Рішення № 97909273, 24.06.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2435/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними, скасування постанов та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд прийняти рішення, яким:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Левіцького Тимофія Костянтиновича від 03.01.2017 р. ВП№52455700 про стягнення виконавчого збору в сумі 233733,54 грн;

- визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Яблонської Дарії Вікторівни від 18.03.2019 р. ВП№58639709 про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Яблонської Дарії Вікторівни від 12.09.2019 р. ВП№58639709 про арешт коштів боржника;

- визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Яблонської Дарії Вікторівни від 31.10.2019 р. ВП№58639709 про арешт коштів боржника;

- стягнути з Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві неправомірно стягнуті кошти в сумі 80141,22 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними постановами Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП№52455700 відбулось без примусового виконання рішення суду, а тому оскільки державним виконавцем не вчинялись дії щодо примусового виконання рішення суду, стягнення виконавчого збору та в подальшому вжиття заходів для його стягнення, на думку позивача, є протиправним.

Відповідач не подав до суду у встановлений строк відзив та заперечення на позов.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 07.06.2021 року адміністративний позов залишено без руху. 10.06.2021 року позивачем виправлено недоліки адміністративного позову, у зв`язку із цим, ухвалою суду від 15.06.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання по справі 22.06.2021 року.

В судове засідання 22.06.2021 р. учасники справи не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Від представника позивача 22.06.2021 р., через канцелярію суду надійшла заява про розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

04.10.2016 р. державним виконавцем Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Левіцьким Тимофієм Костянтиновичем відкрито виконавче провадження ВП№52455700 за виконавчим листом №2601/12984/12 від 28.02.2013 р. Голосіївського районного суду м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» борг в сумі 2237335,40 гривень. Адреса боржника вказана АДРЕСА_1 . (а.с. 11).

15.03.2019 р. державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№52455700, згідно заяви ТОВ «ОТП Факторинг України» від 25.02.2019 №4127 про повернення виконавчого листа без подальшого виконання. (а.с. 13).

Крім того, 15.03.2019 р. державним виконавцем прийнято постанову у виконавчому провадженні ВП№52455700 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 233733,54 гривень. (а.с. 15).

18.03.2019 р. державним виконавцем Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Яблонською Дарією Вікторівною відкрито виконавчого провадження ВП№58639709 з приводу примусового виконання постанови №52455700 від 15.03.2019 р. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 233733,54 гривень. (а.с. 17).

12.09.2019 р. та 31.10.2019 р. державним виконавцем прийнято постанови ВП№58639709 про арешт коштів боржника ОСОБА_2 . (а.с. 20-22).

Згідно розпорядження державного виконавця №52455700 від 21.01.2019 р. на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» перераховано 23283,63 грн та стягнуто 2587,07 грн виконавчого збору. (а.с. 19).

Згідно розпоряджень державного виконавця №58639709 від 27.07.2020 р. стягнуто з позивача 14457,74 грн виконавчого збору та 126.30 грн витрат виконавчого провадження, а від 13.12.2019 р. №58639709 стягнуто 65488,18 грн виконавчого збору та 69 грн витрат виконавчого провадження. (а.с. 24-25).

На підставі паспорту позивача НОМЕР_1 та свідоцтва про шлюб від 21.10.2011 р. ОСОБА_3 з 06.03.2012 р. зареєстрована та проживає у АДРЕСА_2 . До 08.12.2011 р. проживала у АДРЕСА_3 . (а.с. 10, 26-27).

Мотивувальна частина

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 24 Закону №1404-VІІІ визначено місце виконання рішення. А саме, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (частина перша).

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (частина третя).

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта).

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до положень ст.18 Закону №1404-VІІІ, якою передбачені обов`язки виконавців, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім цього, пунктом 1 розділом II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі – Інструкція) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.6 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі – Закон №1403-VIII) систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм вказує, що державний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його підвідомчості.

При цьому, суд звертає увагу, що відкриття виконавчого провадження допускається за місцезнаходженням майна боржника, в тому числі за місцезнаходженням майна коштів, які знаходяться за зареєстрованою адресою банківської установи. При цьому, для можливості відкриття виконавчого провадження у вказаному випадку, необхідна наявність коштів на відповідних банківських рахунках боржника.

Судом встановлено, що 04.10.2016 р. державним виконавцем Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Левіцьким Тимофієм Костянтиновичем відкрито виконавче провадження ВП№52455700 за виконавчим листом №2601/12984/12 від 28.02.2013 р. Голосіївського районного суду м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» борг в сумі 2237335,40 гривень. Адреса боржника вказана АДРЕСА_1 .

В подальшому державним виконавцем проводились стягнення коштів з позивача, зокрема, згідно з розпорядженням державного виконавця №52455700 від 21.01.2019 р. на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» перераховано 23283,63 грн та стягнуто 2587,07 грн виконавчого збору.

Крім того, 18.03.2019 р. державним виконавцем Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Яблонською Дарією Вікторівною відкрито виконавчого провадження ВП№58639709 з приводу примусового виконання постанови №52455700 від 15.03.2019 р. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 233733,54 гривень.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_3 з 06.03.2012 р. зареєстрована та проживає у АДРЕСА_2 . До 08.12.2011 р. проживала у АДРЕСА_3 .

Відповідач не надав суду жодних пояснень доказів щодо правомірності відкриття виконавчого провадження не за місцем реєстрації (проживання) позивача ( АДРЕСА_1 .) та щодо наявного у позивача житлового майна у місті Києві.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач належної оцінки не дав вказаним обставинам та не перевірив інформацію про дійсне місце проживання/перебування боржника чи місцезнаходження його майна у м. Києві при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження. При цьому, на підставі матеріалів справи судом встановлено місце реєстрації та проживання позивача АДРЕСА_2 .

Таким чином, відповідачем порушено правила підвідомчості та безпідставно відкрито виконавче провадження від 18.03.2019 р. ВП№58639709.

Крім того, суд звертає увагу, що за приписами ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 27 З Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також у частині дев`ятій вказаної статті зазначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п.1 ч. 1 та ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VІІІ унормовано, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому, згідно ч. 3 ст.40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Положення ч. 3 ст.40 Закону №1404-VІІІ зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказана правова норма кореспондується з нормою абз. 4 п. 8 розділу III Інструкції.

Натомість ч. 2 ст. Закону №1404-VІІІ передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За змістом п. 21 розділу ІІІ Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та у порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст.40 Закону №1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Вказане узгоджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 (провадження № 11-445апп19).

На підставі матеріалів справи встановлено, що у виконавчому провадженні ВП№58639709 від 18.03.2019 р. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 233733,54 грн, державним виконавцем стягнуто з позивача 80141,22 гривень. При цьому, у виконавчому провадженні ВП№52455700 державним виконавцем стягнуто на користь стягувача - ТОВ «ОТП Факторинг України» 23283,63 грн та стягнуто 2587,07 грн виконавчого збору.

Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем в межах примусового виконання виконавчого листа №2601/12984/12 від 28.02.2013 р. Голосіївського районного суду м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» борг в сумі 2237335,40 грн, до моменту повернення виконавчого документа стягувачу, державним виконавцем стягнуто з позивача 23283,63 грн основного боргу та 2587,07 грн виконавчого збору.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість постанови державного виконавця від 15.03.2019 р. у виконавчому провадженні ВП№52455700 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 233733,54 грн, оскільки виконавчий збір, за фактично стягнутий на користь стягувача борг, становив 2587,07 грн та був стягнутий державним виконавцем.

З урахуванням наведених доводів, постанови державного виконавця від 03.01.2017 р. ВП№52455700 про стягнення виконавчого збору, від 18.03.2019 р. ВП№58639709 про відкриття виконавчого провадження, від 12.09.2019 р. ВП№58639709 про арешт коштів боржника, від 31.10.2019 р. ВП№58639709 про арешт коштів боржника, є протиправними та підлягають скасуванню.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано відзив проти позову у встановлений судом строк та не доведено суду правомірності оскаржуваних постанов.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, оскільки відповідач не подав відзиву на позов, суд вважає вказану бездіяльність як визнання позову та є додатковою підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця від 03.01.2017 р. ВП№52455700 про стягнення виконавчого збору, від 18.03.2019 р. ВП№58639709 про відкриття виконавчого провадження, від 12.09.2019 р. ВП№58639709 про арешт коштів боржника, від 31.10.2019 р. ВП№58639709 про арешт коштів боржника.

Водночас суд дійшов висновку про безпідставність та передчасність позовних вимог щодо стягнення з Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві кошти в сумі 80141,22 грн. Суд звертає увагу, що скасування постанови державного виконавця від 03.01.2017 р. ВП№52455700 про стягнення виконавчого збору передбачає обов`язок державного виконавця вжити заходів для повернення безпідставно стягнутих коштів з позивача. При цьому, позивач просить стягнути вказані кошти з Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві, однак суд наголошує, що стягнуті суми виконавчого збору підлягають перерахуванню до Державного бюджету України. Позивач не надав суду доказів та обгрунтування того, що кошти в сумі 80141,22 грн перебувають на рахунках Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві, а тому суд відмовляє у задоволені позовних вимог у цій частині позову.

У зв`язку із зазначеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 257 – 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Левіцького Тимофія Костянтиновича від 03.01.2017 р. ВП№52455700 про стягнення виконавчого збору в сумі 233733,54 гривень.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Яблонської Дарії Вікторівни від 18.03.2019 р. ВП№58639709 про відкриття виконавчого провадження.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Яблонської Дарії Вікторівни від 12.09.2019 р. ВП№58639709 про арешт коштів боржника.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Яблонської Дарії Вікторівни від 31.10.2019 р. ВП№58639709 про арешт коштів боржника.

6. В решті позову відмовити.

7. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 4954,80 грн згідно квитанції №18 від 10.06.2021 року.

Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Голосіївський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (вул. Ломоносова, 22/15, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 34999976).

Суддя Т.М. Брезіна