Рішення № 97910124, 25.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2021 року м. Київ № 640/27741/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києвапровизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управлінні пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у складанні і надання подання до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про повернення ОСОБА_1 суми помилково (надміру) сплаченого згідно квитанції № 32038941 від 09.09.2016 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 105 798,40 грн;

2) зобов`язати Головне управлінні пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва подання про повернення суми помилково (надміру) сплаченого згідно квитанції № 32038941 від 09.09.2016 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 105 798,40 грн., що був сплачений під час придбання вперше квартири ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; 91,4 кв.м., житлова 33,4 кв.м.; вартість 10 579 840 грн.).

Позиція позивачки.

Позивачка зазначає, що Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (п.9. ст. 1) та Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (п. 15-1) передбачені винятки щодо обов`язкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Враховуючи, те, що придбала квартиру вперше, позивачка вважає, що позбавлена обов`язку сплати 1 % від вартості квартири - збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а вже сплачений такий збір підлягає поверненню.

З огляду на зазначене, з метою повернення належних позивачці коштів, вона 17.04.2020 звернулася до відповідача з заявою в якій просила діяти відповідно до норм чинного законодавства та сформувати і подати до треться особи подання про повернення збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу мною квартири.

У відповідь на вказану заяву відповідач листом рід 28.04.2020 № 2600- 0502-8/51256, заявлені вимоги не задовольнив, не зазначив жодних правових підстав, які б унеможливлювали повернення коштів - збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 105 798,40 грн. та для повернення такого збору відповідач порекомендував звернутися до суду.

Позивачка вважає, протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невчиненні жодних дій щодо звернення останнього з поданням про повернення помилково (надміру) сплачених коштів до органів казначейства, а також у не прийнятті рішення щодо відмови або задоволенні заявлених вимог, а свої права та охоронювані законом інтереси позивачка вважає порушеними, тому звернулася до суду за захистом з даним позовом.

Позивачка додає, що про порушення своїх прав відповідачем дізналася з листа останнього 28.04.2020 № 2600-0502-8/51256, який був надісланий 06.05.2020 (про дату надіслання свідчить відтиск поштового штемпеля на конверті) та отриманим мною 11.05.2020.

Таким чином, саме 11.05.2020 є дата коли позивачка дізналася про порушення своїх прав внаслідок бездіяльності Відповідача, а з 12.05.2020 починається перебіг шестимісячного строку для подачі позовної заяви і закінчувався 12.11.2020.

Відносно власне обставин придбання квартири, позивачка зазначає, що на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 09 вересня 2016 року, зареєстрованого Приватним нотаріусом КМНО Невечерею В.Г. в реєстрі за № 587, ОСОБА_3 придбала у власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час оформлення вказаного договору позивачкою згідно з наданою копією квитанції № 32038941 від 09 вересня 2016 року, на розрахунковий рахунок №31110156700002, отримувач: УДКСУ у Голосіївському р-ні м. Києва, код отримувача: 38039757, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, із призначенням платежу «збір з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна 1% від ОСОБА_3 » були сплачені грошові кошти у розмірі 105 798,40 грн., що є збором на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна і становить 1 % від вартості об`єкта купівлі-продажу даного нерухомого майна.

На підставі Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 21.09.2016 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів ГТУЮ у місті Києві, як зазначає позивачка, вона змінила своє прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », на підставі чого отримала документи на прізвище « ОСОБА_1 », а саме: паспорт та карту платника податків.

Враховуючи наведене та інші доводи, викладені у позові, у відповіді на відзив, позивачка просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на правомірність своїх дій.

Крім іншого, відповідач зазначає, що згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на наведені аргументи, суд вимушений одразу звернути увагу відповідача, що відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Надалі, відповідач звертає увагу суду, що умови повернення та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 43.3 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Додає, що на виконання статей 43, 45, 78 та 112 БК України, статті 43 ПК України, статті 301 МК України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 року № 375, розроблено Порядок повернення коштів, Помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

З урахуванням наведеного, відповідач зазначає про наявність права у Позивача звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Проте, як вважає відповідач, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду у період з 09.09.2016, не наведено поважних обставин, які не залежать від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що заважали звернутись до суду у межах встановленого строку. Тобто, Позивачем у період з 09.09.2016 жодних дій для захисту, порушених, на думку Позивача, прав ним не вчинялося. Як вбачається з матеріалів справи, позов до суду представником Позивача подано 09.12.2020.

Відповідач звертає увагу на судові рішення в іншій справі № 640/26361/19, в якій суд зазначив, що підставою для повернення Помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, є звернення особи до територіального органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивач не звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, відповідно суд зазначає про відсутність підстав для повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування

Враховуючи наведене та інші доводи, викладені у відзиві, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Позиція третьої особи.

Третя особа надала пояснення, в яких звернула увагу на те, що про порушення своїх прав позивачка дізналася ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли сплатила кошти на пенсійне страхування, усвідомлюючи безпідставність вимог нотаріуса.

Разом з тим, як зазначає третя особа, з даним позовом позивачка звернувся до суду лише 09.11.2020, тобто за спливом 6 місяців після сплати збору. Третя особа вважає, що позивачка звернулася до суду з порушенням визначеного законом строку позовної давності без обґрунтувань у позовній заяві причин його пропуску та підстав для поновлення за відсутності бодай яких-небудь доказів на підтвердження наведених обставин.

Відносно наведеного суд вважає за необхідне одразу звернути увагу на те, що позивачка у позові самостійно визначає обставини, пов`язані з порушенням її прав. У даному випадку вона вважає, що її права порушені у зв`язку з отриманням відповіді ГУ ПФУ, що і враховано судом при відкритті провадження у справі.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою судді від 14.11.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для їх усунення.

Ухвалою суду від 16.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Вказаною ухвалою до участі у справі залучено третю особу.

Встановлені судом обставини.

Так, 09.09.2016 між ОСОБА_5 (продавець; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 (покупець, позивачка), яка зареєстрована та проживає АДРЕСА_3 , укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 за ціною 10 579 840,00 грн.

Площа квартири складає 91,40 кв.м. (загальна) та житлова 33,40 кв.м. У договорі міститься посилання про звіт про оцінку та ринкову вартість квартири. Право власності підтверджується інформацією з реєстру, у т.ч. станом на час розгляду справи.

За квитанцією від 09.09.2016 сплачено збір у розмірі 105 798,40 грн.

17.04.2020 позивачка звернулася до відповідача щодо формування подання про повернення суми збору.

Листом від 28.04.2020 позивачку було повідомлено про відсутність правових підстав для формування подання про повернення суми збору.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740), Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43 (далі - Порядок № 43), Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787), Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2015 № 215 (далі - Положення № 215), постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету» (далі - Постанова № 106).

Вперше норма щодо виключення із складу платників збору певних категорій громадян введена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 15.07.1999 № 967-XIV, яка у п. 9 ст. 1 Закону містила такий зміст «а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше».

Пунктом 8 ст. 2 цього Закону визначено об`єкт оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, сплачують збір на обов`язкове державне пенсійне страхування на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України (ч. 3 ст. 3 Закону).

Ставка збору для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, складає - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.

Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 3 Закону).

Враховуючи те, що правильність застосування певних норм законодавства пов`язується із необхідністю з`ясування наміру законодавця, судом досліджено стенограму засідання ВР України, на якому розглядався законопроект, який надалі був прийнятий як вищезгаданий Закон за посиланням:

https://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/2309.html,

з якої (з виступів законодавців, які були враховані) вбачається, що «…недоцільно стягувати цей збір з осіб, які перебували в черзі на отримання житла і за рахунок своїх трудових заощаджень або кредитів, одержаних під відсотки, вперше купують квартиру. Зокрема це стосується молодих сімей».

Таким є намір законодавця, який має враховуватись при застосуванні відповідних норм законодавства для його правильного застосування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що „верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Тобто, сутність і призначення вказаної норми щодо звільнення певних категорій громадян від сплати збору (п. 9 ст. 1 Закону), зводиться до втілення у суспільні відносини принципів соціальної справедливості та необхідності стимулювання (допомоги) через такі пільги придбання житла тими категоріями громадян, які не мають свого власного житла, потребують поліпшення житлових умов.

Наведене кореспондується із положеннями ст. 47 Конституції України, відповідно до яких кожен має право на житло.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Наведене підтверджується неодноразово висловленою позицією Верховного Суду, який, як приклад, у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 819/145/17 зазначив - як свідчать матеріали справи, у цій справі будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судами не встановлено.

Тобто, підхід Верховного Суду, як вбачається із вищевикладеного, полягає у тому, що у разі наявності в особи іншого нерухомого майна (житла), його найму та у разі подальшого придбання додаткового житла, особа у цьому випадку не звільняється від сплати збору.

Правильність такого підходу, а також принципів соціальної справедливості підтверджується і подальшою нормотворчою діяльністю КМ України, а саме приписами Постанови КМ України 23 вересня 2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».

Таким правовим регулюванням реалізується принцип соціальної справедливості, який у даному випадку полягає у звільненні від оподаткування збором саме тих осіб, які не мають свого житла та набувають його вперше.

У даному випадку, як вже зазначалося, позивачка, до придбання квартири у будинку на АДРЕСА_5 , була та є зареєстрованою за адресом: АДРЕСА_3 .

Слід зазначити, що відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Тобто, реєстрацію по своїй сутності є засвідчення факту проживання особи у певному житловому приміщенні (квартирі).

Відтак, враховуючи наявність у позивачки житла, де вона проживає (зареєстрована), відсутність даних відносно того, що позивачка перебувала на квартирному обліку для поліпшення житлових умов, придбання нею квартири не може свідчити про наявність у неї пільг з оподаткування (обкладання) збором, визначеним Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, судом не вбачається обставин примусової сплати позивачкою збору та, відповідно, не вбачається підстав для кваліфікації сплаченої суми збору, як сплаченої «помилково», що у свою чергу також свідчить про відсутність підстав для повернення заявленої суми збору.

Відтак, оскільки позивачка не звільняється від сплати збору, відповідно у відповідача були відсутні підстави для формування подання для повернення збору та відсутні підстави для його повернення «помилково» сплаченої суми збору та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову, що, відповідно, зумовлює висновок про відмову у задоволенні позову.

В силу положень ст. 139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін