Рішення № 97908617, 23.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1939/21

23 червня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

постанову заступника начальника Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ячменьова С.М. про відкриття виконавчого провадження №62731085 від 05.08.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору згідно постанови про стягнення виконавчою збору №35306981 від 15.09.2015 року, виданої державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції щодо стягнення боргу в розмірі 1924 доларів США 99 цента та 153,85 грн.;

постанову заступника начальника Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ячменьова С.М. про відкриття виконавчого провадження №62730932 від 05.08.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору згідно постанови про стягнення виконавчою збору №39724191 від 15.09.2015 року, виданої державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції щодо стягнення боргу в розмірі 465 доларів США 60 цента та 1047,22 грн.;

постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції Василенко Г.О від 15.09.2015 року у виконавчому провадженні №39724191 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4769,14 грн.;

постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції Василенко Г.О від 15.09.2015 року у виконавчому провадженні №35306981 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 15538,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебували виконавчі провадження №39724191 з примусового виконання виконавчих листа №202/25556/13-ц, виданого 26.07.2013 року Кременецьким районним судом Тернопільської області, та №35306981 з примусового виконання виконавчих листа №1909/1533/2012, виданого 25.09.2012 року Кременецьким районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а також судового збору.

Закінчення 31.07.2020 року виконавчих проваджень №39724191 та №35306981 з підстав передбачених п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ), мало місце за повідомленням стягувана про погашення заборгованості в повному обсязі, без фактичного проведення стягнення та вчинення держаним виконавцем дії, спрямованих на примусове виконання. Оскільки кредитні зобовязання були виконані позивачем повністю та в добровільному порядку ще в 2017 та 2017 роках відповідно до додаткових угод про про реконструктуризацію боргів, підстав для винесення 15.09.2015 року в межах виконавчих проваджень №39724191 та №35306981, відкритих 12.09.2013 року та 22.11.2012 року, постанов про стягнення виконавчого збору без вчинення заходів примусового виконання рішення суду, немає.

За таких підстав, вважає оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягать скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк, достатній для усунення її недоліків (із зазначенням способу їх усунення) до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 30.04.2021 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду. Надано позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обгрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 14.05.2021 року визнано поважними причини пропуску та поновлено строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено у справі судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 25.05.2021 року Кременецьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на безпідставність доводів позивача, оскільки по виконавчих документах зведеного виконавчого провадження № 43283232, у складі якого перебували виконавч провадження №39724191 та №35306981, державним виконавцем проводилися заходи примусового виконання рішення та вчинялися виконавчі дії, серед яких: арешт майна боржника, неодноразові запити щодо наявності у боржника доходів, відкритих рахунків та майна, два транспортні засоби, що зареєстровані за чоловіком боржника у спільній сумісній власності, перебувають у розшуку на підставі постанови державного виконавця, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

При цьому ніякого подвійного стягнення виконавчого збору не може бути, оскільки рішення реально виконані та не можуть бути повторно пред`явлені для примусового виконання.

З огляду на викладене, вважає спірні рішення правомірними, винесеними на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції винесено:

постанову про відкриття виконавчого провадження №39724191 від 12.09.2013 року з примусового виконання виконавчих листа №202/25556/13-ц, виданого 26.07.2013 року Кременецьким районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №04/07/3 12 МК від 26.04.2007 року у розмірі 4656,01 доларів США, що відповідно до повідомлення НБУ складає 37219,21 грн.; стягнення з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 10000,00 грн.; стягнення у рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 472,19 грн. судовий збір,

постанову про відкриття виконавчого провадження №35306981 від 22.11.2012 року з примусового виконання виконавчих листа №1909/1533/2012, виданого 25.09.2012 року Кременецьким районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 19255,09 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.03.2012 року складає 153848,15 грн. за кредитним договором №11/07/514 МК від 28.11.2007 року; стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ "Приватбанк" витрати у справі - судовий збір 1538,48 грн.

В межах виконавчих проваджень 15.09.2015 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору №39724191 в розмірі 4769,14 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору №35306981 в розмірі 15538,66 грн.

Постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 31.07.2020 року внесено виправлення до документу "Постанова про стягнення виконавчого збору" від 15.09.2015 року: Реєстраційний номер виконавчого провадження: 39724191, вказавши в резолютивній частині суму стягнення виконавчого збору "465 доларів США 60 центів та 1047,22 грн." замість невірної "4769,14 грн.".

Постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 31.07.2020 року внесено виправлення до документу "Постанова про стягнення виконавчого збору" від 15.09.2015 року: Реєстраційний номер виконавчого провадження: 35306981, вказавши в резолютивній частині суму стягнення виконавчого збору "1925 доларів США 51 центів та 153,85 грн." замість невірної "15538,66 грн.".

Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" від 05.03.2020 року №GKLIM 13GAIHTSCEI ОСОБА_1 станом на 05.03.2020 року не має заборгованості перед АТ КБ "Приватбанк".

На підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ, постановами від 31.07.2020 року закінчено виконавчі провадження №39724191 та №35306981.

Надалі, 05.08.2020 року винесено:

постанову про відкриття виконавчого провадження №62731085 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору згідно постанови про стягнення виконавчою збору №35306981 від 15.09.2015 року,

постанову про відкриття виконавчого провадження №62730932 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору згідно постанови про стягнення виконавчою збору №39724191 від 15.09.2015 року.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесених на підставі них спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон №1404-VІІІ.

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ).

У ч.1 ст.10 Закону №1404-VІІІ зазначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (далі – Закон №606-XIV), в редакції чинній на час винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №39724191 від 12.09.2013 року та №35306981 від 22.11.2012 року, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно ч.1 ст.28 Закону №606-XIV, в редакцій чинній на час винесення постанов про стягнення виконавчого збору №39724191 від 15.09.2015 року та №35306981 від 15.09.2015 року, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Водночас п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Із наведених законодавчих норм слідує, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься після спливу встановленого державним виконавцем строку на добровільне виконання виконавчого листа (через сім днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження).

З матеріалів справи слідує, що виконавчі провадження №39724191 та №35306981 відкрито постановами від 12.09.2013 року та від 22.11.2012 року, які закінчено, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ, відповідно до постанов від 31.07.2020 року.

Однак, оскаржувані в даній справі постанови про стягнення виконавчого збору в межах виконавчих проваджень №39724191 та №35306981 винесені 15.09.2015 року, тобто з порушенням встановлених чинним на той час законодавством строків, більш ніж на 2 роки.

Посилання відповідача на абз.3 ч.5 ст.13 Закону №1404-VIII, згідно з яким порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом, є безпідставним, оскільки постанови про стягнення виконавчого збору №39724191 від 15.09.2015 року та №35306981 від 15.09.2015 року винесено до набрання чинності цим Законом.

Водночас, в контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як винесення оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору №39724191 та №35306981 саме 15.09.2015 року, непов`язане з жодною передбаченою законом подією.

При цьому, рішення суду по примусовому виконанні яких виносилися постанови про стягнення з боржника виконавчого збору фактично виконані позивачем в добровільному порядку на підставі додаткових угод, укладених з боржником про реконструктуризацію боргів, а несвоєчасне прийняття рішень про стягнення виконавчого збору саме 15.09.2015 року, зроблено з метою виправлення помилки працівників державної виконавчої служби, якими не дотримано визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, що порушує права та законні інтереси позивача та зводить нанівець принцип "належного урядування" (п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 року в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).

Згідно із практикою ЄСПЛ цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії".

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції Василенко Г.О від 15.09.2015 року у виконавчому провадженні №39724191 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4769,14 грн. та у виконавчому провадженні №35306981 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 15538,66 грн., та, як наслідок, постанов про відкриття виконавчих проваджень №62731085 від 05.08.2020 року та №62730932 від 05.08.2020 року з примусового виконання вказаних постанов про стягнення виконавчого збору, що не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 2724,00 грн. відповідно до квитанції від 24.04.2021 року №1015283949 та №1015283892.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції Василенко Г.О про стягнення виконавчого збору №39724191 від 15.09.2015 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції Василенко Г.О про стягнення виконавчого збору №35306981 від 15.09.2015 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ячменьова С.М. про відкриття виконавчого провадження №62731085 від 05.08.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ячменьова С.М. про відкриття виконавчого провадження №62730932 від 05.08.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Кременецький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (47001, Тернопільська область, місто Кременець, вулиця Козубського, будинок 4, код ЄДРПОУ 34566896).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.