Ухвала суду № 97922572, 29.06.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4378/16-к

провадження №1-кс/619/724/21

УХВАЛА

іменем України

29 червня 2021 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Болибок Є.А.за участю:секретаря судового засіданняШемякіної І.О. обвинуваченогоОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні питання про відвід судді,

установив:

22 червня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кононихіної Н.Ю. по справі № 619/4378/16-к (провадження № 1-кс/619/1/21). Обставинами цієї процесуальної події ОСОБА_1 вважає ознаки пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 75 КПК України. Так у серпні 2019 року суддя прийняла заочне рішення про позбавлення ОСОБА_1 помешкання, чим залишила інваліда без даху на вулиці. Також як слідчий суддя Кононихіна Н.Ю. позбавила ОСОБА_1 права на якісну правничу допомогу, внаслідок чого щодо останнього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні ОСОБА_1 доповнень до поданої заяви не надав.

Дослідивши надані матеріали, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.

На розгляді у судді Кононихіної Н.Ю. перебувають заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвал Дергачівського районного суду Харківської області від 20 січня 2017 року, якими відмовлено у відводі прокурора Гасанова І.Д. та судді Овсяннікова В.С.

ОСОБА_1 у своїй заяві як на підставу відводу вказує, що на розгляді у судді Кононихіної Н.Ю. перебували інші справи щодо ОСОБА_1 .

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 75 КПК судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 81 КПК України передбачено, що у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, зазначені у статті 75 КПК України.

Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Обставини, які зазначені у заяві про відвід, є необґрунтованими. Заява не містить вмотивованих обставин, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Зі змісту заяви про відвід вбачається, що сумніви у об`єктивності і неупередженості у заявника виникли з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Незгода з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Суд вважає за необхідне звернути увагу на помилковість аргументу ОСОБА_1 про те, що сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу.

Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти» ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Суд вважає, що поведінка судді Кононихіної Н.Ю. не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи № 619/4378/16-к (провадження № 1-кс/619/1/21).

Взагалі не може бути підставою для відводу та будь-яких сумнівів у неупередженості судді незгода з процесуальними рішеннями судді. Крім того, немає жодної з визначених у пунктах 3-4 частини першої статті 75 КПК України підстав для відводу судді.

За змістом положень п.п. 2.5 Банголорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, суддя відводиться від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, ОСОБА_1 не зазначені обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Обставини, на які посилається ОСОБА_1 у заявленому судді відводі, не є підставами для відводу, передбаченими КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою судді.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 75, 80, 81, 369-372 КПК України, суддя

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кононихіної Н.Ю. по справі № 619/4378/16-к (провадження № 1-кс/619/1/21) відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя Є. А. Болибок