Рішення № 97918086, 23.06.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/659/15

Провадження № 2/932/146/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кондрашова І.А.,

за участю секретаря судового засідання Тимощук К.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 23.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1453, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 175 000, 00 доларів США на строк до 23.05.2028 року, зі сплатою 8,5% річних, для придбання нерухомості. 17.03.2009 року та 24.10.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди до кредитного договору. Крім того, 23.05.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач 1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

23.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1453. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу 1 кредит в розмірі 175 000, 00 доларів США. Відповідач 1 зобов`язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість перед позивачем станом на 01.12.2014 року у розмірі 164 994, 96 доларів США та 12 400, 78 грн., що разом за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 2 496 633, 04 грн. Позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 164 994 доларів США, 96 центів та 12 400, 78 грн., яка складається з 9241, 11 доларів США, що еквівалентно 139 138, 72 грн. - прострочені нараховані відсотки; 264, 11 доларів США, що еквівалентно 3976, 55 грн. - нараховані відсотки за період з 24.11.2014 р. по 01.12.2014 р.; 12 400, 78 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 3031, 76 доларів США, що еквівалентно 45 641, 41 грн. - борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту; 152 458, 33 доларів США, що еквівалентно 2 295 475, 58 грн. - залишок строкової заборгованості; судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2015 року ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2015 р. про відкриття провадження у справі, залишена без змін.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2016 року ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2015 р. про відкриття провадження у справі, залишена без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 без задоволення.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року провадження по справі зупинено - до розгляду Шевченківським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Фідобанк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору поруки недійсним.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 20.03.2017 р. справа передана судді Єлісєєвій Т.І.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2017 року, провадження у справі поновлено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 01.04.2019 року справу передано судді Лукіновій К.С.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року справа прийнята в провадження судді Лукінової К.С.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2019 року справа прийнята в провадження судді Женеску Е.В.

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. було відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справу передано судді ОСОБА_3

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року справа прийнята в провадження судді ОСОБА_3

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 грудня 2020 року суддю ОСОБА_3 було відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді внесення подання про звільнення судді з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 р. справа передана судді Кондрашову І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2020 року справу прийнято в провадження судді Кондрашова І.А.

Відзиви на позовну заяву відповідачами не подавалися.

Представник позивача та представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуПТ «Фідобанк» в судове засідання не з`явились. Представник ПАТ «Фідобанк» надав заяву, згідно якої просить розглядати справу за відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність. Проти позову заперечує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Повідомила суд, що на даний час вимоги за кредитним договором відступлено іншій особі, тобто відбулась заміна кредитора за кредитним договором № 1453 від 23.05.2008 року. Також відбулась заміна іпотекодержателя за договором іпотеки, а тому банк вже не є тією особою, яка має право вимагати стягнення заборгованості. Надала суду для огляду оригінали документів про відступлення права вимоги за кредитним договором фізичній особі - ОСОБА_4 . З цих підстав просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» та гр. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1456 (далі - кредитний договір).

Згідно п. 2 кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 175 000 доларів США, 00 центів з метою придбання майна жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ., зі сплатою 8,5 річних, зі строком повернення 23.05.2028 року. Пунктом 2.1. кредитного договору встановлено, що позичальник приймає та зобов`язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідні проценти за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, що визначені у цьому договорі.

23 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., за реєстр. № 7818.

Пунктом 1.1. договору іпотеки передбачено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 1456 від 23.05.2008 року. Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 23 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» та гр. ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1453, відповідно до якого відповідач 2 зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 її боргових зобов`язань перед позивачем за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань.

Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк» умови кредитного договору були виконані повністю, а саме надано відповідачу 1 кредит в порядку та розмірі, встановленому договором.

Відповідач 1 умови договору належним чином не виконана, допустила прострочення, внаслідок чого внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед позивачем. Так, згідно розрахунку заборгованості, що наданий позивачем станом на 01.12.2014 року у розмірі 164 994, 96 доларів США та 12 400, 78 грн., що разом за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 2 496 633, 04 грн.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

З аналізу наведених норм слідує, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, і сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 отримала кредит, проте фактично не здійснювала його погашення, порушувала умови кредитно договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем станом на 01.12.2014 року у розмірі 164 994, 96 доларів США та 12 400, 78 грн., що разом за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2014 року становить 2 496 633, 04 грн. Зазначені суму боргу є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача 1 на користь ПАТ «Фідобанк». Разом із тим, суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

30.08.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в якій вона вказує, що 26.10.2017 року отримала від позивача повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1453 від 23.05.2008 року на користь фізичної особи ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-09-19-000131 від 02.10.2017 року ОСОБА_4 визнаний переможцем з придбання лоту № Q8066b7284 - право вимоги за кредитним договором № 1453 від 23.05.2008 року. Вартість лоту склала 1 366 850, 00 грн.

Згідно Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 26 жовтня 2017 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., ПАТ «Фідобанк» відступає шляхом продажу Новому кредитору ОСОБА_4 право вимоги до позичальника, поручителя, іпотекодавця, зазначених у додатку № 1 до цього договору. З цього додатку видно, що до нового кредитора перейшло право вимоги за спірним кредитним договором, договором іпотеки та поруки.

Отже, фізична особа ОСОБА_4 став новим кредитором та набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1453 від 23.05.2008 року, договором іпотеки від 23 травня 2008 року, за реєстр. № 7818; до ОСОБА_2 - за договором поруки № 1453 від 23 травня 2008 року.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонам в зобов`язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У п. 1 ч. першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З аналізу вказаних норм законодавства можна зробити висновок, що фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Отже, за загальним правилом відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

В той же час, положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не містять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. Тобто, якщо фізична особа - новий кредитор уклав договір відступлення прав вимоги за кредитним договором у процедурі примусової ліквідації банку, то він не набуває права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникає лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 та від 22 грудня 2020 року у справі № 761/20317/18.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі №161/5127/17-ц наведено правову позицію, відповідно до якої договори про відступлення прав вимоги, які укладені внаслідок електронних торгів, проведених на підставі ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не є договорами факторингу, а отже учасником електронних торгів із продажу права вимоги може бути фізична особа або юридична особа, а не лише банк або інша фінансова установа.

Відповідно до Наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 291 від 19.07.2015 року, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фідобанк».

Приймаючи до уваги той факт, що позивач на момент відступлення права вимоги у 2017 - му році вже перебував у процедурі ліквідації банку як неплатоспроможного, а відступлення права вимоги за кредитним договором № 1453 від 23.05.2008 року, договором іпотеки від 23.05.2008 року, договором поруки № 1453 від 23.05.2008 року відбулось в результаті проведення ПАТ «Фідобанк» електронних торгів, суд вважає, що у виниклих правовідносинах відбулась заміна кредитора з Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на фізичну особу - ОСОБА_4 . Зазначена операція не є факторингом в розумінні ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», тому суд визнає таку заміну кредитора правомірною.

Таким чином, до нового кредитора ОСОБА_4 перейшло право вимоги до боржників: ОСОБА_1 за кредитним договором № 1453 від 23.05.2008 року, договором іпотеки від 23.05.2008 року, за реєстр. № 7818; до ОСОБА_2 - за договором поруки № 1453 від 23 травня 2008 року. І хоча новий кредитор не має права проводити фінансові операції, тобто нараховувати нові відсотки, штрафи, пеню на заборгованість, право вимоги якої йому відступлено позивачем, проте має право вимагати від відповідача 1 та відповідача 2 виконання ними у повному обсязі обов`язку з повернення суми заборгованості, процентів, штрафних санкції, що існували на момент відступлення права вимоги.

За таких обставин позивачу Публічному акціонерному товариству «Фідобанк» не належить право вимоги стягнення заборгованості за кредитним договором, а його права та законні інтереси не є порушеними, тому суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн. позивачу не відшкодовується.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 141, 258, 259, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення.

Судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн. віднести на рахунок Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК».

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участі в судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Повний текст рішення складено і проголошено 29 червня 2021 року о 09 год. 00 хв.

Суддя І.А. Кондрашов