Постанова № 97916921, 24.06.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3936/21

Провадження № 2/487/2134/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Бобрової І.В., розглянувши заяву виконувача обов`язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на будинок, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будинку,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.2021 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (запис №23279060 від 07.11.2017); зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою площею 0,0901 га з кадастровим номером 4810136300:12:001:0010 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення житлового будинку – «А-2» загальною площею 295,9 кв.м, огорожі №3,4; стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Вимоги позову мотивовані тим, що Окружною прокуратурою м. Миколаєва виявлено порушення інтересів держави під час незаконної забудови земельної ділянки прибережної захисної смуги Бузького лиману в м. Миколаєві. Зокрема, встановлено, що всупереч діючим вимогам законодавства щодо суворого обмеження діяльності в прибережній захисній смузі водного об`єкту відповідач 31.03.2015 року зареєстрував в Управлінні ДАБІ у Миколаївській області повідомлення №МК 062150900638 про початок виконання будівельних робіт на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , а 19.10.2017 року - декларацію про готовність даного об`єкту до експлуатації. Крім того, 07.11.2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; місцем розташування зазначеного будинку вказано земельну ділянку площею 0,0901 га з кадастровим номером 4810136300:12:001:0010. Так, рішеннями судів у справах №№487/10111/14-ц, 487/4035/18 підтверджено законодавчу заборону будівництва житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, такими діями відповідача, порушені вимоги законодавства з питань захисту та збереження прибережних захисних смуг водних об`єктів. Крім того, зазначена вище земельна ділянка віднесена до території зелених насаджень загального користування. Таким чином, оскільки житловий будинок був побудований з порушеннями містобудівного, водного, земельного законодавства, то ОСОБА_1 не набув на нього права власності у визначений державою законний спосіб, а тому реєстрацію права його власності слід скасувати.

Разом з тим, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:12:001:0010, на якій побудований спірний житловий будинок, належить до комунальної власності, розміщення останнього на ній створює очевидні суттєві перешкоди в її використанні власнику – територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, у зв`язку з чим будинок підлягає знесенню.

Крім того, позивач зазначив, що Миколаївська міська рада не здійснює належним чином захист інтересів українського народу – членів територіальної громади міста, у зв`язку з чим, відповідно діючих норм законодавства, прокурор уповноважений на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою суду від 24.06.2021 року зазначений позов прийнято до розгляду та відкрито провадженні у справі в порядку загального позовного провадження.

Одночасно з позовною заявою, позивачем було надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив: накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього; заборонити ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 ; заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради змінювати адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду при задоволенні позову.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд доходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Положеннями п. 1 ч. 1, ч. З ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 по справі № 569/13105/18 зазначено, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача (правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 10.06.2019 по справі № 369/12755/17, від 01.11.2019 по справі № 541/2862/13-ц).

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №452/1520/16-ц, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що зазначений спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, є всі передбачені законом підстави для вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому, при прийнятті рішення, суд бере до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 по справі № 320/3560/18, від 13.01.2020 по справі № 303/7174/18, від 15.05.2019 по справі № 755/10786/16-ц, відповідно до яких під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Одним із принципів вжиття забезпечувальних заходів є принцип пропорційності (співмірності, справедливості), який означає відповідність застосованого забезпечувального заходу потенційним збиткам позивача, включає в себе серйозність підстав вимоги заявника, відповідні публічні інтереси, якщо такі є, терміновість потреби для вжиття попередніх заходів. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 06.08/824/436/2019.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обгрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.

Таким чином, оглянувши матеріали додані до позовної заяви, вивчивши обґрунтування позивача щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а застосування саме такого виду забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.

Керуючись ст.ст.149,151 – 153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву виконувача обов`язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на будинок, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будинку – задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього.

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ 41256954) та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 .

Заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ 04056612) змінювати адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвалу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя І.В.Боброва