Рішення № 97920183, 22.06.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/3395/21

2-а/465/374/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.,

за участю секретаря Лозинскього Т.-Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 07.05.2021 р. інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП виніс постанову серії БАА №472266 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме за непред`явлення посвідчення водія відповідної категорії.

З вищевказаною постановою позивач не погоджується та вважає таку протиправною виходячи з наступного.

Позивач наголошує на тому, що не може бути самостійною підставою для зупинки т/з пред`явлення посвідчення водія. На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

В судове засідання позивач не з`явився, причини не неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17 травня 2021 року відкрито спрощене провадження у даній справі із викликом сторін.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.05.2021 р. інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП виніс постанову серії БАА №472266 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме за непред`явлення посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до п.2 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку коли існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно п.11 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п.2.4. ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотримання вимог ПДР, та згідно п.2.4.а, пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (2.1.а. ПДР), реєстраційний документ на транспортний засіб (2.1.б. ПДР), поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (2.1.ґ. ПДР).

Відповідно до п.1.10 ПДР, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»),-

тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцять п`ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

У відповідності до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» встановлено вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Так, на думку суду, перевірка наявності посвідчення водія відповідної категорії не є самостійною підставою для зупинки т/з.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, ри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, про скасування постанови,- задоволити.

Скасувати постанову серії БАА №472266 від 07.05.2021 р. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Упарвління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції (іпн -40108646) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 грн.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Восьмого Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Ванівський Ю.М.