Рішення № 97925954, 28.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року Справа № 160/4397/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (письмове провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у формі листа № 0400-0307-8/52542 від 07.07.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи:

- з 21.11.1990 по 01.04.1992 в Дніпропетровському техніко-комерційному представництві СП “СЕПТ”;

- з 02.04.1992 року по 20.08.1992 в малому підприємстві “Рубикон”;

- з 21.08.1992 по 05.01.1993 в малому підприємстві “Ситалл”;

- з 12.01.1993 по 31.05.1993 в комітеті місцевого самоуправління “Верхний”, Красногвардійського району міста Дніпропетровська;

- з 09.06.1993 по 19.12.1997 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Грєм”;

-з 03.01.1998 по 04.08.2003 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Алаудин”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 30.06.2020 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В обгрунтування позову вказано, що позивач відповідно до чинного законодавства України має право на призначення пенсії, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим звернувся до пенсійного органу. 07.07.2020 відповідач відмовив в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови було зазначено, що у відповідності до ст. 26 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (із змінами та доповненнями) право на пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу - не менше 27 років. Неможливо зарахувати до страхового стажу періоди роботи:

з 21.11.1990 по 01.04.1992 в Дніпропетровському техніко-комерційному представництві СП “СЕПТ”;

- з 02.04.1992 року по 20.08.1992 в малому підприємстві “Рубикон”;

- з 21.08.1992 по 05.01.1993 в малому підприємстві “Ситалл”;

- з 12.01.1993 по 31.05.1993 в комітеті місцевого самоуправління “Верхний”, Красногвардійського району міста Дніпропетровська;

- з 09.06.1993 по 19.12.1997 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Грєм”;

-з 03.01.1998 по 04.08.2003 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Алаудин”. Відмову у призначені пенсії позивач вважає неправомірною.

Ухвалою суду від 29.03.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

13.05.2021 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що відповідно до записів трудової книжки до загального стажу роботи не зараховано період роботи:

-з 12.01.1993 по 31.05.1993 - печатка підприємства, що засвідчувало запис звільнення не читабельна;

-з 02.06.1993 по 19.12.1997 - печатка підприємства, що засвідчувало запис звільнення не читабельна;

-21.11.1990 по 01.04.1992 - печатка підприємства, що засвідчувало запис звільнення не читабельна;

-02.04.1992 по 20.08.1992- печатка підприємства, що засвідчувало запис звільнення не читабельна;

-21.08.1992 по 05.01.1993 - печатка підприємства, що засвідчувало запис звільнення не читабельна;

-03.01.1998 по 04.08.2003 — в записі про звільнення немає посилання на кодекс законів про працю України.

Уточнюючих довідок позивачем не надано. Згідно наданих документів позивача стаж роботи становить 15 років 03 місяці 28 днів, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 30.06.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

07.07.2020 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, оскільки як вбачається із записів трудової книжки позивача період з 12.01.1993 по 31.05.199; з 02.06.1993 по 19.12.1997 не зараховано до страхового стажу, з 21.11.1990 по 01.04.1992, з 02.04.1992 по 20.08.1992, з 21.08.1992 по 05.01.1993 (печатка при звільненні не читається, уточнюючих довідок не надано), з 03.01.1998 по 04.08.2003 ( в записі про звільнення немає посилання на КЗпП).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

За приписами статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

-страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 24 цього Закону визначено:

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок;

- страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом;

-страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок;

-якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок;

- у разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць;

-періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту першого «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» (у редакції, дійсній на час спірних правовідносин) в якій, зокрема, зазначено:

- пункт 1.1: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню;

- пункт 2.3: записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

- пункт 2.4: усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення;

- пункт 2.6: у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу;

- пункт 2.26: записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

- пункт 4.1: у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;

- пункт 7.2: бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок. По закінченні кожного місяця особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, подає бухгалтерії звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них і про суми, що одержані за заповнені трудові книжки і вкладиші до них, з додатком прибуткового ордеру каси підприємства.

Згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 позивач:

-запис № 9: 21.11.1990 мовою оригіналу «принят на работу в Днепропетровськое технико- комерческое представительство СП «СЕПТ» в дизайн центр на должность дизайнера, приказ К-17 от 20.11.1990 ;

-запис № 10: 01.04.1992 звільнити по статті 36, п. 5 Кодексу законів про працю УССР (по переводу в МП «Рубикон» расп. №К-65 вот 01.04.1992.

-запис №11: 02.04.1992 мовою оригіналу:«принят в Дизайн центр дизайнером», приказ №К -17/1 от 02.04.1992;

-запис №12: 20.08.1992 «уволен по ст. 38 КЗоТ УССР(по собственному желанию) расп. №К-23 от 20.08.1992;

-запис №13: 21.08.1992 – «принят в малое предприятия «Ситалл» начальник участка», приказ №К-27 от 21.08.1992;

-запис №14: 05.01.1993 – «уволен по статте 38 КЗоТ УССР (собственное желание), расп. №К-30 от 05.01.1993;

-запис №15:12.01.1993 – «принят в комитет семтного самоуправления « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на должность архитектора», приказ №17-к от 11.01.1993;

- запис №16: 31.05.1993 –«уволен по ст. 38 КЗоТ УССР (собственное желание), приказ №24-к от 31.05.1993;

-запис №17: 09.6.1993 –«принят в ООО «Грєм» на должность торгового агента, приказ №4-к от 02.06.1993;

-запис №18:19.12.1997 –«уволен по ст. 38 КЗоТ УССР (по собственному желанию), расп. №82-К от 19.12.1997;

-запис №19: 03.01.1998 –«принят в ООО «Алаудин» на должность торгового агента , приказ №8-к от 03.01.1998;

- запис №20:04.08.2003 –«уволен по ст. 38 КЗоТ УССР (по собственному желанию)

Відповідачем не зараховано до страхового стажу вищевказані періоди, оскільки у записах трудової книжки про причину звільнення відсутнє посилання на відповідну статтю, пункт закону (КЗпП) та печатка при звільненні не читається, а тому не можливо визначити, де працював та звідки був звільнений позивач.

Суд звертає увагу, що відповідач не зарахував зазначені періоди роботи пославшись лише на формальні неточності у записах трудової книжки, а саме: при звільненні відсутнє посилання на відповідну статтю, пункт закону (КЗпП) та печатка при звільненні не читається.

При цьому, суд зазначає, що трудова книжка містить найменування підприємства, в якому був працевлаштований позивач у оспорювані періоди та з печатка також містить найменування підприємства.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість визначити, де працював та звідки був звільнений позивач є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо відсутності на записі при звільненні посилання на відповідну статтю, пункт закону (КзпП), суд наголошує на тому, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства, де працював позивач.

Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 № 58 бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок.

Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином, в частині незарахування періоду роботи з 21.11.1990 по 01.04.1992 в Дніпропетровському техніко-комерційному представництві СП “СЕПТ”;з 02.04.1992 року по 20.08.1992 в малому підприємстві “Рубикон”;з 21.08.1992 по 05.01.1993 в малому підприємстві “Ситалл”;з 12.01.1993 по 31.05.1993 в комітеті місцевого самоуправління “Верхний”, Красногвардійського району міста Дніпропетровська;з 09.06.1993 по 19.12.1997 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Грєм”;з 03.01.1998 по 04.08.2003 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Алаудин” до страхового стажу, відповідачем допущено надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Отже, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у формі листа № 0400-0307-8/52542 від 07.07.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На захист порушеного права позивача суд зобов`язує відповідача зарахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період - 21.11.1990 по 01.04.1992 в Дніпропетровському техніко-комерційному представництві СП “СЕПТ”; з 02.04.1992 року по 20.08.1992 в малому підприємстві “Рубикон”; з 21.08.1992 по 05.01.1993 в малому підприємстві “Ситалл”;з 12.01.1993 по 31.05.1993 в комітеті місцевого самоуправління “Верхний”, Красногвардійського району міста Дніпропетровська; з 09.06.1993 по 19.12.1997 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Грєм”;з 03.01.1998 по 04.08.2003 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Алаудин”.

Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 № 361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Оскільки до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд з метою ефективного та повного захисту прав позивача, зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 30.06.2020, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд стягує з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00 грн. відповідно до квитанції №31499233 від 24.03.2021.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладене у формі листа № 0400-0307-8/52542 від 07.07.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи:

- з 21.11.1990 по 01.04.1992 в Дніпропетровському техніко-комерційному представництві СП “СЕПТ”;

- з 02.04.1992 по 20.08.1992 в малому підприємстві “Рубикон”;

- з 21.08.1992 по 05.01.1993 в малому підприємстві “Ситалл”;

- з 12.01.1993 по 31.05.1993 в комітеті місцевого самоуправління “Верхний”, Красногвардійського району міста Дніпропетровська;

- з 09.06.1993 по 19.12.1997 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Грєм”;

-з 03.01.1998 по 04.08.2003 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Алаудин”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 30.06.2020 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00 грн. відповідно до квитанції №31499233 від 24.03.2021.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко