Рішення № 97908890, 24.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 червня 2021 року Справа №520/754/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) 21.01.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 54%, при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020;

- скасувати рішення відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФ України в Харківській області, оформленому у офіційному листі від 05.01.2021 №2000-0213-8/634 у частині застосування загального відсотку розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від заробітку - 54% при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020, здійснивши виплату боргу однією сумою, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації на час виплати перерахунку, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є суддею у відставці та має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання. На переконання позивача, пенсійний орган безпідставно відмовив у здійсненні з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90% суддівської винагороди працюючого судді.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.01.2021 справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №520/754/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 10.02.2021 (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ПФ України в Харківській області просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з розрахунку 90% суддівської винагороди працюючого судді.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального провадження. Підготовче провадження призначено на 08.06.2021.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, з підстав викладених у відзиві.

Протокольною ухвалою суду 08.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та вирішено перейти до розгляду справи по суті у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відовідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №520/8543/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії та рішення протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №22 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.06.2020 №963290184127 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 №01-33/223/2020, виданої апеляційним судом Харківської області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судці, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 №01-33/223/2020, виданої апеляційним судом Харківської області з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. У іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 апеляційну скаргу відповідача на рішення від 19.08.2020, повернуто скаржнику.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №520/8543/2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківської області з 19.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом від 05.01.2021 ГУ ПФУ у Харківській області, позивачу роз`яснено: щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII обчислене у розмірі 54% суддівської винагороди. Розрахунок довічного грошового утримання з 19.02.2020 становить: 236 475,00 грн.*54%= 127 696,50 грн.

Позивач вказує, що відповідачем неправильно визначено відсоток з урахуванням якого йому здійснюється розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 11.04.2017 у справі №642/1345/17а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017, встановлено відсоткове значення його грошового утримання у розмірі 90%.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі по тексту - Закон України №1402-VIII).

Згідно пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону України №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з цим, розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII визначено певні особливості визначення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII (у редакції Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII) встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зі змінами.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон України №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

У зв`язку з наведеним саме з 19.02.2020 - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №520/8543/2020, яке набрало законної сили, встановлено право позивача на перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020 без обмеження граничним розміром, починаючи з 19.02.2020.

Постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 11.04.2017 у справі №642/1345/17а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017, з-поміж іншого, визнано неправомірними дії та рішення Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова щодо змінення з 01.01.2017 нарахування судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі до 84 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Скасовано рішення Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова, оформленого у офіційних листах від 25.01.2017 №267/Л-10 та №65/Л-10 за підписом голови комісії з припинення УПФ України у Холодногірському районі міста Харкова - начальника управління про змінення з 01.01.2017 нарахування судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі до 84 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, як незаконне. Зобов`язано Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду Харківської області, який працює на відповідній посаді, виходячи із суми суддівської винагороди у розмірі 31800 грн., починаючи з грудня 2016 року, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання та здійснювати такі перерахунки у подальшому постійно і самостійно при наданні нової довідки про зміну розміру грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, відповідач, всупереч висновків суду, здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 54% його розміру, не врахувавши належний відсоток розрахунку, який складає 90%.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у пункті 16 Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним з суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також суд зазначає, що при перерахунку грошового утримання судді у відставці змінною величиною є лише розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, натомість відсоткове значення розміру грошового утримання, обчислене при його призначенні та/або визначене за рішенням суду, відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Також суд зазначає, що відповідач до відзиву на позовну заяву надав протокол перерахунку пенсії, на підставі рішення суду від 11.04.2017 у справі №642/1345/17а, у якому відповідачем визначено, що загальний відсоток розрахунку грошового утримання судді - 90%.

Разом з тим, виплату грошового утримання у вказаному розмірі відповідач не здійснив.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно зменшив відсоткове значення суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020, на підставі довідки апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020

У зв`язку із цим суд вважає за необхідне: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 54%, при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020 з урахуванням фактично виплачених сум.

Враховуючи викладене для належного способу захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судм Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання ГУ ПФ України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру щомісячного довічного грошового утримання однією сумою, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»). «Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.

Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

У зв`язку з чим позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити позивачу розрахунок довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що права позивача є порушені, оскільки такий перерахунок відповідачем ще не визначався відповідний процент розміру довічного грошового утримання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% суддівської винагороди, без обмеження його граничним розміром, є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає, оскільки право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у відповідному відсотковому значенні без обмеження його граничним розміром на стадії прийняття довідки оскаржуваним рішенням не переглядалось.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статтей 1 та 2 Закону України № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно положень пунктів 2 та 3 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону України №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статтей 1 - 3 Закону України № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а), від 12.02.2019 (справа №814/1428/18), від 15.04.2019 року (справа №727/7818/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45555/18), від 14.07.2020 (справа №750/1512/16-а).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФ України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 19.02.2020.

Щодо позовної вимоги у частині скасування рішення відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФ України в Харківській області, оформленому у офіційному листі від 05.01.2021 №2000-0213-8/634 у частині застосування загального відсотку розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від заробітку - 54% при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020, суд зазначає, що фактично відповідачем не приймалось рішення про відмову у перерахунку пенсії, а листом роз`яснено, що на виконання рішення суду здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 54%, при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судм Харківської області від 17.03.2020 №01-33/223/2020, здійснивши виплату однією сумою, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації на час виплати перерахунку, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

У решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривен 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 24.06.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва