Ухвала суду № 97908871, 25.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 червня 2021 р. № 520/9854/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКГІП: НОМЕР_1 ) штраф за порушення Закону України «Про рекламу» у розмірі 3 400, 00 грн. (три тисячі чотириста гривень) до державного бюджету України для зарахування надходжень за реквізитами: отримувач: Харківська міська ТГ, код отримувача 37874947. розрахунковий рахунок UА558999980313030106000020649, код бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 209.06.2021 року позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу - залишено без руху.

Надано позивачу термін п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви, а саме: оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Представником позивача через канцелярію суду було надано оригінал платіжного доручення №298 від 16.06.2021 року про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Також, суд зазначає, що згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч.2 ст. 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із абз. 2 ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно п.8 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що положеннями п.8 ч.4 ст.169 КАС України законодавцем врегульовано підставу для повернення позовної заяви позивачеві у випадку порушення процесуальних строків, а саме - коли суб`єкт владних повноважень подав позовну заяву із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, до закінчення строку встановленого у ч.2 ст.122 КАС України.

При цьому, для застосування положень п.8 ч.4 ст. 169 КАС України, слід виходити з того, що днем виникнення підстав, які дають право суб`єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, є день закінчення шестимісячного строку, встановленого у абз.1 ч.2 ст. 122 КАС України.

Відтак, право на звернення суб`єкта владних повноважень до суду із позовом про стягнення грошових коштів, який ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, може були реалізоване лише після закінчення строку, встановленого у абз.1 ч.2 ст.122 КАС України.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.02.2019 року по справі №826/14908/18.

Враховуючи викладені положення КАС України, у позивача виникло право звернення до адміністративного суду із вимогою стягнення грошових коштів з відповідача, на підставі рішень від 05.11.2019 року №№354, 353 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу після закінчення шестимісячного строку

Матеріали справи свідчать, що позивач із адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду звернувся шляхом подання позовної заяви до канцелярії суду 18.06.2021 року, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції на позовній заяві.

Тобто, позивач звернувся з даним позовом поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку для звернення з позовом до адміністративного суду.

Крім того, позивачем до суду не надано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В той же час, разом із позовними вимогами позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для подачі адміністративного позову.

При цьому, у позовній заяві позивачем викладено посилання на приписи ст.250 Господарського кодексу України та правову позицію Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 по справі №804/401/17, з приводу чого суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, у даному випадку позов подано суб`єктом владних повноважень, а спірні правовідносини є публічно-правовими.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Тобто, КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами строків для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

При цьому, Господарським кодексом України не встановлено строку подання позову до суду для органів Держпродспоживслужби.

Відтак, на переконання суду наявні підстави для застосування у даному випадку саме норм КАС України, як спеціальних.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, статтею 250 Господарського кодексу України визначено строк застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єкта господарювання протягом відносно дня виявлення порушення, а не строк подання позову до суду для органів Держпродспоживслужби.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 по справі №804/401/17 зазначив – «строки, визначені в статті 250 Господарського кодексу України, не можуть бути способом легалізації триваючого правопорушення; вони мають слугувати засобом створення правової визначеності для особи, зокрема, щодо неможливості застосувати до неї заходів відповідальності після закінчення встановлених цією статтею строків. Зі змісту статті 250 Господарського кодексу України випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення. Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання порушення відповідний суб`єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій. Відлік строку на звернення до суду для Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, як суб`єкта владних повноважень, почався з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення позовних вимог, тобто з дня підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій на підставі рішення суду в справі № 804/1705/15.».

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 по справі №804/401/17 розглядав спірні правовідносини щодо стягнення з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Отже, правова позиція Верховного Суду стосується строку на звернення до суду щодо стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій після підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій.

Відтак, правовідносини у вказаній справі та у даній справі є відмінними, у зв`язку з чим суд вважає необґрунтованими зазначені доводи позивача.

Стосовно посилань представника позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 25.03.2020 по справі № 175/3995/17-ц, суд зазначає наступне.

Так, Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив – «Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом. Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається».

Отже, Верховний Суд у справі № 175/3995/17-ц розглядав питання триваючого правопорушення допущенного суб`єктом владних повноважень.

Відтак, слід дійти висновку про те що правовідносини у вказаній справі та у даній справі є відмінними, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених доводів представника позивача.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про безпідставність вищевказаних посилань позивача.

Стосовно доводів представника позивача щодо великого обсягу роботи у зв`язку з дією на території країни карантинних заходів, що стало одним із чинників неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, суб`єкти владних повноважень, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.04.2020 року по справі №440/3092/19.

Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених доводів представника позивача.

Отже, позовна заява не містить в собі доводів або доказів поважності підстав пропущення позивачем строку на звернення до суду.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст.123 КАС України та з огляду на обставини того, що звернення позивача до суду з даним позовом відбулося після спливу встановленого ст. 122 КАС України строку для звернення до суду та підстави для поновлення строку, вказані позивачем у позовній заяві, визнані судом неповажними, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без руху.

Відповідно до положень ч.1 ст. 123 КАС України при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачу необхідно звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші підстави для поновлення строку,

Відповідно до ч. 2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу- залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші підстави для поновлення строку.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бідонько А.В.