Рішення № 97909244, 24.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року справа № 580/3684/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., за участю:

секретаря судового засідання - Мельник Т.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Довбія Ю.Ю. (згідно з ордером),

представника відповідача – Прокопчук А.П. (в порядку самопредставництва),

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м.Черкаси, просп.Хіміків, буд.50; код ЄДРПОУ 36157425) (далі – відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. від 18.06.2021 №22168/21) просив:

визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Сиротюка Дмитра Володимировича від 11.05.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП №65352632 з примусового виконання постанови ЧК №013410, виданої 25.03.2021 Управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області;

стягнути майнову шкоду в сумі 207,30грн і моральну шкоду в сумі 50000,00грн.

Обґрунтовуючи зазначив, що рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили. Тому відповідач мав обов`язок повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання. Як наслідок, на позивача покладено необґрунтовані витрати виконавчого провадження, заблоковано арештом зарплатний рахунок у банку. Позивач звертався заявою про зняття арешту, проте таких дій відповідач не вчинив. У позивача виникли тяжкі життєві обставини: смерть батька дружини, тимчасова непрацездатність дружини у зв`язку з її перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати на період дії карантину з 01.05.2021 до 30.06.2021 включно. Відсутність можливості користування власними коштами викликало в позивача відчуття безпорадності, негативні емоції. Тому моральну шкоду оцінює в твердій сумі. Відповідач всупереч вимог закону не врахував факту оскарження постанови ЧК №013410, виданої 25.03.2021 Управлінням державної служби з Надзвичайних ситуацій у Черкаській області та не набрання нею законної сили.

Ухвалою від 14.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження.

17.06.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Стверджує, що спірне рішення прийняв з дотриманням меж, порядку та способу дій із-за відсутності добровільної сплати позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, виконавчого документа. Крім того позивач не зазначив жодного критерію, за яким розрахував спірну моральну шкоду.

Під час підготовчого провадження суд долучив всі подані сторонами докази, прийняв до розгляду заяву позивача вх. від 18.06.2021 про збільшення позовних вимог, встановив додатковий строк сторонам для уточнення підстав відзиву та відповіді на нього.

22.06.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Стверджує, що виконавчий документ відповідав вимогам закону щодо оформлення. Добровільно штраф позивач не сплатив. Тому вважає, що дотримався вимог закону. Щодо моральної шкоди зауважив, що позивач не вказав конкретних обставин та обґрунтованих доводів щодо її завдання спірним рішенням.

23.06.2021 позивач надав суду відповідь на відзив, основні доводи яокго відповідають заявленим підставам позову.

Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Суд встановив, що 25.03.2021 головний інспектор ЧМРВ Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області Ярошенко О.Ю. виніс постанову ЧК №013410 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил пожежної безпеки за ст.175 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У ній зазначив, що постанова може бути пред`явлена до виконання в строк до 03.07.2021, оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до вищого органу або суду. Також вказано, що вона набирає законної сили з 03.04.2021 (після строку її оскарження).

З даних ЄДРСР суд установив, що вказана постанова позивачем оскаржена до суду. Згідно з ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 05.05.2021 у справі №711/2044/21 позовну заяву передано на розгляд судді 31.03.2021. Вказаним рішенням суд передав справу для розгляду Соснівському районному суду м.Черкаси в порядку територіальної підвідомчості спору. Останній вказаний суд відкрив провадження ухвалою від 25.05.2021.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №65352632 суд установив, що 07.05.2021 на адресу відповідача супровідним листом Черкаського міськрайонного відділу Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (вих.№388/11-01 від 12.04.2021) надійшла вказана вище постанова ЧК №013410 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 6800,00грн., направлена.

11.05.2021 старший державний виконавець відповідача Сиротюк Д.В. на підставі вказаного рішення виніс спірну постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65352632, яку надіслав сторонам супровідним (вих.№25469 від 11.05.2021) (далі – Спірне рішення). Також того ж дня виніс постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 207,30грн та про стягнення виконавчого збору.

31.05.2021 позивач звернувся до відповідача заявою про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій. У ній повідомив, що ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 25.05.2021 відкрито провадження у справі №711/2044/2021 за його позовом до вказаного вище стягувача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення на нього штрафу, внаслідок чого вона не набрала чинності. Тому, керуючись ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», просив вжити всіх передбачених законом заходів.

02.06.2021 позивач звернувся до відповідача (вх. від 02.06.2021) заявою, в якій просив закінчити виконавче провадження, оскільки ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 25.05.2021 відкрито провадження у справі №711/2044/2021 за його позовом до вказаного вище стягувача про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови про накладення на нього штрафу, внаслідок чого вона, як виконавчий документ, не набрала чинності.

Свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , лікарським свідоцтвом про смерть №606 від 03.03.2021 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 08.06.2021 підтверджується смерть тестя позивача у справі.

07.06.2021 відповідач виніс постанову про зупинення виконавчого провадження у зв`язку з надходженням від стягувача ухвали суду про відкриття провадження.

16.06.2021 позивач звернувся до відповідача заявою (вх. від 16.06.2021) про зняття арешту з його банківського рахунку, що використовується виключно для зарахування заробітної плати.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи спірним обставинам суд врахував таке.

Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі – ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження згідно зі ст.2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч.2 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 6 ч.1 ст.3 ЗУ №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа визначені в ч.1 ст.4 вказаного закону. Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до абзацу першого ст.291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст.189 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Встановлені обставини свідчать, що позивач оскаржив до місцевого суду постанову від 25.03.2021 про притягнення його до відповідальності 31.03.2021, тобто у строки, встановлені законом. Отже, відповідна постанова вважається такою, що не набрала законної сили.

Відповідач не перевірив факту оскарження рішення, поданого йому на примусове виконання, чи набрало воно законної сили.

Відповідно до п.1 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція) примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону.

Згідно з п.2 розділу III Інструкції виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

Відповідно до абз.абз.3-4 п.2 розділу ІІ Інструкції виконавець перед відкриттям виконавчого провадження за документом, пред`явленим в електронній формі, зобов`язаний перевірити наявність в автоматизованій системі виконавчого провадження відкритих виконавчих проваджень за таким виконавчим документом.

При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону виконавець враховує таке:

повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;

ім`я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім`я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері;

відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду.

Крім того, відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Отже, під час вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання державний виконавець не може обмежуватися виключно перевіркою дотримання вимог до його оформлення.

Згідно з п.1 ч.4 ст.4 ЗУ №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

ЗУ №1404-VIII не передбачає порядку дій державного виконавця у випадку відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що не набрав законної сили.

Отже, факт судового оскарження виконавчого документа мав бути перевірений відповідачем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.18 ЗУ №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, та згідно з п.3 - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Суд урахував, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень згадана вище ухвала Придніпровського районного суду від 05.04.2021 надіслана судом 08.04.2021. Отже, відповідач 11.05.2021 мав об`єктивну можливість пересвідчитися в тому, чи набрало законної сили рішення, що надійшло йому до виконання.

Невиконання вказаних дій відповідачем призвело до помилкового відкриття виконавчого провадження та прийняття рішення, що не відповідає вимогам закону. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача у цій частині та наявність підстав для визнання протиправним і скасування спірного рішення.

Щодо позовних вимог стягнути шкоду суд урахував.

Згідно з ч.5 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, позовна вимога про відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві є похідною позовною вимогою від публічного спору. Тому суд має з`ясувати безпосередній причинний зв`язок факту завдання моральної шкоди від дій, рішень чи бездіяльності суб`єктом владних повноважень, які заявлені (об`єднані) предметом у відповідному спорі.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода – це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода – втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Конкретних критеріїв, якими керувався позивач обчислюючи моральну шкоду в розмірі 50000,00грн, письмові заяви позивача по суті спору не містять.

Належних і допустимих доказів завдання позивачу в спірних правовідносинах моральної шкоди відповідачем саме спірним рішенням суду не надано. Спірним рішенням не вирішено питання арешту коштів на рахунку позивача чи стягнення будь-яких витрат. Такі питання врегульовані рішеннями відповідача, що не заявлені предметом спору у цій справі, як і бездіяльність щодо не зняття за заявою позивача арешту. Отже, безпосереднього прямого зв`язку спірного рішення з такими подіями не підтверджено.

Крім того дублікат квитанції від 03.06.2021 №0.0.2158898809.1 про сплату позивачем 1885,00грн на рахунок КУ Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи підтверджується об`єктивна можливість позивача користуватися своїми коштами після прийняття відповідачем спірного рішення.

Щодо матеріальної шкоди доводи позивача також не підтверджені, оскільки, подане повідомлення про сплату 207,30грн не містить відомостей про дату оплати, печаток і підписів уповноваженого на перерахування коштів органу. Крім того, сплата коштів у період чинності рішення про витрат, що не заявлене предметом спору, не доводить заподіяння шкоди. Натомість повернення помилково сплачених коштів має відбуватися в Порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів 03.09.2013 №787, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.

Тому посилання позивача на завдання йому шкоди не обґрунтовані, а позовні вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

Зважаючи на результат вирішеного спору відповідно до ст.138 КАС понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою, підтверджені квитанцією від 04.06.2021 №3 на суму 908,00грн підлягають стягненню пропорційно задоволеній частині позовних вимог - половина.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м.Черкаси, просп.Хіміків, буд.50; код ЄДРПОУ 36157425) Сиротюка Дмитра Володимировича від 11.05.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП №65352632 з примусового виконання постанови ЧК №013410, виданої 25.03.2021 Управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м.Черкаси, просп.Хіміків, буд.50; код ЄДРПОУ 36157425) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою в сумі 454,00грн (чотири тисячі п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 24.06.2021.