Ухвала суду № 97914227, 24.06.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1747/21

УХВАЛА

24 червня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Вергеліса Я.І.

та учасників судового провадження:

прокурора Шиманського В.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Павленко О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02.03.2021 за № 120210200000000185, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Педоси, Погребищенського району Вінницької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

УСТАНОВИВ:

22.06.2021до Вінницького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02.03.2021 за № 120210200000000185, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

23.06.2021 ухвалою судді вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні 24.06.2021 прокурор, обвинувачена та її захисник не заперечили проти призначення судового розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, прокурор підтримав додане до обвинувального акту клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, які визначені ст. 177 КПК України, а саме в даному випадку: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, про що неодноразово вказувалося в ухвалах слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Павленко О.О. заперечують проти клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченої – адвокат Павленко О.О. заявила усне клопотання про зміну обвинуваченій запобіжного заходу на цілодобовий арешт, оскільки коштів, щоб переховуватися, у ОСОБА_1 немає, потерпілий в даному кримінальному провадженні відсутній, під час досудового розслідування обвинувачена давала визнавальні покази.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Павленко О.О. заперечують проти клопотання прокурора.

Прокурор заперечує з приводу зміни обвинуваченій запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Будь-яких інших клопотань від учасників судового провадження не надійшло, проти відкритого судового розгляду не заперечили, обвинувачена не заявила клопотання про колегіальний розгляд судом у складі трьох суддів.

Потерпілий в даному кримінальному провадженні відсутній.

Заслухавши клопотання та думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов таких висновків.

Дане кримінальне провадження підсудне Вінницькому районному суду Вінницької області відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України.

Підстав для закриття даного кримінального провадження не вбачається.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні.

Будь-яких угод до суду не надійшло.

Тому суд доходить висновку про можливість призначення судового розгляду по даному кримінальному провадженню.

З урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження судовий розгляд даного кримінального провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ст. 27 КПК України, відсутні.

Відповідно до ст. 31 КПК України, судовий розгляд даного кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

На досудовому розслідуванні обвинуваченій обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

До обвинувального акту прокурором було додано письмове клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.

Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_1 застосовано за ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2021, який ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2021 було продовжено, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 строку запобіжного заходу та клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом, а домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

При цьому, суд зважає на те, що злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_1 ,віднесений відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, позбавленням волі на строк до п`ятнадцяти років, тому дає достатні підстави вважати, що обвинувачена, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на свідків, які підлягають виклику до суду, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, до затримання обвинувачена не працювала, зі слів захисника останньої її діти проживають окремо від неї та знаходяться далеко від населеного пункту, в якому до затримання проживала обвинувачена, останню обвинувачують у вбивстві свого чоловіка, тому сім`ї вона не має.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, у справі «Летельє про Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, суд вважає, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочині, обставини скоєння злочину та особу обвинуваченої ОСОБА_1 , яка не має постійного місця роботи та джерела доходів, не має міцних соціальних зв`язків, обрання відносно обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування щодо неї більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Стороною захисту не спростовано, що наведені прокурором ризики відпали, а також не доведено підстави, що обвинуваченій можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.

У зв`язку із викладеним, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченої, суд вважає, що обвинуваченій слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, тому письмове клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в усному клопотанні захисника обвинуваченої слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314-317, 376 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02.03.2021 за № 120210200000000185, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та провести його одноособово суддею у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області (м. Вінниця, вул. Винниченка, 29) в залі судових засідань о 10 год 45 хв 01 липня 2021 року.

Письмове клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу – задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на шістдесят днів, тобто до 22 серпня 2021 року включно.

В задоволенні усного клопотання захисника обвинуваченої – адвоката Павленко О.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченій на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу – тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а обвинуваченою ОСОБА_1 – в той же строк з моменту отримання копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська