Рішення № 97920732, 22.06.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1540/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення середнього заробітку за час затримки невиплачених грошових коштів при звільненні,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом та заявою про зменшення позовних вимог до відповідача та просить стягнути з відповідача 55681,17грн. заборгованості по заробітній платі невиплаченій при звільненні та середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 47291,18грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає наступне.

Він знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «Шахта Надія» та був звільнений 14.12.202р. за згодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпПУ.

Однак при звільненні із ним не було проведеного повного розрахунку та заборгованість з виплати заробітної плати становила 55681,17грн.

В відзиві на позовну заяву представник ПАТ «Шахта «Надія» просить суд відмовити у позовних вимогах. Зазначає, що позивач невірно пораховано період затримки розрахунку при звільненні - 74 робочих дні, замість 73 робочих днів.

Також, вказує, що стягнення середнього заробітку в користь позивача може бути несправедлива стосовно роботодавця та інших працівників шахти, оскільки майновий тягар відповідних виплат унеможливлює виконання роботодавцем певних зобов`язань, зорема з виплати заробітної плати іншим працівникам.

Вважає, що вини підприємства в невчасній виплаті заробітної плати позивачу немає, тому підстави для відповідальності в розмірі середнього заробітку відсутні.

Позивач в судове засідання не прибув, однак на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просив задовольнити.

Представник відповідаіа ПрАТ «Шахта «Надія» в судове засідання не прибув.

Разом з цим, 22.06.2021р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву.

Враховуючи характер даних правовідносин, з метою розумних строків розгляду справи та недопущення порушення прав осіб на справедливий судовий розгляд, у зв`язку з введеними в Україні карантинними заходами (тривалість яких з високою ймовірністю буде коригуватися на невизначений термін), враховуючи питання техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуацій на території України, встановлення карантину та дотримання усіх заходів «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» вважаю недоцільним відкладати розгляд даної справи та за можливим розглянути та вирішити спір за наявними матеріалами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 09.10.2017 року працював з повним робочим днем на ПрАТ «Шахта «Надія» .

14.12.2020 року ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України, про що свідчить відмітка у трудовій книзі позивача.

Згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, а нормами ст. 46 Конституції України передбачено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення безробіття з незалежних від них обставин.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, довідки №15/214 від 18.03.2021р. у ОСОБА_1 є заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 55681,17 грн. - за вересень 2020р. - 9745,36грн., жовтень 2020р. - 9682,84грн., листопад 2020р. - 10040,07грн. та грудень 26 212,90грн.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

Таким чином, відповідачем порушені трудові права позивача щодо невиплати належних йому при звільненні сум, а тому вимога про стягнення заробітної плати є підставною.

За таких підстав, стягненню підлягає заробітна плата в сумі 55 681,17грн., як визначено в довідці від 18.03.2021р.

Разом з цим, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України взаємозв`язку з положеннями ст.117,237-1цьогоКодексу.

При цьому, визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Обставини дотримання трудового законодавства при звільненні працівника в силу ст. ст.12,81 ЦПК України та норм КЗпП України має довести саме роботодавець.

Як вже зазначалось, відповідач не спростовує факт невиплати заробітної в повному обсязі станом на день подання відзиву при цьому його доводи в частині форс-мажорних обставин та відсутності коштів, як слідує із зазначеного вище, не може виключати його відповідальності.

Крім цього, відповідачем не надано доказів того, що ним здійснено всі залежні від нього заходи, для проведення розрахунку з позивачем, який звільнився за угодою сторін.

В цьому контексті, також необхідно мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах.

Враховуючи наведене, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку, оскільки не провів з працівником розрахунку в день звільнення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995року №100 (далі Порядок).

Згідно зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд погоджується із наданим стороною відповідача розрахунком згідно якого заробітна плата позивача за жовтень-листопад 2020 року сукупно становила 14059,46 грн., а ним було відпрацьовано 22 днів та середньоденна заробітна плата становить 639,07грн. ,

Період затримки розрахунку при звільненні становив 127 робочих днів (з 15.12.2020р. по 22.06.2021р.).

Таким чином, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить: 639,07грн. х 127 = 81 161,89грн.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

В Постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Так, позивач, будучи звільнений 14.12.2020р., звернувся до суду лише 29.04.2021р.

Позивач не довів, що звертався на момент звільнення до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі. Таке право позивач реалізував лише звернувшись з позовом до суду.

Суд також приймає до уваги, що позивач був звільнений з роботи за угодою сторін 05.12.2020р. та 05.01.2021р. вже був прийнятий на роботу до ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля», що встановлено з трудової книжки.

Зазначене свідчить, що позивач усвідомлював та знав про те, що після звільнення він не буде отримувати від відповідача жодних виплат та мав дохід, оскільки після звільнення був прийнятий на інше місце праці.

За таких підстав, з врахуванням також, порівняно недовготривалого періоду затримки виплат, суд визнає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам даної справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20000 грн. Питання щодо розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 55 681 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят один)грн. 17коп. заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в дохід держави 2270 (дві тисячі двісті сімдесяти)грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія», ЄДРПОУ 00178175, місце знаходження: с.Сілець Сокальського району Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина