Рішення № 97911975, 24.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року справа №320/2382/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу з питань призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.08.2020 №104850003053 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком в порядку ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з моменту звернення за пенсію із зменшенням на 10 років пенсійного віку, встановленого для осіб, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 08.09.1986 по 16.11.1992 позивач працював в хмелерадгоспі «Хабне» Поліського району Київської області, тобто у зоні відчуження, звідки звільнився у зв`язку з переселенням в інше місце проживання. У зв`язку з даними обставинами позивачу було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 серії НОМЕР_1 від 02.09.1993.

Вважає, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше 5 календарних днів надаються пенсії із зменшенням на 10 років пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Саме тому позивач 21 серпня 2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років на підставі п. 1 ч. 1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

До заяви додав посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії серії НОМЕР_1 , архівну довідку №04-04/140 від 05.03.2019 про нарахування заробітної плати за 1986- 1992 роки та архівний витяг №04-04/139 від 05.03.2019, що містить відомості з наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи за 1986-1992 роки.

Дані документи, за твердженням позивача, дають право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тобто пенсійний вік зменшується на 10 років згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.08.2020 № 104850003053 відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії, посилаючись на те, що відсутня довідка форми 122 та будь-які первинні документи, які б підтверджували роботу в зоні відчуження, з чим позивач не погоджується.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 відкрито спрощене провадження у даній справі, витребувано докази у справі від позивача та відповідача, призначено судове засідання на 08.04.2021.

31.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує, просить у позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень проти позову вказує, що на день звернення до Головного управління із заявою про призначення пенсії та на день прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії позивач не надав відповідних документів, які б підтверджували період його роботи в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

При цьому зазначає, що згідно наданих документів позивач працював робочим радгоспу «Хабне» Поліського району Київської області ділянка с.Буда-Варовичі. В той час як згідно з додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», с.Буда-Варовичі не включено в перелік пунктів зони відчуження, а відтак позивач не відноситься до осіб учасників ліквідації, які мають право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач вважає, що наявність посвідчення без довідки, що підтверджує проживання або роботу на забрудненій території не є достатньою підставою для визнання права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Відповідач заперечує проти наданих позивачем довідок №04-04/43 від 11.02.2021 та №04-04/48 від 25.02.2021, виданих Комунальною установою «Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району», оскільки ці довідки були видані після винесення оскаржуваного рішення Головного управління та під час заяви про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку не подавалися, а відтак не можуть слугувати доказами у цій справі.

06.04.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника у зв`язку із запровадженням жорстких карантинних заходів у місті Києві.

У зв`язку із необхідністю надання додаткового часу учасникам справи подати до суду документи по справі та неявкою учасників справи у судове засідання 08.04.2021, судове засідання було відкладено на 11.05.2021.

16.04.2021 від позивача надійшли додаткові докази у справі, зокрема копії матеріалів пенсійної справи позивача, надані відповідачем на адвокатський запит представника позивача та копію рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 09.07.1993 року у справі №2-118/93, наданого Департаментом соціального захисту населення на адвокатський запит представника позивача, як доказ, на підставі якого позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 серії НОМЕР_1 від 02.09.1993.

Вказаним рішенням суду встановлено факт, що позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 15 по 19 травня 1986 року в с.Варовичі Поліського району Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 від відповідача були витребувані докази у справі, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 25.05.2021 о 15:30 год.

В судове засідання 25.05.2021 сторони в справі не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

При цьому, 11.05.2021 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Переяслав-Хмельницьким РС УДМС України в Київській області 12.03.2015 року (а.с.7).

Згідно відомостей про роботу, наявних в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 :

- 08.09.1986 року був прийнятий робочим у Хмелерадгосп «Хабне» Поліського району Київської області ділянка Буда-Варовичі (наказ №18-к від 02.02.1987),

- 18.03.1989 переведений трактористом ІІ класу ділянка Буда-Варовичі (наказ №15-к від 30.03.1989),

- 16.11.1992 звільнений з роботи у зв`язку з переміщенням в інше місце проживання з території радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (наказ №59-к від 25.12.1992) (а.с.68-73).

Згідно з архівною довідкою Комунальної установи “Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району” Київської області від 05.03.2019 №04-04/140 у книгах обліку праці і нарахування заробітної плати працівникам Хмелерадгоспу «Хабне», відділку с. Буда Варовичі та відділку с. Варовичі, що зберігаються в архівному фонді №12 Хмелерадгоспу «Хабне» Поліського району Київської області є відомості про те, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за березень, серпень та листопад 1986 року, січень, березень, травень-грудень 1987 року, січень-грудень 1988 року, січень-жовтень та грудень 1989 року, січень-грудень 1990 року, січень-грудень 1991 року, січень-вересень та грудень 1992 року (а.с.14).

Відповідно до архівного витягу Комунальної установи “Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району” Київської області від 05.03.2019 №04-04/139 наведено тексти наказів по Хмелерадгоспу «Хабне» Поліського району Київської області:

- від 02.02.1987 року №17-к про прийняття ОСОБА_1 робочим ділянка Буда Варовичі з 08.09.1986 року;

- від 30.03.1989 року №15-к про присвоєння ОСОБА_1 класності машиніста-тракториста другого класу на підставі протоколу атестаційної комісії від 18 березня 1989 року;

- від 25.12.1992 року №59-к про звільнення з 16.11.1992 у зв`язку з переселенням в чисту зону. Відпустка використана по 08.09.1988 року (а.с.15).

