Вирок № 97916617, 24.06.2021, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/4911/18

Провадження № 1-кп/661/49/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючої судді - Бойко М.Є.,

за участю секретарыв - Ярошенко І.В., Ковальчук А.О., Антоненко І.О.,

прокурорів - Каравана А.М., Черненка А.А., Нестерова П.О.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисників обвинуваченого - адвокатів: Бітюри А.А., Бордун В.О., Діяментовича Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нова Каховка, кримінальне провадження № 12018230070002111 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, Полтавської області, громадянина України, освіта вища, неодруженого, безробітного, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч.1 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_2 , 30.08.2018 року , близько 19:00 год, незаконно, на грунті раптово виниклого конфлікту, з метою його вирішення, всупереч волі власника, переслідуючи умисел на порушення конституційного права на недоторканість володіння особи, передбаченого ст.30 Конституції України, умисно, через вхідні двері будинку в якому проживає ОСОБА_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , проник до житла останнього, чим порушив право потерпілого на недоторканість житла.

2. Він же, 30.08.2018 року, близько 19:05 год., перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_3 , відкрито скоїв напад із застосуванням стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , насильства, яке є небезпечним для здоров`я, а саме: наніс потерпілому не менше п`ятнадцяти ударів кулаками обох рук в область обличчя та не менше п`яти ударів обома ногами по тулубу ліворуч та праворуч, заподіявши йому таким чином, згідно висновку судово-медичної експертизи №108 НК від 17.10.2018 року, тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому 7, 8, 9 ребер ліворуч по середньо-паховій лінії зі зміщенням, синця бічної поверхні грудної клітки ліворуч, які є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я, а також у вигляді синця повік лівого ока з субконьюктівальним крововиливом, які є легкими тілесними ушкодженнями та незаконно заволодів належними ОСОБА_1 грошовими коштами в сумі 600,00 гривень, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень свою вину повністю не визнав Суду пояснив наступне.

30.08.2018 року він повернувся з роботи та, не виявиши вдома свого дядька - ОСОБА_3 , пішов його шукати. Почувши голос останнього з будинку ОСОБА_1 , він через відчинену хвіртку зайшов до його двору, та побачив ОСОБА_4 , яка п`яна спала прямо на землі. Посунувши її для того, щоб пройти, він зайшов у будинок, двері до якого також були відчинені. Там виявив дядька ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , який спав, ОСОБА_1 , що був дуже п`яним та ОСОБА_7 , але остання одразу ж вийшла з цього приміщення . На його прохання піти додому дядько ОСОБА_3 відповів, що прийде трохи пізніше, а також віддав йому 600 грн., мабуть побоюючись, що їх витратить, після чого він одразу ж пішов з будинку та повернувся додому. Отже, потерпілого він не бив і нічого у нього не забирав. Через деякий час повернувся і ОСОБА_3 , сказав, що хоче випити ще , а тому вони разом пішли до магазину за алкоголем, продуктами та цигарками. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що ці 600 грн., які вони зараз витрачають, віддав ОСОБА_1 , оскільки раніше заборгував їх йому. Проте, наступного дня до нього приїхали працівники поліції та із застосуванням фізичної сили намагались заставити його зізнатися в тому, що це він побив потерпілого та забрав у нього гроші, проте він наполягав, що цього не робив і нічого не підписав. Невдовзі він поїхав з міста до Полтави, але через деякий час приїхали працівники поліції та, повідомивши , що він перебуває у розшуку за скоєння злочинів, доставили його до м.Нова Каховка.

Обвинувачений також зазначив, що він не мав будь-яких неприязних стосунків та конфліктів з потерпілим та взагалі ніколи з ним не спілкувався, знає лише, що у того були раніше непорозуміння із його батьком, оскільки ОСОБА_1 вимагав перенести споруду туалету, який розташований на межі їх ділянок. Вважає, що потерпілий його обмовляє та все вигадав, оскільки і раніше за ним таке помічали. Також ОСОБА_2 зауважив, що покази свідків на досудовому слідстві та під час проведення слідчих експериментів, на його думку, не є правдивими, оскільки насправді, в той день, коли він заходив до будинку ОСОБА_1 , всі там присутні були дуже п`яні, а ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вже спали.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що з обвинуваченим вони не знайомі, він знає лише ОСОБА_3 . Проте, останні є його сусідами і за кілька днів до цього дійсно мала місце розмова між ним та батьком обвинуваченого щодо спорудження ними туалету на території належної йому земельної ділянки, але конфлікту не було. Будь -якого боргу перед ОСОБА_3 він не мав, жодних грошей йому винен не був.

30.08.2018 року він зняв зі своєї картки в банку 1000 гривень, 400 грн. з яких витратив на продукти, а також купив 1 літр самогону. Ввечері він запросив до себе ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Вони почали разом відпочивати, вживаючи алкоголь, а приблизно о 19-00 у двері постукали. Відчинивши їх, він побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які таким чином самовільно потрапили до його двору, перелізши через паркан, бо ворота були зачинені. На його заперечення проти їх входу до будинку без дозволу обвинувачений одразу ж двічі вдарив його в обличчя, після чого вони пройшли по всім кімнатам, пригрозили гостям мовчати та не втручатись, посадили його на диван у спальні та вдвох почали бити з обох боків кулаками по голові та ребрам, вимагаючи гроші, поки він на це не погодився, не дістав із кишені кошти, які там були та віддав їх ОСОБА_2 . Хотіли ще узяти банківські картки, які з його кишені вже власноруч витяг обвинувачений, але він сказав, що забув свій пін-код, і вони їх поламали. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у той час залишались в іншій кімнаті, нічого не бачили, але все чули. Потім ОСОБА_2 витяг його до зали та продовжував бити, але вже ногами. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , побачивши, що він увесь у крові, почали просити обвинуваченого його не вбивати; він же сказав, що у нього ще є гроші та віддав останньому кошти, які перед цим сховав на полиці, після чого побиття припинилось. Таким чином, обвинувачений та його дядько забрали у нього у загальному розмірі 600 грн. Потім вони ще узяли телефон «Нокіа», який належав ОСОБА_4 та пішли з будинку. До лікарні та поліції він звернувся згодом, коли стан його здоров`я погіршився, і там з`ясувалось, що у нього ще й поламані ребра, є синці на тулубі.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що 30.08.2018 року він прийшов до ОСОБА_1 забрати 500 гривень, які потерпілий позичав раніше для сусідки на проведення водопроводу, оскільки вони час від часу покупають у неї алкоголь. Будинок був відчинений, але він постукав у вікно та на запрошення ОСОБА_1 зайшов усередину. Ще в будинку, крім потерпілого, розпивали алкогольні напої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , але остання одразу ж пішла. ОСОБА_4 ж на цей час знаходилась на вулиці - спала прямо на землі, оскільки була дуже п`яна. ОСОБА_1 віддав йому борг та запросив випити з ними, жодних тілесних ушкоджень у потерпілого на той час він не бачив. Погодившись на пропозицію останнього, він залишився, а невдовзі, оскільки двері будинку були відчинені, зайшов його племінник ОСОБА_2 , забрав ці 500 гривень та одразу ж пішов. Він же посидів ще хвилин 10-15 і теж пішов додому. Після його повернення вони зі ОСОБА_2 пішли до магазину, щоб купити ще спиртного та продуктів і, повернувшись додому, продовжили відпочивати вдвох. Наступного ранку до них приїхала поліція, і вони довідались, що ОСОБА_1 написав заяву про вчинення ними злочинів відносно нього.

ОСОБА_17 , допитаний в якості свідка, суду пояснив, що в 2017 році до нього підходив сусід - ОСОБА_1 та казав, що йому заважає їх туалет , проте після цього більше таке питання ніхто не підіймав. 31.08.2018 року він дізнався, що його сина ОСОБА_2 затримано працівниками поліції, пішов до відділку і там йому сказали, що потерпілий написав заяву, про те, що ОСОБА_2 нібито його побив. Пізніше потерпілий пропонував йому віддати дві «сотки» земельної ділянки, а він за це відмовиться від своєї заяви на сина. Також, свідок показав суду, що потерпілий був винен його брату ОСОБА_14 якісь гроші, близько 500-600 грн. 30.08.2018 року ОСОБА_1 сказав, що поверне їх увечері, а тому ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_2 пішли до нього і забрали цей борг.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 30.08.2018 року він разом із ОСОБА_1 скуповувались у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 », при цьому ОСОБА_1 розрахувався банківською карткою, а готівкою він у нього бачив лише 100 гривень. Потім вони разом, а також ОСОБА_7 і ОСОБА_4 розпивали алкогольні напої у ОСОБА_1 вдома. Кругом двору потерпілого встановлено паркан висотою близько 2 метрів із хвірткою, яка була зачинена. Близько 19:00 год. постукав ОСОБА_3 , ОСОБА_1 йому відчинив, той зайшов, попросив випити , закурив цигарку, а потім став вимагати у потерпілого повернути якийсь борг, а той у відповідь - щоб вони зрушили свій туалет з його ділянки та продали йому частину належної їм землі.

Через хвилин 15-20 вільно, оскільки двері хатинки, в якій вони сиділи, були на той час відчинені, зайшов і ОСОБА_2 , спитав, що вони роблять та наказав ОСОБА_3 йти додому. Також у них почалася розмова з потерпілим з приводу землі , споруди туалету та якогось боргу, він же ( ОСОБА_6 ) пішов в іншу кімнату та продовжував пити вже там, проте чув, як у сусідній кімнаті почався спір та шум, схожий на те, як нібито когось б`ють, а також чув, як ОСОБА_1 просив ОСОБА_2 піти та казав при цьому: «візьміть гроші» та «я вам нічого не винен». Таким чином, свідок вважає, що гроші, які він ховав десь у будинку, потерпілий їм віддав добровільно, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 забрали у них палицю ковбаси та пішли, але телефон вони ні в кого не забирали. У ОСОБА_1 ж після їх уходу виявилась розсіченою бров, він змив кров та продовжив пити разом з компанією, нічого їм не розповідав, а тільки зламав свою банківську картку та викинув її. До лікаря останній звернувся після спливу кількох днів, оскільки до цього весь час продовжував вживати алкоголь, тоді ж він і розповів, що ОСОБА_2 30.08. 2018 року його побили. Також цей свідок зауважив, що протокол слідчого експерименту він підписував, але його зміст не читав.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що 30.08.2018 року вона разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 пили горілку у останнього вдома. Коли алкоголь закінчився, ОСОБА_1 пішов до магазину, а коли повернувся, то сказав, що зараз прийде ОСОБА_3 за боргом. Той прийшов та, коли ОСОБА_1 віддав йому борг ( скільки саме вона не знає), залишився з ними, проте повідомив, що зараз прийде ОСОБА_2 забрати у нього ці гроші, щоб він їх не пропив. Невдовзі прийшов обвинувачений. У будинок він потрапив вільно, оскільки двері були відчинені; чи заперечував проти цього ОСОБА_1 - вона не знає. ОСОБА_2 забрав у ОСОБА_3 гроші, які тому віддав потерпілий, та пішов. ОСОБА_3 залишився, щоб випити ще та скоро пішов теж. Скільки саме грошей віддав ОСОБА_1 вона не знає, жодних конфліктів або бійки того вечора не було. Проте вранці приїхали працівники поліції та допитували її з приводу бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , також вона бачила останнього з розбитим носом. Вона також брала участь у слідчому експерименті, розповідала та показувала, що сталось 30.08.2018 року, але підписала відповідний протокол, не читаючи його, оскільки довіряла слідчому, а на допиті працівники поліції змусили її поставити підпис під показами проти обвинуваченого, про що вона повідомляла прокуратуру та проводилась відповідна перевірка, насправді ж вона нічого не бачила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що з обвинуваченим вона просто знайома, а з потерпілим на даний час має неприязні стосунки. 30.08.2018 року разом з ним, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вона розпивала спиртні напої у ОСОБА_1 вдома - в будинку АДРЕСА_3 , але бійку не бачила, оскільки пішла звідти раніше спати.Пізніше ОСОБА_6 їй розповів, що приходили ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та побили ОСОБА_1 нібито через конфлікт стосовно меж їх земельних ділянок, оскільки ОСОБА_1 з ОСОБА_2 є сусідами. Як поводитись під час слідчого експерименту та що при цьому казати їй пояснили також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , насправді ж вона нічого не знає, оскільки була дуже п`яною та під час подій, які розглядаються, вже спала.

Свідок ОСОБА_26 , суду показала, що вона працює продавцем у магазині і 30.08.2018 року була на роботі. Ввечері до цього магазину приходив обвинувачений разом із ОСОБА_3 , купували вони продукти харчування та алкоголь, хто саме з них розраховувався, вона не пам`ятає. Потім чула від своєї напарниці про те, що цього вечора була бійка між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не зважаючи на її невизнання ним, доводиться сукупністю зібраних та безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду доказів.

Так, у відповідності із витягом з ЄРДР від 31.08.2018 року та протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 31.08.2018 року, ОСОБА_1 повідомив про те, що 30.08.2018 року близько 19:05 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , відкрито скоїв на нього напад, в ході якого застосував насильство, яке є небезпечним для його здоров`я, а саме: наніс не менше 15 ударів кулаками обох рук в обличчя та не менше 5 ударів обома ногами по тулубу зліва та справа, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження легкого та середнього ступенів тяжкості, а також незаконно заволодів належними йому грошовими коштами в сумі 600 грн., чим спричинив матеріальну шкоду (т.1 а.п.172-173).

У відповідності із витягом з ЄРДР від 29.10.2018 року, а також із протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 29.10.2018 року, ОСОБА_1 повідомив, що 30.08.2018 року близько 19:00 год., ОСОБА_2 проти його волі проник до належного йому житла за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.п.172-174).

З протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 04.09.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що останній впізнав ОСОБА_2 на фото №2, як особу, яка 30.08.2018 року шляхом злому замикаючого пристрою вхідних дверей незаконно проникла до приміщення його будинку, а надалі заподіяла йому тілесні ушкодження та заволоділа належним йому мобільним телефоном, грошовими коштами в сумі 600 грн. та двома банківськими картками (т.1 а.п.176-177).

У відповідності із протоколами пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 12.09.2018 року за участю свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вони на фото № 4 впізнали у ОСОБА_2 особу, яка 30.08.2018 року шляхом злому замикаючого пристрою вхідних дверей незаконно проникла до приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_3 , заподіяла ОСОБА_1 тілесні ушкодження та заволоділа належними останньому мобільним телефоном, банківськими картками та грошовими коштами (т.1 а.п.179-180; 182-183; 185-186).

У відповідності із протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 29.10.2018 року свідок ОСОБА_26 впізнала на фото 2 в обвинуваченому особу, яка 30.08.2018 року відвідувала магазин у забрудненому кров`ю одязі та розраховувалась грошовими купюрами, що також були заплямовані кров`ю (т.1 а.п.215-216) .

Згідно із висновком експерта №108 НК від 17.10.2018 року у потерпілого ОСОБА_1 виявлено: закритий перелом 7, 8, 9 ребер зліва по середньо-паховій лінії зі зміщенням, синець бокової поверхні грудної клітки зліва, які утворились у результаті не менш однієї травматичної дії тупого предмета, не виключено, що 30.08.2018 року та є легкими тілесними ушкодженнями середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров`я, а також синець повік лівого ока з субконьюктивальним крововиливом, який утворився у результаті не менш однієї травматичної дії тупого предмета, не виключено, що 30.08.2018 року та відноситься до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.п.191).

У відповідності із постановою від 17.09.2018 року оригінал амбулаторної картки ОСОБА_1 на 88 аркушах та ренгенівський знімок визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження (т.1 а.п.190).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 23.10.2018р. потерпілий ОСОБА_1 розповів та показав, як 30.08.2018р. на нього у будинку АДРЕСА_3 було здійснено напад обвинуваченим ОСОБА_2 , який заволодів його грошовими коштами в сумі 600 грн. .(а.п.68-78).

З фактичних даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 23.10.2018 року за участю свідка ОСОБА_7 з фототаблицею до нього, вбачається, що остання у присутності понятих, добровільно і самостійно показала механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 потерпілому на статисті, а також детально пояснила обставини скоєння обвинуваченим кримінальних правопорушень 30.08.2018 року (т.1 а.п.192-200).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 29.10.2018 року із свідком ОСОБА_4 вбачається, що остання на місці вчинення кримінальних правопорушень розповіла та показала як обвинувачений самочинно потрапив у будинок потерпілого, побив ОСОБА_1 руками та ногами по тулубу та обличчю та забрав у нього 600 грн., які потерпілий змушений був йому віддати на відповідну вимогу, щоб припинити побиття .

Вказаний слідчий експеримент зафіксовано відеозаписом, який відтворено та переглянуто в судовому засіданні ( т.1 а.с. 211-214).

Оцінюючи вищезазначені зібрані у справі та надані прокурором докази, суд вважає, що вони повністю підтверджують вину ОСОБА_2 та спростовують позицію останнього, в якій він заперечує факти незаконного проникнення до житла, заволодіння майном потерпілого та застосування до нього будь-якого насильства.

Зокрема з показів потерпілого ОСОБА_1 , які є самостійним джерелом доказів, свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, показів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у ході проведення з ними слідчих експериментів вбачається, що ОСОБА_2 30.08.2018 року близько 19-00 год. всупереч волі потерпілого увійшов до будинку останнього, а потім почав конфлікт, відкрито напавши на нього та завдаючи удари руками та ногами по обличчю, чим заподіяв ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, вимагаючи при цьому гроші,в зв`язку із чим останній змушений був віддати обвинуваченому наявні у нього 600 грн., щоб припинити такі незаконні дії .

З самого початку судового розгляду потерпілий наполягав на тому, що він не дозволяв обвинуваченому заходити до нього у житло, а також на тому, що саме ОСОБА_2 побив його та заволодів належними йому 600 грн.

При цьому доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 плутається у показаннях, а тому вони є суперечливими, тобто неправдивими, суд до уваги не приймає, оскільки розбіжності, які містять пояснення потерпілого не впливають на їх зміст стосовно основних подій - нападу із застосуванням насильства на нього обвинуваченим після незаконного проникнення останнього до його будинку та заволодіння його майном, про що він послідовно, однозначно стверджував та наполягав на таких твердженнях у ході всього розгляду справи.

До того ж, будь-яких підстав оговорювати обвинуваченого у потерпілого, як він заявив, не було, оскільки він раніше не мав з ним будь-яких стосунків.

Доводи ОСОБА_1 про те, що конфлікт, який мав місце між ним та батьком обвинуваченого з приводу меж їх земельних ділянок не стосується неправомірних дій останнього по відношенню до нього 30.08.2018 року, а також про те, що він не мав будь-якого боргу перед ОСОБА_27 залишились не спростованими стороною захисту протилежні обставини нею не доведені, а тому суд вважає таку позицію обвинуваченого спрямованою на уникнення останнім відповідальності за скоєне і не примає до уваги, оскільки в ході розгляду справи встановлені інші фактичні обставини.

Крім того, покази потерпілого та свідка ОСОБА_6 , узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчиненого злочину та об`єктивно підтверджуються даними протоколів пред`явлення особи до впізнання за фотознімками, під час яких свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 впізнали по фото ОСОБА_2 , як особу, що вчинила розбійний напад на ОСОБА_1 30.08.2018 року, протоколами слідчих ескспериментів зі свідками ОСОБА_7 і ОСОБА_4 та даними експертизи.

Наведені у вироку вище покази свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_4 в судовому засіданні, які протирічать наданим ними поясненням в ході слідчих експериментів, проведених за їх участю на досудовому слідстві, суд оцінює критично, оскільки вони різняться з об`єктивними даними, які встановлені судом.

При цьому суд вважає за необхідне вказати наступне.

Слідчі експерименти від 23.10.2018 року та 29.10.2018 року за участю свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_4 проводилися в присутності понятих, їм роз`яснювались їх права та обов`язки. З відеоперегляду запису від 29.10.2018 року вбачається, що свідок ОСОБА_4 поводиться впевнено, її рухи координовані та спокійні, вона орієнтується в обстановці та послідовно, логічно і переконливо відповідає на запитання слідчого. Ніхто їй під час слідчого експерименту не погрожував та не задавав навідні питання, показання нею надаються без примусу.

Оцінюючи доводи сторони захисту під час судового слідства щодо недопустимості цього відеозапису, які містяться на оптичному диску,суд виходить з того, що з урахуванням приписів ч. 1 ст. 99 КПК України, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, матеріальний носій є лише способом збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливостю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучений до матеріалів провадження в якості речового доказу оптичний диск з відеозаписом був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігалася на відеокамері в електронному вигляді у виді файлів, які пред`явлено всім учасникам слідчого експерименту, про що свідчать їх власні підписи у відповідному протоколі від 29.10.2018 року без жодних при цьому зауважень та доповнень(т.1 а..п.211).

Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.

Аналогічний правовий висновок був сформований Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2020 року (справа № 677/2040/16-к, провадження № 51-5738км19).

Посилання захисника обвинуваченого на те, що протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 містить виправлення, а тому є недопустимим доказом суд до уваги також не приймає, оскільки зазначені виправлення є незначними, стосуються лише способу фіксації цієї слідчої дії і не є такими, що спростовують зміст цього протоколу, тобто не є тим істотним порушенням, яке б мало наслідком його недопустимість, оскільки не ставить під сумнів його доказове значення.

Крім того, у зазначеному протоколі відображено зміст події, він відповідає вимогам ч.6 ст.240 КПК, до нього також долучено відповідні фотознімки, а також цей протокол підписано всіма учасниками, які не мали жодних зауважень.

Отже,враховуючи вищезазначене, суд критично ставиться до пояснень свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_4 про те, що вони на досудовому слідстві надавали недостовірні свідчення та розцінює їх як бажання допомогти обвинуваченому, оскільки їх покази спростовуються іншими доказами у кримінальному провадженні та, приймаючи до уваги також те, що зокрема свідок ОСОБА_4 вказала на існування неприязних стосунків між нею та потерпілим на даний час, що свідчить про її можливу необ`єктивність по відношенню до останнього . ЇЇ посилання та посилання свідка ОСОБА_7 на те, що вони на слідчих експериментах довіряли слідчому, а тому підписали відповідні протоколи, не читаючи їх, показували, як обвинувачений наносив удари також за його (слідчого) вказівкою суд до уваги не приймає та вважає, що свідки при проведенні слідчого експерименту за їх участю мали можливість розповісти і показати обставини події, якими вони були з їх точки зору, зазначити зауваження до протоколу слідчого експерименту, якщо вони були у них після його складання, однак вказали про них лише під час судового розгляду кримінального провадження, що також вказує на їх намагання вигородити обвинуваченого.

За таких обставин, враховуючи те, що протокол слідчого експерименту згідно з п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК належить до документів та є самостійним джерелом доказу, суд покладає в основу вироку саме дані, які містяться у вказаних вище протоколах слідчих експериментів від 23.10 та від 29.10.2018 року, як на докази винуватості ОСОБА_2 , оскільки під час цих слідчих дій свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не просто надали показання слідчому, а на місці вчинення злочину відтворили його обстановку та події. Крім того, їх покази в ході проведення слідчих експериментів узгоджуються і з показами потерпілого ОСОБА_1 , який до речі аналогічно показав як саме і чим обвинувачений наносив йому удари, також останній та свідки переконливо заявили, що їх наніс саме обвинувачений, він же забрав і гроші потерпілого .

У ході судового розгляду судом було також допитано експерта ОСОБА_28 , який підтвердив висновки проведеної ним судово-медичної експертизи потерпілого№108 НК від 17.10.2018 року.

Суд вважає, що висновки цієї експертизи відповідають вимогам статей 101 та 102 КПК, оскільки вони містять докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки надають обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним, за відсутності сумнівів в їх правильності.

Заперечення при цьому сторони захисту про те, що експертом оглянуто ОСОБА_1 зі спливом значного часу після подій 30.08.2018 року судом до уваги не приймаються, оскільки судово-медична експертиза проводилась на підставі слідчого судді, яка була постановлена 14.09.2018 року за відповідним клопотанням слідчого. До того ж, як вбачається з амбулаторної картки потерпілого зі скаргами про погіршення стану здоров`я він звернувся 03.09.2018 року, пояснивши при цьому, що був побитий 30.08.2018 року, що також підтверджує правдивість його свідчень про скоєння ОСОБА_2 інкримінованих йому злочинів.

Заперечень щодо допустимості інших доказів учасниками судового провадження не заявлялось і такі докази визнаються судом допустимими, оскільки отримані повноважною особою, із передбачених законом джерел та зафіксовані у належній процесуальній формі.

Покази свідка ОСОБА_26 в судовому засіданні про те, що у той же день, коли було побито потерпілого, обвинувачений купував продукти харчування та алкоголь в магазині, у якому вона працює, доказового значення не мають, оскільки містять припущення, а тому суд свої висновки ними не обгрунтовує.

До показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_1 лише повернув без будь-якого примусу кошти, які раніше брав у борг, суд ставиться критично та не приймає їх до уваги, оскільки такі обставини жодним доказом по справі не підтверджуються, спростовуються іншими доказами, вже переліченими у вироку вище, крім того, вказані свідки є близькими родичами обвинуваченого, а тому, звісно, бажають надати йому допомогу в уникненні відповідальності за скоєне.

Питання щодо застосування до обвинуваченого недозволених методів ведення слідства, тиску з боку правоохоронних органів були предметом перевірки суду за відповідною його заявою та не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.03.2021 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020080000000902 17.12..2020 року, кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, закрито за відсутністю події кримінального правопорушення.

Отже, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, враховуючи конкретні обставини провадження, спосіб, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку та дії ОСОБА_2 після нападу з метою заволодіння майна на потерпілого ОСОБА_1 та незаконного проникнення до житла останнього суд дійшов висновку, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав їхні суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто вчинив умисні кримінальні правопорушення, один з яких (ч.1ст.187 КК України) є корисливим, а доводи сторони захисту щодо його не причетності до них є необґрунтованими.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла та за ч.1 ст.187 КК України як розбій- напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

При призначенні виду і міри покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Згідно вимог ст.12 КК України скоєні ОСОБА_2 кримінальні правопорушення належать до категорії кримінального проступку (ч.1 ст.162 КК України) та тяжкого злочину (ч.1 ст.187 КК України).

Матеріали провадження свідчать про те, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра він не перебуває, характеризується задовільно, не одружений, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання.

Обставин, що пом`якшують згідно ст.66 КК України покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено, обставиною, що обтяжує його покарання згідно ст.67 КК України є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Згідно досудової доповіді, яка має для суду лише рекомендаційний характер і не є обов`язковою, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як середній, а рівень його небезпеки для суспільства як високий. Враховуючи зазначене, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити потенційну небезпеку для суспільства ( у т.ч. окремих осіб); на думку органу пробації застосування соціально-виховних заходів до обвинуваченого можливе лише за умови здійснення посиленого цілодобового нагляду за ним, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Отже, беручи до уваги тяжкість вчинених обвинуваченим злочинів, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, наявність однієї обставини, що обтяжує покарання та відсутність обставин, які його пом`якшують, невизнання ним своєї вини, що у відповідністю із позицією Верховного Суду , висловленою у постанові від 17.10.2019 року по справі № 205/7091/16-к , не є перешкодою для застосування судом інституту звільнення від відбуття покарання з випробуванням, дані досудової доповіді, особу винного, який заподіну вчиненим ним злочином матеріальну шкоду не відшкодував, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності і з часу вчинення ним злочинів (вже майже три роки) ніяких протиправних дій не вчиняв, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення, характеризується задовільно, з урахуванням також промови прокурора в судових дебатах, який просив призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України, суд вважає необхідним і достатнім призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій статтей, за якими він засуджується, з остаточним призначенням покарання за принципами ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим зі звільненням його від призначеного остаточного покарання на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та з покладенням при цьому обов`язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання, на думку суду, відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, а також є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_2 нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання, оскільки за умови проведення із засудженим відповідних профілактичних заходів та контролю за його поведінкою може бути досягнуто його виправлення.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 08.04.2019 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою , який в подальшому змінено на домашній арешт, термін якого сплив, і підстав для застування будь-якого запобіжного заходу на даний час суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162 КК України, ч.1 ст.187 КК України, та призначити йому покарання :

за ч.1 ст.162 КК України - у виді 1 року 6 місяців обмеження волі;

за ч.1 ст.187 КК України - у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим , остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

Покласти при цьому на засудженого ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази по кримінальному провадженню: оригінал амбулаторної картки ОСОБА_1 на 88 аркушах та ренгенівський знімок (а.п.56) - повернути потерпілому ОСОБА_1 , за належністю.

Вирок може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України, до Херсонського апеляційного суду через Новокаховський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення слід вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя М. Є. Бойко