Ухвала суду № 97908737, 25.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 червня 2021 р. Справа № 520/11203/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.08.2019 року по 14.04.2021 року включно;

- зобов`язати військову частину А0501 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 08.2019 року по 14.04 2021 року включно.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п. 5 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відтак, за загальним правилом до таких вимог підлягає застосуванню строк давності звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України, тобто один місяць.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 28.12.2019р. по справі №1.380.2019.001406, від 13.03.2019р. у справі №813/1001/17 та від 24.01.2019р. у справі №802/28/16-а викладена правова позиція з приводу необхідності застосування тримісячного строку звернення до суду з позовами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначена правова позиція обумовлена тим, що платежі у порядку ст.ст.116 і 117 КЗпП України не є тотожними платежам з оплати праці, позаяк мають іншу правову природу та різні юридичні підстави походження.

Тому до вимог про стягнення будь-якої компенсації (за виключенням компенсації оплати часу відпочинку у вигляді відпустки), у тому числі і до вимог про компенсацію середнього заробітку у порядку ст. 117 Кодексу законів про працю України, з огляду на приписи ч.3 ст.122 КАС України слід застосовувати строк на звернення до суду не більший за три місяці від настання події остаточного та повного розрахунку.

Саме таке тлумачення змісту ст.117 Кодексу законів про працю України повністю співпадає з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 33 і 34 постанови від 19.06.2019р. по справі №820/3313/17 (адміністративне провадження №К/9901/3067/17), де указано, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст.2 Закону України "Про оплату праці". Про необхідність такого розуміння правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні йдеться і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. №910/4518/16 (п.33 постанови від 19.06.2019 р.); для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (п. 34 постанови від 19.06.2019 р.).

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 09.08.2019р. по справі №826/11126/16 (адміністративне провадження №К/9901/54737/18) не є можливим одночасне застосування до одного і того ж випадку розрахунку положень ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України та ст. 235 цього ж кодексу; відповідно до п. 57 рішення Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» (заява №377/02), остаточне рішення від 04.10.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв`язку з цим Суд зазначає, що відповідно до ст. 117 Кодексу «при відсутності спору щодо суми» заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період «фактичного розрахунку» (ч. 1 ст. 117), а «при наявності спору про розміри сум» заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (ч. 2 ст. 117). Особливу увагу слід звернути на те, що ч. 2 ст. 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини ч. 1 ст. 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом (п. 29 постанови від 09.08.2019 р.).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України окружному адміністративному суду при вирішенні даного спору належить керуватись правовим висновком постанови Верховного Суду від 24.07.2019 р. по справі №805/3167/18-а (адміністративне провадження №К/9901/9908/19), де указано, зокрема, що зміст «принципу співмірності» включає такі складові як: розмір середнього заробітку, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, специфіку фінансування видатків органу тощо (постанова Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 825/325/16, номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 75424715).

Між тим, у силу останньої у часі правової позиції Верховного Суду з питання строку звернення до суду у спорах за вимогами про виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, викладеної у постанові від 22.01.2020р. по справі №620/1982/19, такі вимоги у сфері публічної служби мають заявлятись у строк відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, адже у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Позивач був звільнений з військової служби - 15.08.2019 р.

Розрахунок з позивачем та отримання ним індексації грошового забезпечення на виконання рішення, було здійснено 14.04.2021 р.

До суду з вказаним позов про стягнення з військової частини середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся - 22.06.2021 року, тобто поза межами строку в один місяць від дати здійснення розрахунку.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний позов подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, а заяви про поновлення цього строку матеріали позову не містять, що суперечить положенням ч.6 ст.161 КАС України.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.

Зокрема, ч. 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Шляхова О.М.