Згідно довідок №04-04/43 від 11.02.2021 та №04-04/48 від 25.02.2021, виданих Комунальною установою «Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району», первинні документи у книзі обліку праці та нарахування заробітної плати підтверджують, що ОСОБА_1 у листопаді 1986 року в Хмелерадгоспі «Хабне» відділку с. Буда Варовичі Поліського району Київської області виробив 23 людино-дні (а.с.11-13).

02 вересня 1993 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серія НОМЕР_1 (а.с. 8).

Вказане посвідчення було перереєстроване Київською обласною державною адміністрацією 30.07.1997 року, про що в посвідченні проставлений відповідний штамп "Перереєстровано" та печатка Київської обласної державної адміністрації.

Судом встановлено, що 21 серпня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» за встановленою формою (а.с.37).

До заяви про призначення пенсії за віком позивачем додано копії таких документів, що підтверджується розпискою-повідомленням: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення пенсії, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (04-04/140, 04-04/93), довідка про зміну назви організації (04-04/91), заяву про спосіб виплати пенсії, посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС (а.с.38-43).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Управління застосування пенсійного законодавства) від 27.08.2020 №10480003053 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював в зоні відчуження у 1986 році.

Рішення вмотивоване тим, що відповідно до пп. 5 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122 або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Як вказано в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Управління застосування пенсійного законодавства) від 27.08.2020 №10480003053 до заяви для призначення пенсії надано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії від 02.09.1993 р. серія НОМЕР_1 . Довідка форми 122 та будь-які первинні документи, які б підтверджували роботу в зоні відчуження заявником не надані.

Право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС відсутнє.

За наданими документами страховий стаж заявника становить 32 роки 6 місяців 27 днів. До наявного страхового стажу право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 набуде по досягненню 63 роки (а.с.9).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я врегульовано Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

За правилами абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року не залежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 65 Закону №796-XII документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно із частиною першою статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

На час видачі позивачу 02.09.1993 Київською обласною державною адміністрацією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серія НОМЕР_1 діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (постанова втратила чинність згідно з постановою КМУ від 11.07.2018 № 551, далі - Порядок №501).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку №501 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесених до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Відповідно до пункту 10 Порядку №501 видача посвідчень провадиться: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту); г) рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження.

З аналізу наведених норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення 3 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №599/564/17, постанові від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, постанові від 21.11.2019 у справі №572/47/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серія НОМЕР_1 від 02.09.1993 року, перереєстроване 30.07.1997 року, надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Згідно з абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком подав до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області разом із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» копії наступних документів: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення пенсії, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (04-04/140, 04-04/93), довідка про зміну назви організації (04-04/91), заяву про спосіб виплати пенсії, посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС (а.с.38-43).

Суд вважає, що позивачем було подано достатньо документів для підтвердження періоду його роботи в зоні відчуження.

Верховний Суд у постановах від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17 висловив правовий висновок щодо застосування положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Як було встановлено судом, позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорія) серія НОМЕР_1 від 02.09.1993, перереєстроване 30.07.1997 р., оскільки в період з 08.09.1986 по 16.11.1992 він працював в Хмелерадгоспі «Хабне» Поліського району Київської області та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд додатково приймає до уваги надані представником позивача докази у справі, зібрані позивачем за власною ініціативою, а саме лист Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 24.02.2021, в якому Департамент соціального захисту населення, розглянувши запит представника позивача від 16.02.2021 №21 направив останньому копію рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 09.07.1993 року у справі №2-118/93, на підставі якого позивачу Київською обласною державною адміністрацією видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 серії НОМЕР_1 від 02.09.1993.

Так, згідно з рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 09.07.1993 року у справі №2-118/93 за заявою ОСОБА_1 , третя особа комісія при Київській обласній державній адміністрації, про встановлення юридичного факту, визнано встановленим факт про те, що ОСОБА_1 по розпорядженню адміністрації радгоспу «Хабне» з 15 травня по 19 травня 1986 року виконував роботи по евакуації обладнання майстерень радгоспу в с. Варовичі Поліського району Київської області у зв`язку з аварією на ЧАЕС (а.с.78).

Рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 09.07.1993 року у справі №2-118/93 набрало законної сили 20.07.1993, що підтверджується відміткою суду на судовому рішенні.

Суд наголошує, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надає особам право на отримання пенсії зі зниженням віку на 10 років за умови роботи в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року не залежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.

Отже, в ході розгляду справи судом підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому з наданих суду доказів позивач відповідає одночасно двом критеріям, що дають йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки з моменту аварії (26 квітня 1986 року) і до 1 липня 1986 року позивач з 15 травня по 19 травня 1986 року виконував роботи по евакуації обладнання майстерень радгоспу в с. Варовичі Поліського району Київської області, що знаходився в 30-км зоні відчуження, у зв`язку з аварією на ЧАЕС, факт чого встановлений рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 09.07.1993 року у справі №2-118/93, а також з 8 вересня 1986 року по 16 листопада 1992 року, тобто не менше 5 календарних днів працював в Хмелерадгоспі «Хабне» Поліського району Київської області, що слідує з трудової книжки позивача та архівних довідок.

Однією з підстав відмови у призначенні пенсії у рішенні відповідача від 27.08.2020 №10480003053 зазначено, що до заяви для призначення пенсії надано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії від 02.09.1993 р. серія НОМЕР_1 . Довідка форми 122 та будь-які первинні документи, які б підтверджували роботу в зоні відчуження заявником не надані.

З приводу оцінки відповідачем правомірності набуття позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., наданої відповідачем у рішенні про відмову у призначенні пенсії, з огляду на відсутність довідки форми 122 та будь-яких первинних документів, які б підтверджували роботу в зоні відчуження, тим самим ставлячи під сумнів факт перебування позивача в зоні відчуження, суд зазначає, що відповідач не є органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт перебування і тривалість робочого дня особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тим самим відповідач перебрав на себе не властиві йому повноваження і необґрунтовано поставив під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що згідно наданих документів позивач працював робочим радгоспу «Хабне» Поліського району Київської області ділянка с.Буда-Варовичі, в той час як згідно з додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», с.Буда-Варовичі не включено в перелік пунктів зони відчуження, а відтак позивач не відноситься до осіб учасників ліквідації, які мають право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому суд констатує, що в оскаржуваному рішенні від 27.08.2020 №10480003053 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідач не посилався на обставини не включення с.Буда-Варовичі до зони відчуження згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що своєю чергою виключає право відповідача посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно постанови Кабінету Міністрів УРСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106, до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме до зони відчуження віднесено с.Варовичі Поліського району Київської області. При цьому с. Буда-Варовичі Поліського району Київської області віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Так, суд зазначає, що факт виконання позивачем роботи в зоні відчуження був встановлений рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 09.07.1993 року у справі №2-118/93, відповідно до якого визнано встановленим факт про те, що ОСОБА_1 по розпорядженню адміністрації радгоспу «Хабне» з 15 травня по 19 травня 1986 року виконував роботи по евакуації обладнання майстерень радгоспу в с.Варовичі Поліського району Київської області у зв`язку з аварією на ЧАЕС (а.с.78).

При цьому суд зазначає, що відомості про роботу, наявні в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , вказують на те, що позивач працював робочим у Хмелерадгоспі «Хабне» Поліського району Київської області на ділянці Буда-Варовичі, а не вказують на назву населеного пункту, де виконувалися роботи.

Натомість дані архівної довідки Комунальної установи “Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району” Київської області від 05.03.2019 №04-04/140 про облік праці і нарахування заробітної плати працівникам Хмелерадгоспу «Хабне», зокрема позивача, містять інформацію як по відділку с. Буда Варовичі, так і по відділку с. Варовичі, що зберігаються в архівному фонді №12 Хмелерадгоспу «Хабне» Поліського району Київської області.

Таким чином, визначальним при визначенні населеного пункту, в якому позивачем виконувались роботи в Хмелерадгоспі «Хабне» Поліського району Київської області є рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 09.07.1993 року у справі №2-118/93, відповідно до якого визнано встановленим факт виконання позивачем роботи в радгоспі «Хабне» з 15 травня по 19 травня 1986 року саме в с. Варовичі Поліського району Київської області.

При цьому органом, який видав позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р., категорії 2 серії НОМЕР_1 підтверджено правомірність набуття позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р.

Суд зазначає, що відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі (абз.2 п.4.2 Порядку).

Отже, відповідач у разі виникнення у нього сумнівів мав право перевірити дійсність виданого позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р., категорії 2 серії НОМЕР_1 та з`ясувати, на підставі яких документів останнє було видано позивачу.

Проте доказів того, що відповідач скористався своїм правом на проведення перевірки обґрунтованості видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р., категорії 2 серії НОМЕР_1 від 02.09.1993, відповідачем до суду не надано, відтак на думку суду відповідач не має права ставити під сумнів видачу та дійсність даного посвідчення.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.08.2020 №10480003053 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».

Отже, суд встановив, що позивач 02 січня 2020 року досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV з врахуванням зменшення на 10 років, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

З матеріалів справи слідує, що заяву про призначення пенсії позивач подав 21.08.2020 (а.с. 61). Доказів звернення позивача до органу Пенсійного фонду суду з заявою раніше вказаної дати суду не надано.

Отже, днем звернення позивача за пенсією вважається 21.08.2020, відтак звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, відповідно днем призначення позивачу пенсії за віком є день звернення позивача за такою пенсією, тобто 21.08.2020.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимогу про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності рішення відповідача від 27 серпня 2020 року №10480003053 про відмову у призначенні пенсії позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, суд з метою повного та ефективного захисту прав позивача на отримання пенсії вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21 серпня 2020 року.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб`єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об`єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.08.2020 №10480003053 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 21 серпня 2020 року.

4. Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 24.06.2021 року.

Суддя Кушнова А.О.