Рішення № 97909560, 24.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Київ № 640/24228/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені у листах від 29 травня 2020 року за № 10886-11811/Б-02/8-2600/20 та від 13 липня 2020 року № 2600-0310-8/94399 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру на підставі довідок Офісу Генерального прокурора від 02 березня 2020 року №21-208зп та від 09 червня 2020 року №21-1171зп, виданих ОСОБА_1 , про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою, з урахуванням довідок від 02 березня 2020 року №21-208зп та від 09 червня 2020 року № 21-1171зп про розмір заробітної плати, (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку його пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, який визначено у довідках Офісу Генерального прокурора від 02 березня 2020 року №21-208зп та від 09 червня 2020 року №21-1171зп без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром, є незаконними та такими, що грубо порушують його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.

Звертає увагу на те, що його право на пенсію у розмірі 90% від чинної заробітної плати за відповідною посадою встановлено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2017 у справі № 752/16058/17, яка набрала законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, що пенсію позивачу обчислено на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та відповідно до норм чинного законодавства.

Також відповідачем подано суду копію матеріалів пенсійної справи позивача.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та з 23.06.2003 року отримує пенсію за вислугу років призначену на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

У зв`язку з прийняттям Закону України № 213-УІІІ від 02.03.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" відповідачем з 01.04.2015 року виплату вказаної пенсії позивачу було припинено.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року, яке оприлюднено 12.07.2016 року, визнано неконституційними положення Закону № 213-VІІІ від 02.03.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосовно зменшення/припинення з 01.06.2015 року виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах та перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2017 у справі № 752/16058/17, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-111, що діяла станом на червень 2003 року, на підставі довідок Генеральної прокуратури № 18-185 від 19.02.2016 року та № 18-89 від 10.02.2017 року про заробітну плату з розрахунку 90 % із середнього заробітку. Зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до довідок Генеральної прокуратури України № 18-185 від 19.02.2016 року та № 18-89 від 10.02.2017 року про заробітну плату згідно з ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-111, що діяла станом на червень 2003 року, з розрахунку 90 % із середнього заробітку з 01.01.2016 року та 01.01.2017 року без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час.

02.03.2020 Офісом Генерального прокурора видано ОСОБА_1 нову довідку № 21-208зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

30.04.2020 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві про перерахунок пенсії у зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 13.12.2019 №7-р(П)2019 та з долученням довідки Офісу Генерального прокурора від 02.03.2020 №21-208зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Листом від 29.05.2020 № 10886-11811/Б-02/8-2600/20 відповідачем відмовлено позивачу в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав для такого перерахунку.

19.06.2020 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати до якої було долучено довідку Офісу Генерального прокурора від 09.06.2020 №21-1171зп, на виконання рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 і 26.03.2020, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Однак за результатами розгляду повторної заяви позивач отримав відповідь від 13.07.2020 за № 2600-0310-8/94399 про відмову у перерахунку пенсії, яке прийнято на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури здійснюється у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, за якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, і становить з 01.01.2020 - 1638,00 грн., з 01.07.2020 - 1712.00 грн., з 01.12.2020 - 1769,00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

У відповідності до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

В подальшому до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, внаслідок яких частина сімнадцята статті 50-1 з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (в первинній редакції) передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ попередній Закон України "Про прокуратуру" із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року, зокрема, внесено зміни:

- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";

- частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 "Про прокуратуру" №1697-VІІ викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, починаючи з 01.01.2015, жоден закон не визначав умов (підстав) та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру"; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У згаданому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Відповідно до положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки Офісу генерального прокурора № 21-182зп від 28.02.2020.

Стосовно відсоткового розміру (90%) заробітної плати при проведенні перерахунку пенсії позивача, суд зазначає наступне.

Частина друга статті 86 Закону № 1697-VII визначає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що розмір пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

В свою чергу, частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені у суді обставини суд зазначає про наявність у позивача права на перерахунок та отримання пенсії на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII з урахуванням її розміру визначеного як 90 % місячної заробітної плати.

Щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2017 у справі № 752/16058/17, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-111, що діяла станом на червень 2003 року, на підставі довідок Генеральної прокуратури № 18-185 від 19.02.2016 року та № 18-89 від 10.02.2017 року про заробітну плату з розрахунку 90 % із середнього заробітку.

Зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до довідок Генеральної прокуратури України № 18-185 від 19.02.2016 року та № 18-89 від 10.02.2017 року про заробітну плату згідно з ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-111, що діяла станом на червень 2003 року, з розрахунку 90 % із середнього заробітку з 01.01.2016 року та 01.01.2017 року без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

За загальним правилом, визначеним у пункті 4 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV зі змінами, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у даному випадку, а тому перерахунок призначеної позивачу пенсії, який призведе до зменшення обсягу його соціальних прав та гарантій є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження відповідача, що перерахунок пенсії позивача здійснюється із розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованим та, відповідно, перерахунок пенсії позивача на підставі довідок Офісу Генерального прокурора від 02 березня 2020 року №21-208зп та від 09 червня 2020 року №21-1171зп з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії є доцільним.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 560/2120/20, адміністративне провадження № Пз/9901/9/20, за результатами зразкової справи, що відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновки Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Також, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вирішуючи зразкову справу № 560/2120/20, адміністративне провадження № Пз/9901/9/20 зазначила:

«Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є: вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону №1697-VII; звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13 грудня 2019 року .

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивачем є особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII; б) предметом спору є перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII після ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019.

На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, можуть впливати істотні розбіжності у фабулах справ.

Крім того, суд вважає недоречними посилання скаржника на те, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України після винесення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 ПФУ не збільшувалися, виплата пенсій, зокрема призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру», здійснюється з урахуванням пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України в межах бюджетних призначень, оскільки вимога позивача ґрунтується на чітких законодавчих положеннях. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що державні органи не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (зокрема, рішення у справах «Бурдов проти Росії», «Сук проти України»)».

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на те, що звернення позивача про перерахунок пенсії надійшли у довільній формі, у зв`язку з чим відповідачем не було відмовлено у такому перерахунку, а було надано відповідь у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.

З листів відповідача від 29.05.2020 № 10886-11811/Б-02/8-2600/20 та від 13.07.2020 за № 2600-0310-8/94399 вбачається, що пенсійним органом було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів саме відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, а не у зв`язку з недодержанням форми заяви при зверненні. Тобто фактично пенсійний орган погоджується з доводами позивача про наявність у останнього права на перерахунок пенсії, проте зазначає про відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Отже заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що виплата пенсії позивачу здійснюється з урахуванням постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2017 у справі № 752/16058/17 без обмеження її максимального розміру у розмірі 90% середнього заробітку, та зважаючи на недопущення погіршення стану позивача, який існував до звернення до суду із даним позовом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати, відповідно до довідок Офісу Генерального прокурора від 02 березня 2020 року №21-208зп та від 09 червня 2020 року №21-1171зп, без обмежень її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією та здійснити виплату пенсії разово та однією сумою, суд зазначає наступне.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Також, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду в межах даної справи, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

Суд зауважує, що зобов`язання на підставі судового рішення відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу само по собі передбачає виплату заборгованості по ній без обмеження строком, а тому додаткового встановлення судовим рішенням не потребується. Водночас, спосіб виконання рішення про виплату коштів за рахунок Державного бюджету України визначається згідно чинного бюджетного законодавства та особливостей фінансування відповідних видатків, і суд не вважає за можливе визначати спосіб виконання судового рішення в даному випадку.

Отже, виходячи з аналізу викладеного, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога щодо проведення виплати різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією та здійснення виплати пенсії разово та однією сумою, на думку суду, є передчасною та задоволенню не підлягає.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, останній з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 2, 5-11, 14, 72-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені у листах від 29 травня 2020 року за № 10886-11811/Б-02/8-2600/20 та від 13 липня 2020 року № 2600-0310-8/94399 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за вислугу років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код: 42098368) здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати, відповідно до довідок Офісу Генерального прокурора від 02 березня 2020 року №21-208зп та від 09 червня 2020 року №21-1171зп, без обмежень її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, зареєстроване місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась