Постанова № 9792622, 01.06.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року <Текст >Справа № 2а-2493/10/0870

(11 год.48 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Малиш Н.І.,

при секретарі Рожик О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001712302/0 від 06.04.2010р.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сіколенко К.В., довіреність б/н від 31.05.2010р.;

від відповідача: Демченко А.А., довіреність №607/10-010 від 27.01.2010р.;

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер» (далі Позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі Відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001712302/0 від 06.04.2010р..

Свої вимоги Позивач виклав в позовній заяві, зокрема зазначив, що в період з 08.02.2010р. по 17.03.2010р. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя проводила планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» з питань додержання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. В результаті зазначеної перевірки Відповідачем було складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 24.03.2010р. № 42/23-2/23879459 в якому встановлено порушення пп.7.2.3., пп. 7.2.6., п. 7.2., пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р., дані порушення обґрунтовані тим, що платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

На підставі Акту перевірки від 24.03.2010 р. № 42/23-2/23879459 ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001712302/0 від 06 квітня 2010 року на суму 257950 грн. 50 коп. з яких: основний платіж 171967 грн., штрафні санкції 85983 грн.50 коп.

З висновками викладеними в Акті перевірки та з податковим повідомленням-рішенням Позивач незгоден з таких підстав:

-податкова накладна від 28.01.2008р. № 30 від ТОВ «Агрофоспром 2006» на суму 1031800 грн., зокрема ПДВ 171966 грн.67 коп. була одержана Позивачем із запізненням в липні 2008 року і в цьому періоді сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту. Підприємство мало право па включення суми ПДВ, вказаної в даній податковій накладній, до складу податкового кредиту, оскільки обовязкові умови, вказані в пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Інтер» були виконані.

-ні Закону України «Про податок на додану вартість», ні Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містить вимог щодо документального підтвердження факту затримки отримання податкових накладних. Нормативним документом, яким передбачена процедура реєстрації дати отримання податкової накладної, є Порядок ведення реєстру одержаних і виданих податкових накладних, затверджений наказом ДПАУ від 30.06.2005 № 244. Згідно п. 9.2 вказаного Порядку в графі 2 розділи І реєстру указується дата отримання податкової накладної або іншого документа, що засвідчує факт придбання товарів. Податкова накладна від 28.01.2008р. № 30 від ТОВ «Агрофоспром 2006», одержана підприємством в липні 2008 року, була зареєстрована в Реєстрі одержаних і виданих податкових накладних за липень 2008 року згідно діючому Порядку.

Представник Позивача, в судовому засіданні, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001712302/0 від 06.04.2010р. не відповідає чинному законодавству України. Просить суд, з підстав викладених в позові, визнати нечинним зазначене податкове повідомлення-рішення.

Представник Відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначив, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка с підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. При цьому при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання, що Позивачем зроблено не було.

На підставі викладеного в запереченні на позовну заяву просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме звукозаписуючого пристрою «Камертон».

У засіданні 31.05.2010р., на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Сторонам повідомлено про час виготовлення постанови суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

На підставі направлень від 08.02.2010р. №0092 та від 03.03.2010р. №0158, у період з 08.02.2010р. по 17.03.2010р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» з питань додержання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. За результатами зазначеної перевірки Відповідачем було складено Акт «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» від 24.03.2010р. № 42/23-2/23879459 в якому встановлено порушення пп.7.2.3., пп. 7.2.6., п. 7.2., пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а саме занижено податок на додану вартість на суму - 171966 грн.67 коп. за період липня 2008 р. Дане порушення було обґрунтовано тим, що відповідно до висновку Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання (а/с 24). ТОВ «Інтер» не надало документального підтвердження затримки такого отримання та не додала до податкової декларації за звітні податкові періоди заяву зі скаргою на такого постачальника (а/с 25).

29.03.2010р. ТОВ «Інтер» подавало заперечення до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя на висновки акту перевірки від 24.03.2010р. № 42/23-2/23879459.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя своєю відповіддю від 31.03.2010р. №3670/10/23-2 залишило заперечення без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 24.03.2010р. № 42/23-2/23879459 Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001712302/0 від 06.04.2010р. на суму 257950 грн.50 коп. з яких: основний платіж 171967грн. 00 коп., штрафні санкції 85983грн. 50 коп.

Однак, суд не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням в звязку з наступними обставинами.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту визначені в п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підприємство має право на включення сум ПДВ, вказаних в податкових накладних, до складу податкового кредиту при виконанні умов передбачених в п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначені умови Позивачем були виконані, а саме:

-підприємством були понесені витрати на придбання товарів;

-такі товари були придбані для використання в операціях, які оподатковуються, в рамках господарської діяльності.

