Ухвала суду № 97908249, 25.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову

25 червня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/6755/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши заяву Приватного підприємства "Алькор-Інвест" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Алькор-Інвест" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування розпорядження про анулювання ліцензії, -

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2021 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560 в частині анулювання ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі пальним № 10140314201900537 від 13 вересня 2019 року.

Разом з адміністративним позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову ПП "Алькор-Інвест" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування розпорядження про анулювання ліцензії шляхом зупинення дії розпорядження у його спірній частині.

Заява вмотивована тим, що розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560 в частині анулювання ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі пальним № 10140314201900537 від 13 вересня 2019 року унеможливлює здійснення позивачем своєї господарської діяльності та має очевидні ознаки протиправності.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.

В обґрунтування заяви позивач вказав, що з огляду на те, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання письмового розпорядження про її анулювання, то анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів ПП "Алькор-Інвест", за захистом яких звернувся останній, а вжиття заходів забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним, що, в свою чергу, дасть можливість уникнути заподіяння йому збитків.

Оскільки можливість здійснення позивачем господарської діяльності залежить від наявності відповідної ліцензії, анулювання якої призведе до зупинення господарської діяльності, що матиме невідворотні наслідки, насамперед, у вигляді втрати прибутку, неможливості виплати заробітної плати працівникам, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, в зв`язку з чим заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Вирішуючи питання про забезпечення позову у даній справі суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

За приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, статтею 151 КАС України, визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Значення інституту забезпечення позову в КАС України полягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Зокрема, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС ).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення (в разі прийняття рішення на користь позивача). В тому числі метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято розпорядження № 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним: ліцензії за реєстраційним номером 10140314201900537 від 13 вересня 2019 року, з терміном дії з 13 вересня 2019 року до 13 вересня 2024 року, за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що наразі не вбачається ознак очевидної протиправності вказаного розпорядження або очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Оцінку оскаржуваному розпорядженню буде надано під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 червня 2021 року ПП "Алькор-Інвест" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 34573615), основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30).

Матеріали справи свідчать, що 13 вересня 2019 року позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним з терміном дії з 13 вересня 2019 року до 13 вересня 2024 року, за адресою місця торгівлі: Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, буд. 51/А, № 23 АЗС.

02 червня 2021 року відповідачем прийнято розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560, яким анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 13 вересня 2019 року № 10140314201900537.

Порядок анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», (далі Закон №481) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.

Так, анулювання ліцензії це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження

Відповідно до ст. 3 Закону №481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Таким чином, судом встановлено, що з моменту одержання позивачем розпорядження Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560, ліцензія від 13 вересня 2019 року № 10140314201900537 вважається недійсною, а тому фактично під час розгляду адміністративної справи за позовом ПП «Алькор-Інвест» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження № 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560, оскаржуване розпорядження набирає чинності та створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензій.

Анулювання ліцензій має наслідком:

- припинення функціонування та демонтаж автозаправної станцій, якою користується позивач в рамках господарської діяльності;

- укладення договорів на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів;

- втручання в господарську діяльність ПП «Алькор-Інвест» до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження № 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560 в судовому порядку.

Тим самим будуть істотно порушені права позивача, що є орендарем об`єкту нерухомого майна (АЗС). ПП "Алькор-Інвест" буде фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність на вказаному об`єкті до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження № 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560 в судовому порядку.

Отже, судом підтверджено, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Отже, з огляду на викладене, суд робить висновок, що у разі не зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Київській області 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560, якщо позивачем при розгляді адміністративної справи № 440/6755/21 буде доведено протиправність дій відповідача, та у випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог і до моменту набранням ним законної сили, може скластись ситуація, при якій для відновлення прав позивача у подальшому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на викладене, задля збереження існуючого стану до розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Київській області № 78538, витяг від 02 червня 2021 року № 560 в частині анулювання ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі пальним № 10140314201900537 від 13 вересня 2019 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Суд зазначає, що ухвала, якою вживаються заходи забезпечення позову жодним чином не встановлює законність чи протиправність оскаржуваного висновку.

У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.

Наведене, на думку суду, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що заява ПП «Алькор-Інвест» є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Заяву Приватного підприємства "Алькор-Інвест" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Алькор-Інвест" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування розпорядження про анулювання ліцензії - задовольнити.

Зупинити дію розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 78538, витяг з розпорядження від 02 червня 2021 року № 560, виданого Головним управлінням ДПС у Київській області в частині анулювання ліцензії Приватного підприємства "Алькор-Інвест" на право роздрібної торгівлі пальним № 10140314201900537 від 13 вересня 2019 року, з терміном дії з 13 вересня 2019 року до 13 вересня 2024 року, за адресою місця торгівлі: Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, буд. 51/А, № 23 АЗС до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №440/6755/21.

Копію ухвали негайно направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Чеснокова