Ухвала суду № 97913928, 11.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12967/16-к

Провадження №: 1-кп/755/225/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2021 р. Колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Федосєєва С.В.,

суддів Арапіної Н.Є., Курила А.В.

при секретарі судового засідання Неділько Л.Л.

за участю прокурора Массалітіна В.В.

представник потерпілого Проценко О.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Каленюка А.В., Дрижакова Д.Ю., Мостовенко С.В. обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

перекладача Кулачек О.І.

розглянувши у судовому засіданні питання доцільності продовження строку дії застосованого запобіжного заходу в межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановила:

у судовому засіданні колегія суддів, відповідно до ст. 331 КПК України, поставила на обговорення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оскільки раніше визначений ухвалою суду строк закінчується 26 лютого 2021 року.

Прокурор подав до суду клопотання просив продовжити строк тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у зав`язку з тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що були встановлені під час обрання та продовження відносно них виняткового запобіжного заходу, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, продовжують існувати. Інші, більш м`які, запобіжні заходи не можуть забезпечити обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покладених на них обов`язків. Обвинувачені зарекомендували себе, як особи схильні до насильницьких дій, вчинення злочинів проти життя та здоров`я особи. Разом з тим, ОСОБА_3 вчиняв заходи до приховування злочину. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 раніше засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, до 3 років позбавлення волі. Після відбуття покарання на шлях виправлення не став, знову вчинив умисні особливо тяжкі злочини. Міцних соціальних зв`язків обвинувачені не мають, не встановлені особи, які мають довіру та могли б поручитися за виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків. Враховуючи вік і задовільний стан здоров`я, а також те, що ОСОБА_3 не має постійного місця проживання та реєстрації, а ОСОБА_4 за місцем реєстрації не проживав, є підставою вважати, що обвинувачені з метою ухилення від кримінальної відповідальності будуть переховуватися від суду. Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають офіційного заробітку. Досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають будь-якого джерела доходу, окрім доходу від своєї злочинної діяльності, крадіжок особистого майна громадян, збуту боєприпасів, вчинення інших злочинів.

Представник потерпілої Проценко О.В. підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала думку прокурора та представника.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора.

Захисник Дрижакова Д.Ю. просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного браслету за адресою: АДРЕСА_1 , що забезпечить належну процесуальну поведінку. Просила розглянути питання про внесення застави. Не погоджуючись з доводами прокурора зазначила, що ризики не підтверджені, сторона обвинувачення їх не довела. Жодний із зазначених ризиків не існує, оскільки попередня поведінка ОСОБА_3 говорить про інше, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_3 не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані.

Захисник Каленюк А.В. зазначив, що ризики наведені прокурором повторюються, підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на свідків чи потерпілих немає. Просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 цілодобовий домашній арешт.

Захисник Мостовенко С.В. при розгляді клопотання покладається на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника та вважає доводи прокурора необгрунтованими, оскільки вони повторюються, просив зобов`язати прокурора надати докази на підтвердження існування ризиків.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника.

Заслухавши учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного:

відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За приписами статті 177 КПК України підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також інші обставини зазначені в законі.

При вирішені даного питання, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" (Заява N 40107/02) Суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявнику своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" ( 980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Відповідно до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

При розгляді питання про доцільность продовження тримання обвинувачених під вартою суд враховує, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілих, внаслідок чого один з потерпілий помер, вчинених у складі організованої групи, за які передбачено покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі. Беручи до уваги доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованих обвинуваченим правопорушень, на даний час існують ризики, які були встановлені під час обрання та продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінального правопорушення, продовжують існувати.

Крім того, при вирішенні даного питання, колегія суддів враховує такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у разі визнання їх винуватими, їх вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці їх постійного проживання, у тому числі наявність або відсутність у обвинувачених родини, малолітніх дітей на утриманні, постійного місця роботи, їх майновий стан, репутацію обвинувачених, відсутність або наявність судимостей.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, не має стійких соціальних зв`язків, не має постійного місця проживання на території м. Києва, офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу не має, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, ряд з яких відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

Доводи захисника Дрижакової Д.Ю. про застовування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю за адресою : АДРЕСА_1 , суд вважає неприйнятними на необгунтованими так як ОСОБА_7 недодано суду відповідних підтверджуючих документів.

Доводи захисника Дрижакової Д.Ю. про відсутність ризику, такого як тиск з боку обвинуваченого ОСОБА_8 на потерпілих та свідків спростовуються показами потерпілого ОСОБА_1 у судовому засаданні та висловлюваннями самого обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він міг би чинити тиск на свідків та потерпілих, але не хоче цього робити.

Доводи сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу через погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 , вже були предметом розгляду в судовому засіданні, де було виявлено, що згідно відповіді на запит з філії ДУ «Центр озорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області відносно ОСОБА_3 отримав курс необхідного стаціонарного лікування в Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги, знаходиться на обліку у лікарів Київської міської медичної частини, в якій йому забезпечили належне лікування. Судом було встановлено, що 08.09.2020 року обвинувачений ОСОБА_3 від запропонованого лабораторного обстеження відмовився у категоричній формі, у зв`язку з чим був скаладений відповідний акт. Обвинуваченому ОСОБА_3 був призначений курс гіпотензивних та цукрознижуючих препаратів, якими установа забезпечена в повному обсязі. Нових доказів, які б підтверджували доводи захисника Дрижакової Д.Ю. суду не надано.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місця проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором оренди приміщення від 29.10.2019 року, однак не має стійких соціальних зв`язків, офіційно не працює, законних джерел доходу не має, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Крім того, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при обранні та продовженні дії обраного запобіжного заходу суду на даний час відсутні. Зважаючи на сукупність наявних у справі доказів та враховуючи доводи всіх учасників процесу не вбачається достатньо підстав вважати тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 під вартою таким, що порушує їх право, передбачене ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, оскільки саме такий запобіжний захід є обґрунтованим і достатнім для досягнення мети кримінального провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянню, яке інкримінується обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід на домашній арешт, оскільки відсутні підтверджуючі документи встановленого місця проживання обвинувачених на території м. Києва. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , оскільки на даний час не відпали ризики, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, а в матеріалах кримінального провадження наявні обставини, які виправдовують подальше тримання обвинувачених в умовах ізоляції від суспільства.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не визначає розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

При цьому судова колегія, вважає за можливе продовжити раніше обраний запобіжний західу у виді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_5 , враховуючи його вік, наявність міцних соціальних зв`язків, постійне місце проживання та необхідність працевлаштування для забезпечення своїх матеріальних потреб, поведінку обвинуваченого, та виконання їм покладених на нього обов`язків при застосуванні запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 376, 395 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України строком на 60 днів, тобто до 11 квітня 2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя

Судді

1

2