Рішення № 97908613, 23.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2358/21

23 червня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, у якій позивач просить:

- зобов`язати бухгалтерію Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області провести перерахунок заробітної плати позивача як в.о. старости с. Плотича Білецької сільської ради згідно законів України, постанов Кабінету Міністрів України та рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 за №500/1435/19 в повному обсязі;

- призначити відшкодування моральної та матеріальної шкоди, які завдали своїми діями (бездіяльністю у виконанні рішення суду) працівники Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у сумі 50000 гривень;

- притягнути до відповідальності працівників Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у зв`язку з невиконанням рішення суду в повному обсязі та введення в оману Державну виконавчу службу;

- надати дозвіл Управлінню Держпраці в Тернопільській області на проведення повного аудиту по нарахуванню заробітної плати працівників Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в 2019-2020 роках.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з грудня 2016 року позивач був обраний сільським головою села Плотича Тернопільського району Тернопільської області. Відповідно до рішення Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 273 від 21 червня 2018 року, сільська рада вирішила встановити умови оплати праці сільського голови наступним чином, зокрема:

- преміювати та виплачувати щомісячно в розмірі 50% середньомісячної заробітної плати сільського голову;

- надати сільському голові надбавку в розмірі 50% посадового окладу за виконання особливо важливої роботи.

Позивач зазначає, що з 15 січня 2019 року Плотицька сільська рада приєдналася до Білецької об`єднаної територіальної громади, у зв`язку із чим позивач почав виконувати обов`язки старости села Плотича в Білецькій сільській раді. Однак Білецькою сільською радою не виконувалися вимоги статті 8-3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» в частині збереження розмірів оплати праці що були встановлені ОСОБА_1 , як сільському голові.

Зокрема, позивачу не виплачувалась надбавка в розмірі 50% посадового окладу за особливо важливої роботи та в повному розмірі премія щомісячно в розмірі 50% середньомісячної заробітної плати. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, він звернувся з позовом до суду у якому просив зобов`язати Білецьку сільську раду Тернопільського району Тернопільської області здійснювати оплату праці в розмірі та умовах не менше, що були встановлені позивачу як сільському голові Плотицької сільської ради, а саме щодо виплати надбавки в розмірі 50% посадового окладу за виконання особливо важливої роботи та премії щомісячно в розмірі 50% середньомісячної заробітної плати, починаючи з 01 січня 2019 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №500/1435/19 за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зобов`язано Білецьку сільську раду Тернопільського району Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірах та умовах, що були йому встановлені як сільському голові Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу та премії у розмірі 50 відсотків посадового окладу з врахуванням вже виплачених сум. Дане рішення суду набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020.

Позивач звернувся до органів виконавчої служби для примусового виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №500/1435/19, яке за результатами виконавчого провадження виконано не в повному, за підрахунками позивача, розмірі.

Разом з тим, позивач зазначає, що згідно рішення сесії Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №01 від 18.11.2020, повноваження позивача, як виконуючого обов`язки старости села Плотича, було припинено, однак при звільненні відповідач, здійснивши розрахунок належних позивачу виплат, не нарахував надбавки в розмірі 50% посадового окладу за виконання особливо важливої роботи та премії щомісячно в розмірі 50% середньомісячної заробітної плати.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 28 квітня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій зазначено строк подання учасникам справи відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення щодо відповіді на відзив.

19.05.2021, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву з додатками та клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що відповідно до пункту 2.1, пункту 2.4, пункту 3.1 Положення про преміювання працівників апарату Білецької сільської ради та її виконавчих органів від 23.01.2019 №22 та розпоряджень про встановлення премій працівникам сільської ради №09-К від 29.01.2020, №30-К від 30.03.2020, №45-К від 30.04.2020, №52-К від 27.05.2020, №57-К від 24.06.2020, №71-К від 28.07.2020, №107-К від 26.10.2020 - ОСОБА_1 були нараховані премії. Також, згідно із розпорядження про надання відпустки від 24.04.2019 №06-В, статті 9 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», - ОСОБА_1 було нараховано матеріальну допомогу на оздоровлення. Разом з тим, відповідно до розпорядження №66-К від 18.06.2019 ОСОБА_1 встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 25 відсотків до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та місячний посадовий оклад.

Окрім цього, відповідно до копії розпорядження «Про надання відпустки ОСОБА_1 » №15-В від 06.05.2020 було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення. Відповідно до розпорядження «Про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» №79-К від 26.08.2020 позивачу надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у вересні в розмірі середньомісячної заробітної плати (передбачена підпунктом 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України вій 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами)). Також, відповідно до копії розпорядження «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » №102-К від 21.10.2020 позивачу встановлено надбавку за вислугу років з 21.10.2020 в розмірі 30 відсотків до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування (яка передбачена підпунктом 4 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами)).

З підстав наведеного відповідач вказує, що ним умови оплати праці позивача, а саме: оклад, ранг, вислуга років, премія, матеріальна допомога - повністю дотримуються, що в свою чергу відображено в довідці про заробітну плату за 2020 рік, яка видана Білецькою сільською радою.

Відповідач окремо зазначив, що відповідно до пункту 2 постанови Кабміну від 09.12.2015 р. №1044 уряд рекомендував органам місцевого самоврядування зберегти за особами, які здійснювали повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об`єднання і виконують обов`язки старости до обрання на перших виборах старости, посадовий оклад, надбавки та доплати, які були їм встановлені на час переведення на посаду старости.

Однак, зі змісту даної норми, на його переконання, за такими працівниками збережено лише структуру зарплати на момент обіймання посади сільського, селищного, міського голови (посадовий оклад, надбавки, доплати тощо), а не конкретні розміри таких виплат.

А тому, оскільки такий працівник не виконує повноцінні повноваження старости ОТГ, Уряд вирішив передбачити для них особливі гарантії і зберегти в структурі зарплати усі виплати, які він мав як голова. Враховуючи наведене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 20.05.2020, суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив у справі судове засідання на 01.06.2021.

Судове засідання, призначене на 01.06.2021, відкладено на 14.06.2021, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у даній справі у відрядженні (арк. справи 60-61).

В судовому засіданні, призначеному на 14.06.2021, суд оголосив перерву у розгляді справи до 23.06.2021, з метою надання відповідачем додаткових доказів у справі.

22.03.2021, через відділ документального забезпечення суду, відповідачем на вимогу суду подано додаткові пояснення у справі з додатками (арк. справи 67-72).

У судове засідання, призначене на 23.06.2021, сторони не прибули, водночас подали клопотання про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження (арк. справи 73, 74).

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини третьої статті 194 КАС України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивача, ОСОБА_1 , на позачергових виборах 04 грудня 2016 року, обрано сільським головою села Плотича Тернопільського району Тернопільської області.

Рішенням Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №273 від 21 червня 2018 року, сільська рада встановила умови оплати праці сільського голови та, серед іншого, вирішила преміювати та виплачувати щомісячно в розмірі 50% середньомісячної заробітної, а також надати сільському голові надбавку в розмірі 50% посадового окладу за виконання особливо важливої роботи (арк. справи 8).

25 липня 2018 року створено Білецьку сільську громаду Тернопільського району Тернопільської області до складу якої 15 січня 2019 року приєдналося село Плотича Тернопільського району Тернопільської області.

Рішенням Білецької сільської ради від 15 січня 2019 року № 4, до обрання старости на перших виборах, на позивача покладено обов`язки старости у селі Плотича Білецької сільської ради (арк. справи 6).

Однак встановлені позивачу, згідно рішення Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №273 від 21 червня 2018 року, надбавка і премія з 01 січня 2019 року в повному обсязі йому не виплачувалися.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №500/1435/19 за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, зобов`язано Білецьку сільську раду Тернопільського району Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірах та умовах, що були йому встановлені як сільському голові Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу та премії у розмірі 50 відсотків посадового окладу з врахуванням вже виплачених сум (арк. справи 12-14).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 апеляційну скаргу Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області залишено без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 500/1435/19, - без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87267291).

Судом встановлено, що державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2020 №61704903 на підставі виконавчого листа від 18.09.2019 №500/1436/19.

На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №500/1435/19, відповідачем зроблено перерахунок заробітної плати позивача за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в розмірах на умовах, що були йому встановлені як сільському голові, з врахуванням виплачених сум (арк. справи 11). Виконавче провадження завершено (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors).

Судом встановлено, а сторонами не заперечено, що згідно рішення сесії Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №01 від 18.11.2020, повноваження позивача, як виконуючого обов`язки старости села Плотича, було припинено.

Разом з тим, згідно розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 18.11.2020, відсутні будь-які нарахування Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області позивачу надбавок, а місячна премія нарахована не щомісячно та у різному розмірі (арк. справи 71).

Судом встановлено та визнано сторонами, що спірні правовідносини у даній судовій справі виникли (неохоплені судовим рішенням у справі №500/1436/19) з приводу права ОСОБА_1 на нарахування заробітної плати в розмірах та умовах, що були встановлені йому як сільському голові Плотичівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу та премії у розмірі 50 відсотків посадового окладу з врахуванням вже виплачених сум за період часу з 01.01.2020 по 18.11.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Частиною другою статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.

Пунктом 2 цієї Постанови передбачено виплату службовцям надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.

Крім цього, передбачено здійснення преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат починаючи з 1 січня 2007 року - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Згідно із пунктом 6 цієї Постанови, преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Із матеріалів справи слідує, що відповідно до пункту 1.3 Положенням про преміювання працівників Плотицької сільської ради, затвердженого рішенням Плотицької сільської ради від 22.12.2015 №26 (надалі - Положення) преміювання працівників сільської ради здійснюється відповідно до їх особистого внеску у загальні результати роботи за місяць.

Пунктом 2.1 Положення передбачено, що премія нараховується щомісячно.

Згідно із пунктом 4.2 Положення надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється у розмірі 50 відсотків з урахування надбавки за ранг та надбавки за вислугу років.

В свою чергу, статтею 8-3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 05.02.2015 №157-VIII (далі - Закон №157-VIII) визначено особливості припинення повноважень сільської, селищної ради, сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 8-3 Закону №157-VIII повноваження сільської, селищної ради та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до сільської, селищної об`єднаної територіальної громади, припиняються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади рішення про підсумки додаткових виборів та визнання повноважень не менше половини депутатів від територіальної громади, що приєдналася, обраних на виборах до сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади.

Сільський, селищний голова територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, виконує обов`язки старости відповідно до закону на період повноважень ради об`єднаної територіальної громади поточного скликання. За ним зберігаються розмір та умови оплати праці, що були йому встановлені як сільському, селищному голові до приєднання.

Згідно із частиною третьою цієї статті об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1044 рекомендовано органам місцевого самоврядування зберегти за особами, які здійснювали повноваження сільського, селищного, міського голови відповідної територіальної громади до об`єднання і виконують обов`язки старости до обрання на перших виборах старост, посадовий оклад, надбавки та доплати, які були їм встановлені на час переведення на посаду старости.

Таким чином, в особи, яка виконує обов`язки старости зберігаються розмір та умови оплати праці, що були їй встановлені як сільському, селищному голові.

Рішенням Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №273 від 21.06.2018, позивачу як сільському голові, встановлено щомісячну премію в розмірі 50% середньомісячної заробітної плати, а також надбавку в розмірі 50% посадового окладу за виконання особливо важливої роботи.

Рішенням Білецької сільської ради від 15 січня 2019 року № 4, до обрання старости на перших виборах, на позивача покладено обов`язки старости у селі Плотича Білецької сільської ради.

Відтак, на думку суду, позивачу як сільському голові, що виконував обов`язки старости на період повноважень ради об`єднаної територіальної громади поточного скликання слід нараховувати заробітну плату відповідно до рішення Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 273 від 21.06.2018, яким визначено розмір та умови праці сільського голови до приєднання до ОТГ.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1044 рекомендовано органам місцевого самоврядування зберегти за особами, які здійснювали повноваження сільського, селищного, міського голови відповідної територіальної громади до об`єднання і виконують обов`язки старости до обрання на перших виборах старост, посадовий оклад, надбавки та доплати, які були їм встановлені на час переведення на посаду старости.

Покликання відповідача на те, що згаданою постановою Кабінету Міністрів України збережено лише саму структуру заробітної плати, а не конкретні розміри таких виплат не заслуговують на увагу суду, оскільки в постанові чітко вказано, що саме посадовий оклад, надбавки та доплати, які були встановлені на час переведення на посаду старости зберігаються за такими особами, відтак їх розмір рекомендовано зберегти.

Крім того, суд також не бере до уваги лист Мінсоцполітики від 07.11.2007 №8379/0/14-07/13, яким відповідач обґрунтовує правомірність свої дій, позаяк такий лист носить рекомендаційний характер та не є обов`язковим до застосування.

Суд наголошує, що закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно правові акти, відтак застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», які не визнані неконституційними.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №500/1435/19 за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, зобов`язано Білецьку сільську раду Тернопільського району Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірах та умовах, що були йому встановлені як сільському голові Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу та премії у розмірі 50 відсотків посадового окладу з врахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №500/1435/19 встановлено, право позивача на нараховування заробітної плати відповідно до рішення Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 273 від 21.06.2018, яким визначено розмір та умови праці сільського голови до приєднання до ОТГ та те що дане рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №500/1435/19, відповідачем зроблено перерахунок заробітної плати позивача за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в розмірах на умовах, що були йому встановлені як сільському голові, з врахуванням виплачених сум (арк. справи 11). Виконавче провадження завершено (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors).

Водночас судом, в межах даної судової справи, встановлено, що відповідачем в період з 01.01.2020 по 18.11.2020 (день припинення повноважень позивача), проводилось нарахування оплати праці позивача як в.о. старости села Плотича Тернопільського району Тернопільської області із розрахунку посадового окладу 8500 грн (на переконання позивача – належний розмір посадового окладу – 7000 грн) однак без врахуванням розмірів премії та без надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу, встановлених позивачу рішенням Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №273 від 21.06.2018, що підтверджується архівною відомістю від 31.12.2020 за період з січня по грудень 2020-го року (арк. справи 51) та довідкою про розрахунок заробітної плати позивача за період з 01.01.2020 по 18.11.2020 (арк. справи 71).

За наведених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірах та умовах, що були йому встановлені як сільському голові Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу та премії у розмірі 50 відсотків посадового окладу з врахуванням вже виплачених сум, з врахуванням вже виплачених сум, за період виконання обов`язків з 01.01.2020 року по 18.11.2020.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000 (п`ятдесят) тисяч гривень, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 другою цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №815/5826/16 та постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.

Суд зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 не містить жодних доводів та міркувань з приводу заподіяної позивачу моральної шкоди.

Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту спричинення у спірних правовідносинах моральної шкоди позивачем не подано, а судом не здобуто.

Між тим, вирішення цієї позовної вимоги повинно відбуватись за правилами частини першої статті 77 КАС України, позаяк самого лише твердження заявника про настання моральної шкоди явно та очевидно недостатньо для визнання такого факту - реально існуючим.

Доказів зміни звичного режиму життя, погіршення взаємовідносин чи стосунків з іншими учасниками суспільних відносин, настання будь-яких інших негативних наслідків, спричинених подією зносин з органами державної виконавчої служби, а також доказів відносно факторів, котрі мають юридичне значення в аспекті існування моральної шкоди у якості реального явища, заявником до суду не подано.

Відтак, вимогу позивача про стягнення моральної шкоди слід визнати недоведеною та відмовити у її задоволенні.

Вирішуючи питання необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цій адміністративній справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеної норми слідує, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Проте позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку зобов`язувати відповідача, як суб`єкта владних повноважень, подати в 10-ти денний термін з дня набрання рішенням суду законної сили звіту про виконання судового рішення.

Таким чином, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Щодо вимоги позивача притягнути до відповідальності працівників Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у зв`язку з невиконанням рішення суду в повному обсязі та введення в оману Державну виконавчу службу та надати дозвіл Управлінню Держпраці в Тернопільській області на проведення повного аудиту по нарахуванню заробітної плати працівників Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в 2019-2020 роках, то суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах.

Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень зобов`язує суд перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, ОСОБА_1 не представлено, а судом не здобуто доказів на підтвердження підстав про наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують такі позовні вимоги, а тому такі не підлягають до задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Білецьку сільську раду Тернопільського району Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.01.2020 по 18.11.2020 в розмірах та умовах, що були йому встановлені як сільському голові Плотицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу та премії у розмірі 50 відсотків посадового окладу з врахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог вімовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: - Білецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Молодіжна, 19, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707, код ЄДРПОУ: 14029160).

Головуючий суддя Мірінович У.А.