Ухвала суду № 97915549, 25.06.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/14702/21

Провадження № 1-кс/947/8579/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого групи слідчих ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000001178 від 12.10.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

В ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження установлено, що ОСОБА_5 здійснила незаконне заволодіння об`єктом нерухомого майна на території міста Одеси та Одеської області, та шляхом оману заволоділа об`єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що державним реєстратором Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області прийнято рішення про внесення відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія номер НОМЕР_1 від 14.03.2005, яке зареєстроване та записано у реєстрову книгу за № 15-8314, та нібито виданого УЖКГ ОМР для ОСОБА_6 .

Однак, згідно відповіді КП «Міське агентство з приватизації житла» квартира АДРЕСА_2 не приватизована, свідоцтво про право власності міськагентством не видавалось та не оформлялось; свідоцтво № НОМЕР_1 від 14.03.2005 р. про право власності на квартиру АДРЕСА_2 не видавало та не оформляло; розпорядження органу приватизації № 159831 від 14.03.2005 р. на квартиру АДРЕСА_2 не оформлялось та не видавалось, що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 заволоділа вищезазначеним об`єктом нерухомого майна.

Крім того, відповідей посадових осіб КП «ЖКС «Хмельницький», АТ «Одесагаз» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 особові рахунки із 01.01.2017 відкрито на громадянку ОСОБА_7 . Згідно відповіді посадових осіб ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» із 01.01.2008 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 особові рахунки відкрито на громадянку ОСОБА_7 , разом із тим підставою відкриття особових рахунків слугували копія ордеру на житлове приміщення, копія довідки про присвоєння ІН (РНОКПП), копія паспорту.

Враховуючи вищевикладене, є достатньо підстав вважати, що за допомогою завідомо підроблених офіційних документів був скоєний злочин, а саме, незаконне заволодіння квартирою за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2168435651101).

Так, в ході допиту свідків встановлено, що саме ОСОБА_5 звернулась до державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про внесення відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вищезазначене майно.

Крім того встановлено що, ОСОБА_8 маючи намір розпорядження квартирою АДРЕСА_2 діючи через ОСОБА_9 який звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, де мав намір з`ясувати, перелік документів необхідних для укладення договору купівлі-продажу та надав на огляд свідоцтво про право власності серія номер НОМЕР_1 від 14.03.2005, яке зареєстроване та записано у реєстрову книгу за № 15-8314 видане УЖКГ ОМР на ім`я ОСОБА_6 .

Так, 24.06.2021 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , де в ході обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «IPhone», ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 . номер телефону НОМЕР_4 ; предмет ззовні схожий на пристрій для відстрілу гумових набоїв із написами: «Форт-12РМ, 9ммР.А. Вироблено в Україні В1083691», та одинадцять предметів схожі на набої.

Так, мобільний телефон марки «IPhone», ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 . номер телефону НОМЕР_4 , може містити видаленні файли, відновлення та дослідження яких потребує спеціальних знань, окрім того саме за допомогою даного засобу мобільного зв`язку здійснювались перемовини щодо вчинення правопорушення, у зв`язку із чимзбереглися індивідуально визначені сліди, які можуть бути знищенні у випадку повернення речового доказу.

Так, відповідно до вимог ч.5 ст.236 КПК обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. Частиною 7 цієї статті визначено, що предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження, у зв`язку із чим, предмет ззовні схожий на пристрій для відстрілу гумових набоїв із написами: «Форт-12РМ, 9ммР.А. Вироблено в Україні В1083691», та одинадцять предметів схожі на набої тимчасово вилучено.

Враховуючи актуальність наведеного кримінального провадження, набуття суспільного резонансу внаслідок злочинних дій, необхідність в проведенні дослідження тимчасово вилучених документів під час обшуку, приймаючи до уваги, що вказані предмети відповідають критеріям зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, є предметом кримінального правопорушення, а також, що незастосування арешту майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження даного майна та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженні, вбачається необхіднім його арештувати.

2. Позиції учасників в судовому засіданні при розгляді клопотання.

Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.

Власник майна про дату та час розгляду клопотання був повідомлений.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

3. Висновки слідчого судді.

Дослідивши поданеклопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

3.1. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.

Ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Ч. 1 ст.170КПКУкраїни - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

Ч. 2 ст.170КПКУкраїни - арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 3 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Ч.1ст.98КПК України-речовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

3.2. Правова підстава та мета арешту майна.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

Відповідно до долученого до матеріалів клопотання протоколу обшуку, 24.06.2021 був проведений обшук за адресою: АДРЕСА_3 , де в ході обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «IPhone», ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 . номер телефону НОМЕР_4 ; предмет ззовні схожий на пристрій для відстрілу гумових набоїв із написами: «Форт-12РМ, 9ммР.А. Вироблено в Україні В1083691», та одинадцять предметів схожі на набої.

Так, слідчим суддею встановлено, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучений мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, відомості щодо обставин незаконного заволодіння нерухомим майном.

Крім того, арешт предмету ззовні схожого на пристрій для відстрілу гумових набоїв та набоїв необхідний з метою встановлення законності перебування речей у приміщенні, а також для проведення експертного дослідження, зокрема, експертизи зброї.

Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання предмету речовим доказом від 24.06.2021 року, відповідно до якої вилучені речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, та з метою проведення необхідних слідчих дій та експертних досліджень з вказаним майном.

3.3. Завдання та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі можуть бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.

При цьому, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на вилучені речі.

3.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

3.5. Висновки слідчого судді.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого групи слідчих ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000001178 від 12.10.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України задовольнити.

Накласти арешт на вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , майно, а саме:

- мобільний телефон марки «IPhone», ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 . номер телефону НОМЕР_4 ;

- предмет ззовні схожий на пристрій для відстрілу гумових набоїв із написами: «Форт-12РМ, 9ммР.А. Вироблено в Україні В1083691», та одинадцять предметів схожі на набої.

Виконання ухвали покласти на слідчого групи слідчих ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1