Рішення № 97909550, 24.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Київ № 640/15298/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:

за позовомАкціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енеретики та комунальних послуг провизнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.07.2019 №1570 «Про накладення штрафу на АТ "Київоблгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Так, позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 850 000, 00 грн. за порушення п. 2.1 гл.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу». У той же час, постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1425, в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2018 № 94. затверджено План здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2018 рік, в який включено позивача з предметом здійснення заходу державного нагляду (контролю) «Дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов у сфері енергетики» та визначено дату початку здійснення заходу 02.10.2018 зі строком здійснення заходу 15 робочих днів, однак перевірка проведене не була. У подальшому, Відповідач постановою НКРЕКП від 30.11.2018 № 1584. із змінами внесеними постановами НКРЕКП від 05.03.2019 № 305 та від 31.05.2019 № 916. знову включає Позивача до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік. із зазначенням предмету здійснення заходу державного нагляду (контролю) «Дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов у сфері енергетики» та визначено дату' початку здійснення заходу 15.07.2019 зі строком здійснення заходу 10 робочих днів. У той же час, законом не передбачено процедури та можливості внесення змін до річних планів заходів державного нагляду (контролю) через не здійснення контролюючим органом своїх повноважень через свою бездіяльність. Крім того, на день проведення перевірки, існувала невідповідність документації відповідача установчими документами позивача, як суб`єкта перевірки та відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що є недопустимим та порушує п. 5 Вимог до оформлення річних та комплексного планів здійснення заходів державного нагляду (контролю), у зв`язку з чим, позивачем правомірно не було допущено представника відповідача до проведення перевірки. Також, позивач посилався на порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови, оскільки, згідно рішення Конституційного Суду від 13.06.2019 №5-р/2019у справі №1-17/2018 (5133/16) рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Окрім того, на моент проведення перевірки НКРЕКП не було оприлюднено уніфіковану форму акта, що відповідає Методиці.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивача віднесено до суб`єктів господарювання із високим ступенем ризику і попередня планова перевірка була здійснена у 2017 році. НКРЕКП була прийнята нова від 30.08.2018 відповідачем винесено постанову № 935 «Про проведення планових перевірок суб`єктів господарювання, провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у IV кварталі 2018 року», якою визначено перелік суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах етики та комунальних послуг, щодо яких заходи державного нагляду (контролю) не проводити, тобто вищевказане свідчить, що відповідачем прийнято рішення щодо не проведення у IV кварталі 2018 року планової перевірки щодо ПАТ «КИЇВОБЛГАЗ», проведення якої було передбачено Планом проведення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг на 2018 рік. Щодо невідповідності даних у посвідченні на перевірку згідно установчим документам позивача, то позивач повідомив відповідача про зміну організаційно правової форми із ПАТ на АТ лише листом від 11.06.2019 №810007-СЛ-8977-0619, тобто після внесення останнього до плану перевірку та видачі відповідного повідомлення про проведення перевірки. У свою чергу, відповідач посилався на те, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем у межах наданих законом повноважень. Крім того, відповідачем використано уніфіковану форму акту перевірки.

У відповіді на відзив, позивач зазначив, що акт перевірки не відповідає уніфікованій формі, окрім того, останній складено із пропуском встановленого строку, крім того, відповідачем протиправно не було враховано отримані зауваження позивача, що у своїй сукупності поставило останнього у дискримінаційне положення, позбавивши права на висловлення власної думки та захисту власних прав та інтересів, оскільки акт перевірки розглядається на засіданні НКРЕКП лише після отримання від ліцензіата письмових пояснень чи зауважень. Також, позивач посилався на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував протиправність власних дій.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що законом визначена чітка процедура проведення контролю, шляхом здійснення Регулятором планових та позапланових перевірок. Крім того, правомірність проведення ідентичних перевірок з боку Регулятора вже було встановлено судовим рішенням по справі №824/1058/19-а від 14.11.2019.

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані учасниками справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1425, в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2018 № 94 затверджено План здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг на 2018 рік, в який включено позивача з предметом здійснення заходу державного нагляду (контролю) «Дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов у сфері енергетики» та визначено дату початку здійснення заходу 02.10.2018 зі строком здійснення заходу 15 робочих днів.

Постановою НКРЕКП від 30.11.2018 № 1584, із змінами внесеними постановами НКРЕКП від 05.03.2019 № 305 та від 31.05.2019 № 916 позивача включено до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг на 2019 рік. із зазначенням предмету здійснення заходу державного нагляду (контролю) «Дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов у сфері енергетики» та визначено дату початку здійснення заходу 15.07.2019 зі строком здійснення заходу 10 робочих днів.

24.05.2019 НКРЕКП направлено на адресу ПАТ «Київоблгаз» повідомлення про проведення планової виїзної перевірки ліцензованої діяльності з розподілу природного газу.

15.07.2019 позивач листом №810007-Са-11133-0719-150719 повідомив комісію про недопуск до здійснення планової перевірки у зв`язку з тим, що станом на 06.09.2019 НКРЕКП не затверджена та не оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту із зазначенням переліку питань залежно від ступеня ризику, а це, відповідно до норм статті 10 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дає суб`єкту господарювання, під час здійснення державного нагляду (контролю) право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю).

15.07.2019 посадовими особами НКРЕКП винесено акт, складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу № 240, яким встановлено за Акціонерним Товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» порушення п. 2.1 гл. 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень статті 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

25.07.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнята постанова № 1570 «Про накладення штрафу на AT «КИЇВОБЛГАЗ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу», якою накладено на позивача штраф у розмірі 850 00, 00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1540-VIII, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №1540-VIII визначено, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері енергетики, зокрема діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

У статті 3 Закону №1540-VIII зазначено, що регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема державного контролю та застосування заходів впливу

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №1540-VIII, регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону №1540-VIII, за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Статтею 22 Закону №1540-VIII визначено, що суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:

1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;

2) накладення штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".

Суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

З матеріалів справи встановлено, що у зв`язку із встановленням порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на позивача накладено штраф.

Частина 2 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, містить перелік правопорушень на ринку природного газу, серед яких: порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності»; невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів.

Відмова в допуску службової особи до проведення перевірки в зазначеному переліку як порушення не міститься.

Відповідно до частини 3 статті 59 названого Закону у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 59 вказаного Закону регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах, зокрема, від 3000 до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню.

Розміру штрафу чи іншого виду відповідальності за невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів, цим Законом не встановлено.

Також, Законом України «Про ринок природного газу» не передбачено штрафу за недопуск службових осіб, у тому числі НКРЕКП, до проведення перевірки/створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів.

Крім цього, ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії (пункту 4 статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 №222-VIII).

Відповідно до частини 9 статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 №222-VIII вимоги ліцензійних умов до суб`єкта господарювання мають бути обумовлені особливостями провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно з частиною 10 цієї ж статті до ліцензійних умов не можуть бути включені вимоги:

1) щодо додержання законодавства України у відповідній сфері та/або окремих законів у цілому;

2) законодавства, обов`язкові до виконання всіма суб`єктами господарювання.

Тобто, ліцензійні умови - це специфічні вимоги в тій чи іншій сфері господарювання.

Встановлена статтею 11 Закону №877-V вимога щодо допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом, як обов`язок будь-якого суб`єкта господарювання при здійсненні заходів державного нагляду та контролю, незалежно від того, яку саме господарську, в тому числі, ліцензійну діяльність провадить той чи інший суб`єкт є загальною, обов`язковою для виконання всіма суб`єктами господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Закон 222-VІІІ не відносить відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування до порушень ліцензіатом ліцензійних умов, а відтак, недопуск службових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду, у тому числі посадових осіб НКРЕКП, до проведення перевірки не може вважатися порушенням пункту 2.1 Ліцензійних умов. Крім того, суд звертає увагу відповідача, що вказані носять окрему кваліфікацію, відмінну від яка порушень ліцензійних умов.

Згідно з положеннями частини 15 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №877-V) при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Частиною 2 статті 5 Закону № 877-V встановлено, що орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб`єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу.

Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - Методики), розробляються Державною регуляторною службою України, і затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342.

Пунктом 2 зазначеної постанови визнані такими, що втратили чинність: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 № 752 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; Постанова Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 362 «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; пункт 20 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1103.

При цьому, уніфіковані форми актів, розроблені відповідно до вимог Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 08.2013 № 752, не містили переліку питань залежно від ступеня ризику.

Переліки питань залежно від ступеня ризику містяться виключно в уніфікованих формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю) відповідно до Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342.

Статтею 10 Закону № 877-V встановлено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Отже, з початком застосування нових Методик всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі Методик, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342, є нечинними.

Органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою.

Тобто, якщо органом державного нагляду (контролю) не затверджена та не оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю).

Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 428), яким установлено: процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов (пункти 1.3 та 1.4 Порядку №428).

Відповідно до Додатку 18 до Порядку № 428 НКРЕКП затверджено форму Акта складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства.

В свою чергу, згідно з пунктом 7.2 Порядку № 428 відмовою ліцензіата у проведенні перевірки вважається недопуск членів комісії з перевірки до здійснення перевірки за відсутності передбачених для цього законом підстав.

При відмові ліцензіата у проведенні перевірки голова та члени комісії з перевірки фіксують факт відмови в акті перевірки. При цьому вказуються причини відмови та додаються відповідні пояснення уповноваженої особи ліцензіата (у разі їх надання).

Відповідно до пункту 9.1 Порядку № 428 встановлено, що уповноважена особа ліцензіата має право не допускати голову та членів комісії з перевірки до її здійснення, якщо НКРЕКП не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Разом із тим, позивач посилається на те, що станом на момент проведення перевірки НКРЕКП не затвердила та не оприлюднила у встановленому Законом № 877-У порядку уніфіковану форму акта, що відповідає новій Методиці, яка була затверджена Постановою від 10.05.2018 № 342, відповідач у свою чергу посилався на те, що НКРЕКП розроблено уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері, яка є додатком 18 до Порядку .

Оцінивши вказані пояснення, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 затверджена Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі -Методика).

Відповідно до загальних положень Методика встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки).

Уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження.

Тобто, якщо органом державного нагляду (контролю) не затверджена та не оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю).

Вказана правова позиція щодо правомірності недопуску до здійснення державного нагляду (контролю) посадових осіб органу державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, висловлена Державною регуляторною службою України та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті за посиланням: http://www.drs.gov.ua..

Дійсно, станом на день розгляду даної справи відповідачем оприлюднено уніфіковану форму акта, однак, НКРЕКП не надало суду жодних доказів того, що уніфікована форму акта, що відповідає новій Методиці, яка була затверджена Постановою від 10.05.2018 № 342 було оприлюднено у встановленому Законом № 877-V порядку та строки. Крім того, відмова позивача у допуску посадових осіб відповідача зафіксована в акті перевірки та у вихідному листі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно використав своє право, надане статтею 10 Закону № 877-V щодо недопуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю).

Щодо дотримання відповідачем процедури винесення оскаржуваної постанови, то суд зазначає слідуюче.

Пунктом 5.2 Порядку № 428 передбачено, що ліцензіат, діяльність якого перевірялася, має право надати до НКРЕКП письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акту про результати перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу акт від 15.07.2019 №240 був направлений та отриманий позивачем 18.07.2019.

24.07.2019 позивач надав свої пояснення заперечення до Акту перевірки (вих. № 81001 -Сл-1 1549-0719).

Разом з тим, згідно п. 5.4 Порядку № 428, у разі виявлення порушень акт про результати перевірки розглядається на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, не пізніше п`яти робочих днів після отримання від ліцензіата, діяльність якого перевірялася, письмових пояснень та обґрунтувань до акту перевірки, але не пізніше десяти робочих днів з дати отримання ліцензіатом акту про результати перевірки.

Отже, як вірно зазначає позивач, засідання НКРЕКП з розгляду акту мало відбутися після отримання від позивача письмових пояснень чи заперечень, проте, в порушення п. 5.4 Порядку № 428, вказане засідання відбулося 25.07.2019 без урахування факту подання 24.07.2019 заперечень на вказаний акт.

Посилання відповідача на факт розміщення на його офіційному веб-сайті інформації про місце, дату і час проведення засідання, а також перелік питань, що мають бути розглянуті на вказаному засіданні, з якими позивач мав змогу ознайомитися та підготуватися для проведення засідання не приймається судом до уваги, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку дотримання строків, встановлених п. 5.4 Порядку № 428.

Стосовно інших обґрунтувань позовної заяви, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178, код ЄДРПОУ 20578072) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.07.2019 №1570 «Про накладення штрафу на АТ "Київоблгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу».

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178, код ЄДРПОУ 20578072) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур