Рішення № 97909302, 24.06.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2743/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові (з урахуванням уточнених позовних вимог) ОСОБА_1 (далі - позивач), просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, викладену в листі від 30.03.2020 року № 498-457/Ч-02/8-2400/20 у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 19.07.2003 року № 1058-ІV, періоду роботи у Чернівецькому міському учбово-виробничому колективному управлінні інвалідів з 05.07.1992 року по 05.06.1995 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 19.07.2003 року № 1058-ІV періоду роботи у Чернівецькому міському учбово-виробничому колективному управлінні інвалідів з 05.07.1992 року по 05.06.1995 року на посаді водія приватного таксі (запис 7-8 в його трудовій книжці);

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, викладену в листі від 30.03.2020 року № 498-457/Ч-02/8-2400/20 у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 19.07.2003 року № 1058-ІV, періоду роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.04.2000 року по 31.03.2002 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 19.07.2003 року № 1058-ІV, періоду роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 01.04.2000 року по 31.03.2002 року на посаді водія (запис 9-10 в його трудовій книжці);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, з метою ефективного захисту його конституційного права на пенсійне забезпечення, вирішити питання щодо призначення - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком відповідно ч. 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV з-12 січня 2020 року (наступного дня після досягнення ним 60 років).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. На думку позивача, основним документом, який підтверджує стаж роботи є – трудова книжка, а обов`язок щодо правильності її заповнення покладено саме на роботодавця, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже не може впливати на його права.

До суду надійшов відзив ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що записи в трудовій книжці позивача №№ 7-10 не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України від 29.07.1993 № 58, у зв`язку з чим права на пенсію за віком не зараховано періоди роботи позивача: з 05.07.1992 по 05.06.1995 – у Чернівецькому міському учбово-виробничому колективному управління інвалідів; з 01.04.2000 по 31.03.2002 – у приватного підприємця ОСОБА_2 .

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

З урахуванням заявлених вимог, заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи, зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно, повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). (а. с. 6-7).

12.02.2020 року позивач, після досягання 60 років, звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. (а. с. 66).

20.02.2020 року відповідач листом № 2400-0802-8/2975 відмовив позивачу у призначені пенсії за віком при досягненні 60-річного віку в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. (а. с. 83).

17.03.2020 року позивач звернувся з скаргою до ГУ ПФУ в Чернівецькій області щодо неправомірного не включення Кіцманським сервісним центром до страхового стажу періодів роботи, підтверджених у трудовій книжці під порядковим № № 7-10. (а. с. 86).

30.03.2020 року відповідач листом № 498-457/Ч-02/8-2400/20 повідомив позивача, що записи в трудовій книжці позивача №№ 7-10 не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України від 29.07.1993 № 58, у зв`язку з чим права на пенсію за віком не зараховано періоди роботи позивача: з 05.07.1992 по 05.06.1995 – у Чернівецькому міському учбово-виробничому колективному управління інвалідів; з 01.04.2000 по 31.03.2002 – у ПП ОСОБА_2 . Зазначено, що у разі надходження додаткових документів в установлений термін, рішення щодо призначення пенсії позивачу за віком може бути переглянуто. (а. с. 87-88).

Листом № 497-457/Ч-02/8-2400/20 ГУ ПФУ в Чернівецькій області повідомило позивача, що для підтвердження періоду роботи з 01.04.2000 року по 31.03.2002 рік, Кіцманським відділом обслуговування громадян було направлено запит від 26.03.2020 року № 2400-0207-6/9408 до Дунаєвецького районного центру зайнятості. Крім того зазначено, що у заяві від 12.02.2020 року позивач зазначив, що довідку за період роботи з 05.07.1992 року по 03.06.1995 року надасть особисто, тому у разі необхідності працівники сервісного центру можуть надати допомогу у витребуванні документу. (а. с. 89).

28.12.2020 року відповідач листом № 2490-2308/Ч-17/8-2400/20 надіслав позивачу копію довідки Дунаєвецької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 16.04.2020 року № 06-05/104. У листі вказано, що в записах № 9-10 турової книжки позивача про роботу з 01.04.200 року по 31.03.2002 року у ПП ОСОБА_2 , внесених Дунаєвцьким районним центром зайнятості, відсутнє посилання на номер та дату трудової угоди, при цьому враховуючи отриману відповідь від зазначеного центру зайнятості, підстави для зарахування даного періоду роботи до загального страхового стажу відсутні. (а. с. 90).

Дослідженням письмових доказів встановлено наступне.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , дата заповнення, якої значиться 30.06.1989 року видно, що позивач розпочав трудову діяльність з 29.06.1989 року і працював до 11.01.2020 року, зокрема спірні періоди:

- запис № 7 – 05.07.1992 року – прийнятий на роботу в якості водія таксі Чернівецького міського учбово-виробничого колективного управління інвалідів – Пр № 12;

- запис № 8 – 05.06.1995 року – звільнений з роботи по власному бажанні – Пр № 10;

- запис № 9 – 01.04.2000 року – прийнятий на посаду водія – трудова угода;

- запис № 8 – 31.03.2002 року – звільнений за власним бажанням – трудова угода знята з реєстрації. (а. с. 10-12).

Відповідно до довідки Дунаєвецької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 31.03.2020 року № 06-05/94 видно, що при зміні керівництва в травні 2005 року документи не передавалися в архів. Пошук трудового договору результатів не дав (трудовий договір складається в трьох екземплярах – один екземпляр надається працівникові, другий роботодавцю, третій – центру зайнятості). (а. с. 13, 61).

Із змісту довідки Дунаєвецької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 16.04.2020 року № 06-05/104 видно, що при зміні керівництва в травні 2005 року документи не передавалися в архів. Пошук трудового договору результатів не дав (трудовий договір складається в трьох екземплярах – один екземпляр надається працівникові, другий роботодавцю, третій – центру зайнятості). (а. с. 85).

Згідно довідки Державного архіву Чернівецької області від 24.12.2020 року № 1/2186 видно, що Державний архів Чернівецької області повідомляє, що документи Чернівецького міського учбово-виробничого колективного управління інвалідів на зберігання до архіву не надходили, у зв`язку з чим видати архівну довідку щодо підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 за 1992-1995 роки, неможливо. (а. с. 62, 91).

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Чернівецькій області від 26.01.2021 року №16/ЗПІ/24-13-12-01-08 видно, що згідно отриманих відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.07.2011 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом. Зазначено, що у зв`язку з тим, що строк зберігання реєстраційної частини облікової справи платника податків становить 5 років після державної реєстрації припинення юридичної особи, справа міського навчально-виробничого колективного підприємства інвалідів знищена по закінченню терміну її зберігання. (а. с. 104).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно статті 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 Стаття 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1058-IV цей закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 21 Закону 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та інших.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що відповідачем на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: 1)умовно-постійна частина персональної електронної облікової картки: унікальний номер електронної облікової картки; серія, номер і найменування документа, що посвідчує особу; прізвище, ім`я та по батькові на момент створення електронної облікової картки; прізвище, ім`я та по батькові на поточний момент; прізвище при народженні; дата народження; місце народження; стать; адреса місця проживання; адреса, за якою здійснено реєстрацію місця проживання; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; громадянство; номер телефону (за згодою); відмітка про смерть; Пунктом 2 частини 3 вказаної статті визначено, що частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком, які досягли пенсійного віку у 2018 році необхідний страховий стаж складає 27 років.

Статтею 41 Закону № 1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637.

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до довідки Дунаєвецької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 31.03.2020 року № 06-05/94 видно, що при зміні керівництва в травні 2005 року документи не передавалися в архів. Пошук трудового договору результатів не дав (трудовий договір складається в трьох екземплярах – один екземпляр надається працівникові, другий роботодавцю, третій – центру зайнятості). (а. с. 13, 61).

Із змісту довідки Дунаєвецької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 16.04.2020 року № 06-05/104 видно, що при зміні керівництва в травні 2005 року документи не передавалися в архів. Пошук трудового договору результатів не дав (трудовий договір складається в трьох екземплярах – один екземпляр надається працівникові, другий роботодавцю, третій – центру зайнятості). (а. с. 85).

Згідно довідки Державного архіву Чернівецької області від 24.12.2020 року № 1/2186 видно, що Державний архів Чернівецької області повідомляє, що документи Чернівецького міського учбово-виробничого колективного управління інвалідів на зберігання до архіву не надходили, у зв`язку з чим видати архівну довідку щодо підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 за 1992-1995 роки неможливо. (а. с. 62, 91).

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Чернівецькій області від 26.01.2021 року № 16/ЗПІ/24-13-12-01-08 видно, що згідно отриманих відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.07.2011 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом. Зазначено, що у зв`язку з тим, що строк зберігання реєстраційної частини облікової справи платника податків становить 5 років після державної реєстрації припинення юридичної особи, справа міського навчально-виробничого колективного підприємства інвалідів знищена по закінченню терміну її зберігання. (а. с. 104).

Таким чином судом вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи, зокрема довідкою Дунаєвецької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 31.03.2020 року № 06-05/94, довідкою Дунаєвецької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 16.04.2020 року № 06-05/104, довідкою Державного архіву Чернівецької області від 24.12.2020 року № 1/2186, інформацією ГУ ДПС у Чернівецькій області від 26.01.2021 року № 16/ЗПІ/24-13-12-01- не підтверджується те, що позивач працював з 05.07.1992 по 05.06.1995 – у Чернівецькому міському учбово-виробничому колективному управління інвалідів; з 01.04.2000 по 31.03.2002 – у приватного підприємця ОСОБА_2 .

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази в розумінні ст. ст. 72-76 КАС України, які б підтверджували про нарахування позивачу за спірний період заробітної плати та сплати страхових внесків, як передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 к-х місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Позивач не надав суду належних, допустимих доказів, як передбачено ст.ст. 72-76 КАС України про нарахування йому заробітної плати за періоди з 05.07.1992 по 05.06.1995 та з 01.04.2000 по 31.03.2002, а саме документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, як передбачено ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV.

Згідно п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерством соціального захисту України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження)

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно п. 4.1 Інструкція у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , дата заповнення, якої значиться 30.06.1989 року видно, що позивач розпочав трудову діяльність з 29.06.1989 року і працював до 11.01.2020 року, зокрема спірні періоди:

- запис № 7 – 05.07.1992 року – прийнятий на роботу в якості водія таксі Чернівецького міського учбово-виробничого колективного управління інвалідів – Пр № 12;

- запис № 8 – 05.06.1995 року – звільнений з роботи по власному бажанні – АДРЕСА_1 , видно, що не відповідають вищезазначеним вимогам, оскільки не вказано дати наказів, а також відсутній підпис керівника підприємства.

Пунктом 2.21-1 Інструкції передбачено, що трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов`язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.

Зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості. Під час прийняття на роботу вноситься запис: "Прийнятий на роботу (далі зазначається професійна характеристика робіт) за трудовим договором (зазначаються дата та номер договору), зареєстрованим у державній службі зайнятості (зазначається повна назва центру зайнятості), при цьому у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата і номер реєстрації трудового договору державною службою зайнятості: "трудовий договір (номер), зареєстрований (дата)"), а при звільненні - запис: "Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)", при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості: "трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)".

Унесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, незалежно від місця реєстрації трудового договору, і засвідчуються його печаткою.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , дата заповнення, якої значиться 30.06.1989 року видно, що позивач розпочав трудову діяльність з 29.06.1989 року і працював до 11.01.2020 року, зокрема спірні періоди:

- запис № 9 – 01.04.2000 року – прийнятий на посаду водія – трудова угода;

- запис № 8 – 31.03.2002 року – звільнений за власним бажанням – трудова угода знята з реєстрації, видно, що у вказаних записах відсутнє посилання на номер та дату трудової угоди

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що записи №№ 7-10 трудової книжки позивача не відповідають Інструкції.

Згідно ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.

Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" закріплений в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846. (далі – Порядок № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу І звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1)перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Однак відповідач надаючи відмову не зазначив об`єктивних причин цієї відмови, а також не надав оцінки обставинам та причинам відсутності в базі даних ПФУ інформації про нарахування заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, та відповідно неї стаж який мав би зараховуватися до трудового стажу.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні не містить оцінки відповідачем відомостей зазначених у довідці Дунаєвецької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 31.03.2020 року № 06-05/94, довідці Дунаєвецької районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 16.04.2020 року № 06-05/104, довідці Державного архіву Чернівецької області від 24.12.2020 року № 1/2186, інформації ГУ ДПС у Чернівецькій області від 26.01.2021 року № 16/ЗПІ/24-13-12-01. Не зазначено, які саме періоди роботи позивача відповідач зараховує до розрахунку стажу роботи.

Крім того, відповідач у відповіді з невідомих причин не надав оцінки обставинам нарахування чи не нарахування заробітної плати позивачу, причин не сплати страхових внесків за періоди з 05.07.1992 по 05.06.1995 та з 01.04.2000 по 31.03.2002, що свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення. Таким чином, вказане свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, з метою ефективного захисту його конституційного права на пенсійне забезпечення, вирішити питання щодо призначення - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком відповідно ч. 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV з-12 січня 2020 року (наступного дня після досягнення ним 60 років), суд зазначає наступне.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що про зобов`язання Головного управління пенсійного Фонду України в Чернівецькій області, вирішити питання щодо призначення - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком відповідно ч. 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV з-12 січня 2020 року (наступного дня після досягнення ним 60 років), належить до дискреційних повноважень відповідача.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою захисту порушених прав позивача, суд зобов`язує Головне управління пенсійного Фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2020 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням встановлених обставин у справі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн.

Оскільки, позов задоволено часково, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1261,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 викладену в листі від 30.03.2020 року № 498-457/Ч-02/8-2400/20.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2020 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням встановлених обставин у справі.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1261,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58000, площа Центральна, 3 , м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя П.Д. Дембіцький