілка споживачів" передбачають можливість ГО «Ірпінська спілка споживачів» представляти і захищати інтереси споживачів - своїх членів та інших осіб в судах.

Вказане твердження судом у справі №320/6626/21 не піддається сумніву і не було підставою для залишення позовної заяви без руху у даній справі.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.03.2021 у справі №367/4695/20, оскільки у справі №367/4695/20 Великою Палатою Верховного Суду надавалась оцінка питанню предметної та суб`єктної юрисдикції цієї справи, а не оцінка наявності пільг громадської організації на сплату судового збору за подачу до суду позову в інтересах приватних осіб - споживачів послуг, а отже факти, за яких Великою Палатою Верховного Суду було сформульовано висновки у постанові від 23.03.2021 у справі №367/4695/20, на яку посилається позивач, не є релевантними до спірних правовідносин, а тому суд не може поширювати їх на предмет спору у даній справі.

Також в обґрунтування позиції про те, що позивач звільнений від сплати судового збору за звернення з даним позовом позивач у справі посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії судової палати з розгляду справ виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №804/6859/16, в якій Верховним Судом у складі колегії судової палати з розгляду справ виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду надавалась оцінка питанню наявності пільг у громадської організації на сплату судового збору у справі за позовною заявою Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї громадської організації до голови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглядаючи цей спір саме з підстав застосування до позивача положень Закону №3674-VI в частині наявності у Громадської організації обов`язку сплачувати судовий збір при зверненні до суду в інтересах членів своєї організації, Верховний Суд у складі колегії судової палати з розгляду справ виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.11.2018 у справі №804/6859/16 зазначив, що зі змісту положень частини 1 статті 60 КАС України слідує, що ряд суб`єктів наділені правом звернення до суду в інтересах інших осіб, проте позивачами у таких справах виступають безпосередньо самі особи.

Таким чином, як вказав Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі №804/6859/16 суб`єктами сплати судового збору є особи, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, а не їх представники, які вчиняють дії виключно від імені особи, в інтересах якої вони діють.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі №804/6859/16 врахував, що метою встановлення певних ставок судових витрат на законодавчому рівні є забезпечення діяльності судової гілки влади, а також насамперед дисциплінування осіб, які звертаються за захистом своїх порушених прав та інтересів, спрямоване на обмеження подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань.

З урахуванням вищезазначеного Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі №804/6859/16 дійшов висновку, що в разі звернення до суду Громадської організації в інтересах інших осіб, така Громадська організація є в розумінні Закону №3674-VІ платником судового збору, тобто наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов`язана не зі статусом громадської організації, яка діє в інтересах певної особи, а безпосередньо з цією особою - позивачем. Таким чином, з`ясуванню підлягають обставини наявності у такої особи обов`язку сплачувати судовий збір чи наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі №804/6859/16 дійшла висновку, що оскільки позивачем у строк, визначений ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, не усунуто недоліки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для її повернення.

При цьому Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі №804/6859/16 при розгляді касаційних скарг Громадської організації дійшов висновку про відсутність необхідності відступати від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі №804/1230/17.

Своєю чергою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.05.2018 у справі №804/1230/17 вказав, що статтею 5 цього Закону визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, при цьому громадські організації у цьому переліку з 1 вересня 2015 року відсутні.

При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.05.2018 у справі №804/1230/17 вказав, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації „Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір" у взаємозв`язку з положеннями пункту „г" частини першої статті 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права" надав тлумачення редакції пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», яка діяла до 1 вересня 2015 року.

Разом з тим, у новій редакції цього Закону, чинній на момент звернення позивача до суду апеляційної інстанції, громадські організації не включено до переліку осіб, на яких розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору.

На думку позивача, особами, на захист прав, свобод та інтересів яких подано даний позов №320/6626/21, є невизначене коло фізичних осіб - споживачів послуг Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради", до яких застосовується рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 19.06.2018 №133/2.

Вказане за твердженням позивача означає, що саме ці фізичні особи - споживачі є позивачами у даному публічно-правовому спорі відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Термін "позивач" позначає сторону як учасника судового процесу на підставі положень частини третьої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України: громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єктів владних повноважень. Це особи, чиї суб`єктивні права та законні інтереси підлягають захисту або для виконання чиїх повноважень має бути ініційований судовий процес. Переважно такі особи самі звертаються з позовом до суду, хоча не виключені обставини, коли такі дії вчиняють їхні представники, у тому числі законні представники.

Натомість позивач помилково розмежовує статус позивача, як сторону та учасника судового процесу та поняття позивача як особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

В даному випадку позивачем у справі є саме Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів", а не фізичні особи - споживачі послуг Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради", до яких застосовується рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 19.06.2018 №133/2.

Твердження позивача про те, що Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів" є стороною судового процесу, а не стороною публічно-правового спору є помилковими, адже наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов`язана не зі статусом громадської організації, яка діє в інтересах певної особи, а безпосередньо з цією особою - позивачем.

Відтак доводи позивача про наявність у нього як у громадської організації пільг при сплаті судового збору при зверненні до суду в інтересах членів своєї організації не спростовують висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.05.2018 у справі №804/1230/17, від 07.11.2018 у справі №804/6859/16 про наявність у Громадської організації обов`язку сплачувати судовий збір при зверненні до суду в інтересах членів своєї організації.

Враховуючи, що докази сплати судового збору за звернення з даним позовом до суду позивачем не надані, суд приходить до висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у спосіб та строк, встановлений судом.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 КАС).

Таким чином позовна заява Громадської організації "Ірпінської спілка споживачів" до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення, стягнення коштів, підлягає поверненню позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву Громадської організації "Ірпінської спілка споживачів" до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення, стягнення коштів, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали підписано 29.06.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.