Рішення № 97911517, 10.06.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/21/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 справа № 908/261/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61)

до відповідача комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129)

про стягнення 5662782,64 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Гриценко О.І., довіреність № 21 від 31.12.2020

від відповідача: Балховітіна В.Г., довіреність № 15 від 04.01.2021

Комунальне підприємство “Водоканал” 01.02.2021 звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради 5662782,64 грн., які складаються з: 5559923,70 грн. основного боргу за договором про надання послуг з водопостачання № 3633/4 від 01.05.2019, 24838,46 грн. пені, 20359,39 грн. 3% річних та 57661,09 грн. інфляційних втрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 справу № 908/261/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 08.02.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/261/21, присвоєно справі номер провадження 18/21/21, підготовче засідання призначено на 02.03.2021; у судовому засіданні протокольною ухвалою оголошувалась перерва у судовому засіданні до 06.04.2021; строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, підготовче засідання відкладалось на 13.05.2021; ухвалою від 13.05.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 10.06.2021.

У судовому засіданні 10.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про закриття провадження в частині стягнення 1000000,00 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані існуванням у відповідача заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання №3633/4 від 01.05.2019 за період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року по оплаті послуг з водопостачання, надання яких підтверджується складеними Актами, актами-рахунками, актами технічного обстеження водопроводу за вказаний період, які підписані споживачем без зауважень. Всупереч умов договору споживач оплату за спожиті послуги в повному обсязі не здійснив, оплатив їх частково. Заборгованість відповідача за надані послуги станом на час подання позову становила 5559923,70 грн. Неналежне виконання відповідачем умов договору, за доводами позивача, є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на ст.ст. 11, 526, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов не заперечив проти існування заборгованості за договором за вказаний період, проте нарахування пені в період дії карантину вважає безпідставним. Відзначив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» на території України продовжено дію карантину до 28 лютого 2021 року, а отже, на думку відповідача, позивач не вправі нараховувати пеню за період жовтень - грудень 2020 року за невиконання зобов`язань за договором. Посилаючись на існування виключних обставин відповідач на підставі ст. 331 ГПК України просив надати розстрочку виконання судового рішення в частині сплати основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат на 12 місяців, шляхом сплати щомісячними рівними платежами.

Позивач у відповіді на відзив з доводами відповідача щодо відсутності підстав для нарахування пені не погодився та зазначив, що відповідно до ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 533-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлено - до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту" 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Даний Закон набрав чинності 18.03.2020. Позивачем нарахована пеня відповідно до умов договору № 3633/4 від 01.05.2019 (п. 6.2) та приписів ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». За доводами позивача, в спірних правовідносинах має бути застосована спеціальна норма, встановлена Законом 533-ІХ, щодо зупинення дії норми права як нормативної підстави нарахування та стягнення пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг – ч. 1 ст. 26 Закону «Про житлово-комунальні послуги» лише до 01.07.2020. Відносно клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення на 12 місяців позивач заперечив. Зазначив, що відповідачем не надано суду доказів того, що ним здійснюються необхідні заходи з метою покращення матеріально-фінансового стану підприємства. Вважає, що твердження відповідача про наявність значної дебіторської заборгованості, спричиненої, зокрема, впровадженням карантину, не може бути прийнято до уваги, оскільки карантинні заходи мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін, тим більше, що споживачами КП «Водоканал» також є комунальні підприємства, в тому числі сількомунгоспи та населення.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив підтримав свої доводи щодо зупинення нарахування пені на період дії карантину та наявності виключних обставин для надання йому розстрочки виконання судового рішення.

Від позивача 13.05.2021 надійшла заява, в якій він зазначив, що у зв`язку з частковим погашенням заборгованості після пред`явлення позовної заяви відсутній предмет спору в частині стягнення 1000000,00 грн. основного боргу, просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення заборгованості у сумі 1000000,00 грн. та стягнути з відповідача 4559923,70 грн. основного боргу за договором про надання послуг з водопостачання № 3633/4 від 01.05.2019, 24838,46 грн. пені, 20359,39 грн. 3% річних та 57661,09 грн. інфляційних втрат, судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення.

Від відповідача 13.05.2021 надійшли додаткові пояснення щодо часткового погашення боргу за жовтень 2020 року, в яких просив позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 4559923,70 грн. основного боргу, 20359,39 грн. 3% річних та 57661,09 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовити; розстрочити суму боргу та штрафних санкцій на 12 місяців.

Після закриття підготовчого засідання позивачем 07.06.2021 надані пояснення щодо нарахування пені з наведенням судової практики з цього питання. Судом пояснення позивача долучені до матеріалів справи.

Від відповідача 09.06.2021 надійшли додаткові пояснення щодо судової практики стосовно питання нарахування пені в період дії карантину.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством “Водоканал” (Водоканал, позивач у справі) та комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (Споживач, відповідач у справі) 01.05.2019 укладений договір № 3633/4 про надання послуг з водопостачання, предметом якого є забезпечення Водоканалом Споживачу через мережі централізованого водопостачання по магістральному водогону Запоріжжя-Вільнянськ-Новомиколаївка водопостачання на господарсько-питні, побутові і технічні потреби для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі) Вільнянського, Запорізького та Новомилаївського районів Запорізької області (надалі – Договір).

Відповідно до розділу 2 Договору він діє з 01 травня 2019 по 31 грудня 2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його терміну, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

У відповідності до п.п. 3.1.1 Договору Водоканал зобов`язався, зокрема, забезпечити Споживачу подачу питної води в точці підключення вводу Споживача до мереж Водоканалу згідно схеми мереж водопостачання.

За визначенням п. 3.2.1 Договору, Споживач зобов`язався, зокрема, своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання, експлуатувати водопровідні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 договору.

В розділі 5 Договору визначено порядок розрахунків.

Так, згідно з п. 5.1 Договору основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач в останній день кожного місяця надає Водоканалу Звіт про показники приладу обліку питної води та об`єми водопостачання за визначеною формою. На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного договору, Водоканал визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Споживач зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів, з дня надання звіту, самостійно отримати у Водоканалі та підписати всі примірники Акту-рахунку. Оплата Споживачем на розрахунковий рахунок Водоканалу суми, вказаної в Акті-рахунку здійснюється до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Якщо споживач відмовляється підписати Акти-рахунки, представником Водоканалу в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Споживачу поштою. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов`язковим для сплати у вказані в ньому терміни, а також підставою для розрахунків за водопостачання. Відсутність заперечень до актів-рахунків у термін трьох банківських днів з моменту отримання, підтверджує визнання Споживачем обсягу, якості наданих послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі. Водоканал розглядає зауваження/заперечення Споживача у термін не більше ніж 2 (два) дня з дня отримання письмового зауваження/заперечення Споживача. У разі визнання Водоканалом зауважень/заперечень споживача обґрунтованими, Водоканал вживає заходів щодо усунення таких недоліків, при цьому Акт-рахунок є обов`язковим для прийняття виконання у вказані строки в частині наданих послуг, які визнаються сторонами без заперечень. У разі, якщо заперечення Споживача визнані Водоканалом необґрунтованими, акт-рахунок є обов`язковим для прийняття та виконання у встановлені строки, а також є підставою для розрахунків за водопостачання, при цьому споживач має право в порядку, передбаченому чинним законодавством, в процесі судового розгляду обґрунтовувати і доводити свої зауваження/заперечення, вказані в акті-рахунку.

Додатковими угодами до договору від 24.06.19 № 1/24/06/2019 та від 09.10.19 №1/12/10/2019 сторонами внесено зміни до розділу 10 договору “Юридичні адреси та реквізити сторін”.

Позивачем на підставі Актів № 3633/4 про покази засобів обліку по об`єкту споживача за період з жовтня по грудень 2020 року відповідно до умов п.5.1. договору визначено обсяги наданих відповідачу послуг і розмір їх оплати та виставлено відповідачу до сплати Акти-рахунки на загальну суму 5707896,62 грн.:

- Акт-рахунок № 3633/4 від 31.10.2020 на суму 2030917,46 грн.;

- Акт-рахунок № 3633/4 від 30.11.2020 на суму 1804034,52 грн.;

- Акт-рахунок № 3633/4 від 31.12.2020 на суму 1872944,64 грн.

Вказані Акти-рахунки підписані контролером позивача та одержані відповідальною особою Споживача, що підтверджується підписом представника Федько Л.В. та печаткою КП “Облводоканал” ЗОР на актах-рахунках.

Неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за Договором щодо вчасної сплати послуг водопостачання стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення” послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;

об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Укладений між сторонами договір про надання послуг з водопостачання за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюються позивачем за тарифами, встановленими відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1040 від 18.06.2019 з 01.07.2019 та № 283 від 04.02.2020 по тарифам, встановленим споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем у період з жовтня по грудень 2020 року включно відповідачу надано обумовлені Договором послуги на загальну суму 5707896,62 грн.

Про факт надання позивачем послуг в рамках договору про надання послуг з водопостачання № 3633/4 свідчать складені акти прийму-передачі за надані послуги та рахунки на оплату, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, є доведеним.

Відповідачем за спірний період частково погашено заборгованість в сумі 147972,92 грн. шляхом підписання узгодження № 1 про проведення зарахування взаємних вимог від 25.01.2021.

З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5559923,70 грн. заявлена обґрунтовано.

Разом з тим, сторонами повідомлено суду та надано докази часткового погашення заборгованості на суму 1000000,00 грн.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 1000000,00 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 4559923,70 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 24838,46 грн. пені, 20359,39 грн. 3% річних та 57661,09 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 6.2 Договору сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Водоканалом послуги Споживач зобов`язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми борну згідно Закону “Про житлово-комунальні послуги”.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24838,46 грн. пені, нарахованої згідно з наданим до позовної заяви розрахунком за загальний період з 13.11.2020 по 25.01.2021.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” №2189-VIII від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

17.03.2020 прийнятий Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 533-ІХ (який набрав чинності 18.03.2020).

Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 533-ІХ встановлено до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також, 17.03.2020 прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 530-ІХ (який набрав чинності 17.03.2020).

Відповідно до п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі – регіони) карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 641 (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020) вирішено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 рокуна території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 20 травня 2020 року №392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.

Відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року №611до постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - COVID-19), на території України продовжено до 31 серпня 2021 року дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами).

Враховуючи те, що послуга з водопостачання є житлово-комунальною послугою, в період з 13.11.2020 по 25.01.2021, за який позивач нарахував пеню в даній справі, на території України діяв карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 та постанови Кабінету Міністрів України № 760 від 26.08.2020, з огляду на норму, передбачену п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 24838,46 грн. не підлягають задоволенню, оскільки за вказаний період забороняється нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20359,39 грн. 3% річних, які нараховані за загальний період з 13.11.2020 по 25.01.2021.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 13.11.2020 по 25.01.2021, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунки позивача є правильними. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 20359,39 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначений позивачем період: листопад-грудень 2020 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 57661,09 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті наданих послуг в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 4559923,70 грн. основного боргу, 20359,39 грн. 3% річних та 57661,09 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 1000000,00 грн. основного боргу провадження у справі закривається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В решті заявлених вимог (24838,46 грн. пені) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 84569,16 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України “Про судовий збір”. Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає – 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 5662782,64 грн., тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати 84941,74 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 10719 від 27.01.2021 позивачем сплачено 87049,87 грн., отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 2108,13 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сума зайво сплаченого судового збору в розмірі 2108,13 грн. - за наявності відповідного клопотання позивача.

Відповідач у відзиві на позов просив суд надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців зі сплатою щомісячно рівними частинами.

Розглянувши клопотання комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

В обґрунтування клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення відповідач вказує на наявність значної дебіторської заборгованості, станом на 01.02.2021 дебіторська заборгованість підприємства складає 77976951,74 грн. Крім того, станом на 22.02.2021 відповідач мав кредиторську заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками в сумі 18131362,12 грн. Також відповідач відзначив, що протягом розгляду справи ним частково сплачений борг, що в свою чергу підтверджує бажання відповідача і надалі виконувати свої зобов`язання перед позивачем, але при можливості розстрочення такого боргу. На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем до матеріалів справи надано: звіт про фінансові результати відповідача за 2020 рік та Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2020, довідку про залишки грошових коштів на розрахункових рахунках КП “Облводоканал”, згідно з якою станом на момент подання відзиву по позовну заяву на рахунках відповідача обліковувалось лише 1120359,49 грн. Наведене, на думку відповідача, є достатнім підтвердженням того, що відповідач абсолютно позбавлений можливості сплатити борг одноразовим платежем. Також відповідач звернув увагу, що 24.11.2020 ним та КП «Бердянськводоканал» БМР затверджена мирова угода у справі №908/2336/20, згідно якої КП «Бердянськводоканал» БМР у найближчий час має сплатити відповідачу 6419235,37 грн., що надасть змогу підприємству частково погасити борги перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем.

Позивач у відповіді на відзив щодо розстрочення виконання рішення суду заперечив, зокрема, обґрунтовуючи це тим, що твердження відповідача про наявність значної дебіторської заборгованості, спричиненої, зокрема, впровадженням карантину, не може бути прийнято до уваги, оскільки карантинні заходи мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Позивач відзначив, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається КП “Облводоканал” ЗОР, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. Така підстава, як скрутне фінансове становище, не є виключною, винятковою чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання.

Проаналізувавши доводи відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, зважаючи на часткове погашення заборгованості в ході розгляду справи, а також враховуючи ті аргументи, які викладені відповідачем на підтвердження скрутного фінансового становища станом на момент прийняття рішення, суд констатує існування об`єктивних обставин, які ускладнюють виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача на день розгляду судом першої інстанції підтверджено відповідними доказами.

Також суд приймає до уваги доводи відповідача, що причиною утворення значної дебіторської заборгованості стало те, що більша частина споживачів КП “Облводоканал” ЗОР є комунальними підприємствами, сільськогосподарськими виробниками та населенням, які мають низьку платоспроможність і не в змозі вчасно розраховуватися за отримані послуги в період карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №212 “Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби COVID-19, сприченної корона вірусом SARS-CoV-2” на всій території України з 12.03.2020.

Таким чином, основна заборгованість з оплати послуг за період жовтень-грудень 2020 року утворилася в період дії обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 212, що свідчить про наявність негативних обставин, які мали значний вплив на ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Доводи позивача, викладені у запереченнях на відзив, спростовується встановленими судом обставинами щодо наявності негативного впливу карантинних обмежень, що сприяли виникненню у відповідача заборгованості, і фактично зводяться до використання позивачем концепції негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності. Відповідний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Судом враховано вищенаведені обставини, надано оцінку на предмет реальної можливості виконання судового рішення при наданні розстрочки, враховано, що розстрочка виконання рішення не порушить баланс інтересів сторін, а саме, досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради та матеріальні інтереси обох сторін, приймаючи до уваги, що виконання рішення суду одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану КП “Облводоканал” ЗОР, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, суд визнав, що наведені відповідачем обставини є підставою для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/261/21 строком на 6 місяців починаючи з 30.06.2021 по 30.11.2021, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частинами по 772990,69 грн., останній 772990,73 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, ідентифікаційний код 03327115) на користь комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, ідентифікаційний код 03327121) 4559923,70 грн. (чотири мільйони п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять три грн. 70 коп.) основного боргу, 20359,39 грн. (двадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять грн. 39 коп.) 3% річних, 57661,09 грн. (п`ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят одну грн. 09 коп.) інфляційних втрат, розстрочивши виконання судового рішення строком на 6 (шість) місяців, зі сплатою щомісячно рівними частинами по 772990,69 грн. (сімсот сімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто грн. 69 коп.), а в останній місяць – 772990,73 грн. (сімсот сімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто грн. 73 коп.), за наступним графіком: до 30.06.2021 - 772990,69 грн.; до 30.07.2021 - 772990,69 грн.; до 31.08.2021 - 772990,69 грн.; до 30.09.2021 - 772990,69 грн.; до 29.10.2021 - 772990,69 грн.; до 30.11.2021 - 772990,73 грн. Видати наказ.

3. Стягнути з комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, ідентифікаційний код 03327115) на користь комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, ідентифікаційний код 03327121) 84569,16 грн. (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять грн. 16 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В частині стягнення 1000000,00 грн. основного збору провадження у справі закрити.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 25.06.2021.

Суддя В.В. Левкут