Постанова № 97912903, 24.06.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/6613/2012

№ провадження 1/646/10/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2021 м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шелест І. М.,

судді – Янцовської Т. М.,

судді – Єжова В. А.,

за участю секретаря – Коммунарової А. О.,

прокурора – Єфремової М. О.,

захисника – Бутко Є. П.,

потерпілої – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засідання кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Вільшани Дергачівського району Харківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с. Прудянка Дергачівського району Харківської області, одруженого, має неповнолітнью доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3,4 ст. 190 КК України

за участю підсудних – Іванченка В. О., Лагути Є. О.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до обвинувального висновку ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він в кінці грудня 2001 року в м. Харкові, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , увійшов в довіру ОСОБА_7 , та під приводом необхідності продажу кімнати ОСОБА_7 з метою придбання для неї нового житла, не маючи наміру в дійсності виконувати таку обіцянку, шляхом обману та зловживання довірою переконали ОСОБА_7 11.01.2002 оформити у приватного нотаріуса довіреність на ім`я ОСОБА_2 , якою уповноважити останнього на продаж від її імені належної їй на праві власності кімнати в комунальній квартирі АДРЕСА_3 . Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, 13.03.2002 в нотаріальній конторі ОСОБА_2 від імені ОСОБА_7 , діючи на підставі довіреності, уклали договір купівлі?продажу 30/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_3 з ОСОБА_8 , від якого отримали за вказану квартиру 5 350 грн. В результаті чого ОСОБА_7 втратила право власності на вищевказану квартиру, а ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заволодівши грошовими коштами у сумі 5 350 грн, розпорядились ними на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_7 майнову шкоду у сумі 5 350 грн.

Крім того, навесні 2003 року ОСОБА_2 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під приводом необхідності продажу домоволодіння ОСОБА_9 з метою придбання для нього ОСОБА_2 нового житла, не маючи наміру в дійсності виконувати таку обіцянку, шляхом обману та зловживання довірою переконали ОСОБА_9 , з яким у ОСОБА_2 склалися довірчі відносини, продати належну йому частину домоволодіння АДРЕСА_4 та отримані від продажу грошові кошти передати ОСОБА_2 . Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, 06.03.2004 ОСОБА_2 супроводжував ОСОБА_9 в нотаріальну контору за адресою: АДРЕСА_5 , де ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , якого попередньо знайшов в якості покупця вищевказаного домоволодіння ОСОБА_2 , уклали договір купівлі?продажу частини домоволодіння АДРЕСА_4 . За вищевказану квартиру ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_10 23 50,00 грн, які одразу передав ОСОБА_2 для того, щоб останній підшукав та придбав для нього нове житло. Заволодівши вищевказаними грошима, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розпорядились ними на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 23 50,00 грн.

Крім того, у 2002 році, ОСОБА_2 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під приводом необхідності продажу 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_6 , на спадкування якої після смерті свого батька по закону мала право ОСОБА_11 , з метою придбання для неї за допомогою та супроводом ОСОБА_6 нового житла, не маючи наміру в дійсності виконувати таку обіцянку, шляхом обману та зловживання довірою переконали ОСОБА_11 та її мати ОСОБА_12 оформити договір дарування 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_6 на ім`я ОСОБА_13 , з яким ОСОБА_11 раніше не була знайома. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою організував 30.03.2004 укладення нотаріального договору дарування ОСОБА_11 частини домоволодіння АДРЕСА_6 ОСОБА_13 , в результаті чого ОСОБА_11 втратила право власності на вказане домоволодіння, а ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заволоділи вищевказаним домоволодінням, чим заподіяли ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 25 051,00 грн.

За вищевказаними епізодами органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою.

Крім того, у грудні 2002 року ОСОБА_2 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , під приводом необхідності оформлення прав ОСОБА_14 на спадщину після смерті його батьків, зокрема, квартиру АДРЕСА_7 , подальшого її продажу з метою придбання для нього нового житла меншої вартості, з передачею грошових коштів у розмірі різниці вартості ОСОБА_14 , не маючи наміру в дійсності виконувати таку обіцянку, шляхом обману та зловживання довірою переконали ОСОБА_14 , який повірив в істинність намірів ОСОБА_6 та, ОСОБА_2 оформити 14.01.2003 у нотаріальній конторі на ім`я ОСОБА_6 довіреність, якою уповноважити останнього розпоряджатися належним ОСОБА_14 майном. Таким чином, ОСОБА_2 згідно розробленого злочинного плану, виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але з причин, що не залежали від його волі, злочин не було доведено до кінця.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 за цим епізодом кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене групою осіб за попередньою змовою, повторно, в особливо великих розмірах.

Крім того, у січні 2003 року ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_8 , отримавши від ОСОБА_14 відмову і подальшому здійсненні будь?яких юридичних дій з квартирою АДРЕСА_7 , мотивовану недовірою до ОСОБА_6 , виказав погрозу ОСОБА_14 вбивством його доньки ОСОБА_15 у випадку відмови від вчинення подальших юридичних дій з вищевказаною квартирою, яку ОСОБА_14 сприйняв як реальну та в подальшому не вчиняв жодних дій щодо скасування попередньо виданої ним 14.01.2003 у нотаріальній конторі довіреності розпоряджатися належним ОСОБА_14 майном на ім`я ОСОБА_6 , так само не вчиняв жодних перешкод у реалізації злочинного плану ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . В результаті чого, 31.01.2003 ОСОБА_6 , діючи за довіреністю, продав належну ОСОБА_14 квартиру АДРЕСА_7 за ціною 58 268,00 грн. Отриманими від продажу квартири грошовими коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розпорядились на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_14 майнову шкоду на суму 58 268,00 грн.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 за цим епізодом кваліфіковані за ч. 4 ст. 189 КК України як вимога вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над близьким родичом потерпілого (вимагання), вчинене повторно, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Сього числа судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 подав письмове клопотання про закриття кримінальної справи відносно нього у зв`язку з закінченням терміну давності.

Прокурор не заперечував проти закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у зв`язку з закінченням терміну давності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників, суд приходить до висновку, що справа підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 248 КПК України (в редакції 1960 року) при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7?1 КПК України (в редакції 1960 року) провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно ч. 2 ст. 11?1 КПК України (в редакції 1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення у разі вчинення особливо тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 підтвердив добровільність своєї позиції. Він усвідомлює і розуміє підставу закриття кримінальної справи, йому роз`яснено, що вказані підстави є нереабілітуючими підставами і право на розгляд у загальному порядку.

Враховуючи викладене, оскільки від часу подій викладених в обвинувальному акті до часу заявлення підсудним ОСОБА_2 зазначеного клопотання минуло більше ніж п`ятнадцять років, клопотання підсудного ОСОБА_2 про закриття кримінальної справи підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 6, 7?1, 11?1 КПК України (1960 року), суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання підсудного ОСОБА_2 про закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності – задовольнити.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 189 КК України – закрити у зв`язку із закінченням строків давності.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2021.

Головуючий суддя І. М. Шелест

Суддя Т. М. Янцовська

Суддя В. А. Єжов