Рішення № 97909972, 24.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Київ № 640/19254/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.09.2020, просить суд:

- Стягнути з ГУ ПФУ на користь позивача заборгованість по пенсії за період 01.01.2018 по 10.07.2019 у сумі 102 456,86 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 15 667,68 грн., 3% річних від простроченої суми, що становить 3 072,48 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 по справі №761/3319/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018.

На виконання рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії та нарахована доплата з 01.01.2018 по 10.07.2019 в розмірі 102 456,86 грн. залишається до цього часу не виплаченими. Одночасно повідомлено, що зазначену суму буде виплачено відповідно до постанови КМУ №649 від 22.08.208 «Про порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (лист від 26.08.2019).

Просить суд стягнути зазначену суму заборгованості з урахуванням 3% річних від простроченої суми та суму компенсації втрат частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати донарахованої частини пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 (справа №761/3319/19), зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві здійснити виплату пенсії позивачу з 01 січня 2018 року у повному обсязі без будь - яких обмежень, відповідно до статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про виплату недоплаченого розміру пенсії. Відповідач у задоволенні заяви відмовив посилаючись на те, що зазначену суму буде виплачено відповідно до постанови КМУ №649 від 22.08.208 «Про порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (лист від 26.08.2019).

На думку позивача, вказані обставини порушують його права, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Основного Закону визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

В ході розгляду справи встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком на підставі Закону № 2262-ХІІ.

На виконання рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем було здійснено перерахунок пенсії, проте вказану суму позивачеві не виплачено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (далі - постанова КМУ №649).

Вищевказаною постановою КМУ №649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що додається; установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою (пункти 1, 2).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 по справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Виходячи з наведеного, пункти 1 та 2 постанови КМУ №649 втратили свою чинність починаючи з 22.07.2020 та відповідно позивач набув право на отримання з цієї дати всієї суми перерахованої пенсії на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 по справі №761/3319/19 без застосування Порядку затвердженого постановою КМУ №649.

Таким чином, суд робить висновок, що до 22.07.2020 дії пенсійного органу щодо невиплати позивачеві суми перерахованої пенсії на виконання рішення суду були правомірними та відповідали пунктам 1 та 2 постанови КМУ №649, які втратили чинність лише 22.07.2020.

Щодо компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Таким чином, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, у зв`язку із чим виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19.12.2011 (справа №6-58цс11), від 11.07.2017 (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.07.2018 (справа №521/940/17).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Виходячи з того, що до 22.07.2020 були чинними пункти 1, 2 Постанови КМУ №649, якими був затверджений Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та відповідно дії відповідача по невиплаті перерахованої суми пенсії були правомірними, компенсація втрати частини доходів підлягає нарахуванню починаючи саме з дати визнання нечинними цих норм, тобто з 22.07.2020, оскільки до цього часу пенсійний орган не допустив порушення строків виплати.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи те, що позовними вимогами позивача є, втому числі, зобов`язання відповідача провести розрахунок та виплату компенсації втрат за порушення строків виплати коштів згідно рішення суду саме за період з 01.01.2018 по 10.07.2019, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій