Рішення № 97922019, 25.06.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1570/21

Провадження № 2/346/992/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Сав`яка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець Ігнатів Олекса Любомирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з угодою про надання особистого кредиту № 490945032 від 03.09.2015 року їй надано кредит в сумі 16 695,04 грн., пунктом 2 якої визначено процентну ставку - 39,9 %. Згідно з додатком № 1 до угоди початок сплати платежів за кредитом 04.10.2015 року, закінчення - 04.09.2020 року. Сума, яка підлягає поверненню складає 16 695,04 грн. тіло кредиту та 25 055,01 грн. - відсотки за користування кредитом, а всього 38 750 грн. Станом на 04.09.2020 року сума за кредитом позивачем не повернута.

01.10.2020 року позивач отримала постанову про відкриття провадження про стягнення з неї 75 524,27 грн. боргу за вказаним договором, стягувачем якого є ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі відступлення договору прав вимоги за кредитним договором № 29-01\19\2 від 29.01.2019 року.

16.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. вчинено виконавчий напис, яким у безспірному порядку звернено стягнення з позивача як з боржника за кредитним договором № 490945032 від 03.09.2015 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором 2019-1АБ\ВЕСТА від 28.01.2019 року є ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором 29-01\19\2 від 29.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал». Згідно з виконавчим написом заборгованість проводиться за період з 29.01.2019 року по 11.03.2020 року, сума заборгованості складає 75 524,27 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту -16 413,63 грн.; прострочена заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 20 611,72 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 3 611,28 грн.; строкова заборговність за комісією - 2 944,26 грн.; строкова заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 24 043,38 грн.; строкова заборгованість за штрафами та пенями - 7 400 грн.; плата за вчинення виконавчого напису - 500 грн. Розшифрування заборгованості у виконавчму написі не відповідає виписці з особового рахунку. Позивача не повідомлено банком про відступлення права вимоги іншм кредиторам, відповідно не узгоджені суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками, оплати комісії. Виконавчий напис вчинено виключно на підставі розрахунку відповідача, проведеного в односторонньому порядку і не може бути доказом безспірності грошових вимог. При цьому нотаріусом не враховано та не первірено факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, оскільки остання згідно з Графіком погашення суттєво відрізняється від поданої виписки з особового рахунку. Тому позивач просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Її представник, адвокат Жидецька С.Р. 25.06.2021 року подала до суду письмову заяву, в якій просить позов задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві, а розгляд справи проводити у її відсутності (а.с. 57).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про його час і місце повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про одержання ним судових повісток-викликів (а.с. 37, 45, 56). Причин своїх неявок представник відповідача суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, від них не надійшло заяв про розгляд справи у їхній відсутності.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача і третіх осіб.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 03.09.2015 року між АТ «Альфа-Банк» (кредитором) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено угоду про надання особистого кредиту № 490945032, погашення заборгованості за якою здійснюється відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Акцепту/Оферти № 490945032 ві 03.09.2015 року; сума кредиту - 16 695,04 грн., 25 055,01 грн. - відсотки за користування кредитом (всього 38 750 грн.); дата остаточного повернення кредиту 04.09.2020 року (а.с. 11,12).

Судом також встановлено, що 16.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1054, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитиним договором № 490945032 від 03.09.2015 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором 2019-1АБ\ВЕСТА від 28.01.2019 року є ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором 29-01\19\2 від 29.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал». Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2019 року по 11.03.2020 року. Сума заборгованості складає 75 024,27 грн., а також 500 грн. плати за вчинення вктнавчого напису (а.с. 13).

01.10.2020 року приватним виконавцем Ігнатівим О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63184995 щодо виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с. 15).

06.10.2020 року цим же приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з примусового виконання вказаного виконавчого напису (ВП № 63184995 (а.с. 16)).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст. 15,16,18 ЦК України, ст.ст. 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус керувалася ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року в справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року в справі № 910/13233/17.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі №757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як встановлено судом, укладений між АТ «Альфа-Банк» та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально (а.с. 11-12,14). В той же час, приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій форм, визнані нечинними з дня їх прийняття.

Таким чином, в даному випадку в нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року в справі №201/15282/16-ц провадження № 61-40796св18, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Також слід зазначити, що в оспорюваному виконавчому написі вказано, що сума заборгованості склаладає 75 524,27 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 16 413,63 грн.; прострочена заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 20 611,72 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 3 611,28 грн.; строкова заборговність за комісією - 2 944,26 грн.; строкова заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом - 24 043,38 грн.; строкова заборгованість за штрафами та пенями - 7 400 грн.; плата за вчинення виконавчого напису - 500 грн. Стягнення проводиться за період з 29.01.2019 року по 11.03.2020 року.

Проте, з копії виписки з особового рахунка, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вона фактично являє собою одностороннє твердження відповідача щодо наявності заборгованості певного розміру ( за сумою кредиту - 20 024,91 грн.; за процентами та комісіями - 47 599,36 грн.; плата за пропуск мінімальних платежів - 7 400 грн.) та з неї неможливо встановити з чого складається заборгованість, за який саме період вона нарахована, та чи утворилася саме в період, визначений у виписці, і чи здійснено таке нарахування в межах строку, на який було укладено договір від 03.09.2015 року, та чи відповідає вона умовам вказаного договору (а.с.13 на звороті).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача та наявність у нього права вимоги. Не надано таких документів і приватним нотаріусом Секістовою Т.І.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги недоведеність відповідачем факту подання нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача, а також заперечення представника позивача щодо наявності безспірної заборгованості перед відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки останній вчинений приватним нотаріусом без дотримання вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.15, 16,18 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною, зареєстрований в реєстрі за № 1054, про звернення стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 490945032 від 03.09.2015 року в сумі 75 524 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 27 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення через Коломийський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Вердикт Капітал», 04053, м. Київ, вул. Кудрявській узвіз, 5Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, 03058, м. Київ, вул.Гетьмана, 36, прим.4, літ «А».

Приватний виконавець Ігнатів Олекса Любомирович, 77552, смт.Вигода, вул. Д. Галицького, 48, Івано-Франківської області.

Повний текст рішення складено 29 червня 2021 року.

Суддя Яремин М. П.