Проти даних фактів представник Відповідача не заперечував. Порушення п.п 7.4.1 зазначеного Закону, відповідно до Акту перевірки, не виявлені.

Відповідно до п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Зокону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Сума податкового кредиту Позивача підтверджується належним чином оформленою податковою накладною від 28.01.2008р. № 30 отриманою від ТОВ «Агрофосгіром 2006» на суму 1031800 грн., зокрема ПДВ 171966 грн.67 коп., яка за твердженням Позивача була одержана підприємством із запізненням в липні 2008 року і в цьому періоді сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту.

Стосовно того, що зазначена податкова накладна була оформлена у відповідності до вимог законодавства представник Відповідача не заперечував.

Щодо твердження Відповідача стосовно того, що платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання, то суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить таку вимогу.

Згідно пп. 7.5.1. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з подій:

-або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2 Листа - Розяснення Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р. № 8109/7/16-1117, податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах.

З урахуванням того, що податкові накладні, одержані із запізненням, включаються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту по таких податкових накладних відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду (п.11 зазначеного Розяснення).

Нормативним документом, яким передбачена процедура реєстрації дати отримання податкової накладної, є Порядок ведення реєстру одержаних і виданих податкових накладних, затверджений наказом ДПАУ від 30.06.2005р. № 244 (далі Порядок № 244). Так, згідно п. 9.2 вказаного Порядку в графі 2 розділи І реєстру указується дата отримання податкової накладної або іншого документа, що засвідчує факт придбання товарів.

Крім того, в Законі України «Про податок на додану вартість» приводиться перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. У даному переліку відсутнє посилання на наявність в податковій накладній відмітки про дату її отримання. Форма податкової накладної, затверджена наказом ДПАУ від 30.05.1997р. №165 також не містить такої відмітки. Інших нормативних документів, що встановлюють порядок документального підтвердження отримання податкових накладних, чинне законодавство не містить.

Податкова накладна від 28.01.2008р. № 30 від ТОВ «Агрофоспром 2006», одержана підприємством в липні 2008 року, була зареєстрована в Реєстрі одержаних і виданих податкових накладних за липень 2008 року згідно діючому Порядку № 244.

Стосовно тверджень представника Відповідача, що Позивач, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну був зобовязаний звернутися до ДПІ зі скаргою на такого постачальника, яка б і була підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. А також, те що Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Суд не погоджується з даними твердженнями виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Згаданий абз. 2 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 165, дублює наведену норму Закону України «Про податок на додану вартість», тобто теж вказує на відповідне право (а не обов'язок) платника податку.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 06.12.2005р. у справі № 21-105сво05 підтвердив, що недотримання покупцем порядку, встановленого пп. 7.2.6 Закону про ПДВ, тобто неподання ним заяви зі скаргою на постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції.

Крім того, ДПАУ в своїх листах (від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417, від 30.12.2005р. № 26268/7/16-1117, від 10.08.2006 р. № 15155/7/16-1517-10) ніяк не заперечує проти включення до податкового кредиту покупця сум сплаченого ним при придбанні товарів (послуг) ПДВ у тому звітному періоді, в якому фактично були отримані податкові накладні.

Суд критично відноситься до тверджень Позивача, стосовно того, що суму податкового зобовязання визначено приватному підприємству «Укртрансоил» і сума, зазначена в податковому повідомлення-рішенні №00017123002/0 від 06.04.2010р. не має жодного відношення до ТОВ «Інтер», оскільки: сума порушень зазначена в Акті перевірки збігається з сумою основного платежу по податковому зобовязанню, визначеною ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя. В зазначеному податковому повідомленні-рішенні також вказано ТОВ «Інтер», вірно зазначено його місцезнаходження та код ЄДРПОУ, зазначено, що податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки №42/23-2/23879459 від 24.03.2010р., тобто на підставі саме акту перевірки Позивача. Крім того, якщо позивач оскаржує податкове повідомлення-рішенні №00017123002/0 від 06.04.2010р. то він вважає, що воно стосується безпосередньо його.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001712302/0 від 06.04.2010р.

Однак, позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001712302/0 від 06.04.2010р.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Визнати рішення чи окремі його положення нечинними суд може, якщо йдеться про нормативно-правовий акт. У даному випадку податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії, яке у разі задоволення позову може визнаватись протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Проте, згідно с.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Пунктом 2 ст.162 КАС України також передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001712302/0 від 06.04.2010р. є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 06 квітня 2010р. №0001712302/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її складання у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, а в разі якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2010р.

Суддя (підпис) Н.І.Малиш