Рішення № 97907859, 22.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6533/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4, код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу № 237757 від 15.03.2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить суд:

- Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.03.2021р. №237757.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що оскаржена постанова є незаконною та необгрунтованою, оскільки факт порушення Позивачем абз. 15 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при проведенні перевірки органами Укртрансбезпеки не доведений, а тому порушує права та інтереси ФОП ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Процесуальні дії судом не вчинялись.

Ухвалою суду від 23.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та повідомлено сторін, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Обставини справи.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у встановленому чинним законодавством порядку на правах юридичної особи, а тому наділений адміністративною процесуальною правосуб`єктністю у розумінні ст. 43 КАС України.

22.01.2021р. стосовно ФОП ОСОБА_1 складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №228968 від 22.01.2021р. (надалі - Акт №228968 від 22.01,2021р) (додаток 2). Копію вказаного Акта №228968 від 22.01.2021р. ОСОБА_1 отримав поштовим зв`язком разом з повідомленням-запрошенням на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 02.03.2020р. вих. №15424/20.1/24-21 та копією розрахунку плати за проїзд від 22.01.2021р. до акту №0059201 від 22.01.2021р. Згідно інформації, отриманої шляхом відвідування Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вул. Успенська, 4, м. Одеса, Акт №228968 від 22.01.2021р. складено посадовими особами Східного межрегіогального Управління Сидоренко О.Б. та Шайхтенко В.М.

15.03.2021р. на підставі Акта №228968 від 22.01.2021р.. Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №237757 від 15.03.2021р. (надалі - Постанова №237757 від 15.03.2021р.), якою на ФОП ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

24.03.2021р. ФОП ОСОБА_1 оскаржено Постанову №237757 від 15.03.2021р. в адміністративному порядку до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) у порядку п. 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567 (надалі - Порядок №1567), проте листом від 06.01.2021р. вих. 44/3.1/15-21 повідомено скаржника про залишення скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.

Позивач вважає Постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №237757 від 15.03.2021р, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, відповідно до пунктів 3,4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Крім того, відповідно до п.4 Порядку №403 взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №215/24992, посадові особи Укртрансіпспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року №422;

- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до підпункту 2 та 3 пункту 1 Порядку №879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно пунктів 12, 13 та 14 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до положень п. 18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з пунктом 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одною вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до п. 24 Порядку №879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з абз.15 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновки суду.

Спірні правовідносини в даній справі виникли з приводу, на думку позивача, протиправного з боку Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі Акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не погоджується із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.11.2020р. № 228143 на суму 17000,00 грн. до ФОП ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 (надалі - Порядок №879) за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з приписами п. 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2013р. №422 у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення приписів п. 18 Порядку №879, п. 6 Порядку №422 посадові особи, які склали Акт №228968 від 22.01.2021р., за результатами зважування не склали та на пряму вимогу водія ФОП ОСОБА_1 не надали первинні докази вчинення порушення:

- квитанцію (талон) зважування, роздрукований на спеціальному пристрою, безпосередньо приєднаному до вагів, на яких зважено транспортний засіб;

- довідку на підтвердження перевищення вагових параметрів транспортного засобу, передбачену п. 18 Порядку №879;

- акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, передбачений п. 6 Порядку №422.

Суд зазначає, що відповідно до положень п. 21, 24 Порядку №879 у разі виявлення перевищення вагових параметрів вантажу, подальший рух транспортного засобу позивача, був би можливим лише за одночасного виконання наступних трьох умов:

- здійснення оплати за проїзд великогабаритного транспорту;

- поділу та перевантаження вантажу на декілька транспортних засобів;

- повторного здійснення габаритно-вагового контролю.

Заборону подальшого руху транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів встановлено й п. 2.42 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306.

Проте, одразу після зважування, особа, яка здійснювала зважування, повернула водію посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та дозволила безперешкодно рухатися далі, без перевантаження транспортного засобу, повторного зважування транспортного засобу, яке належить Позивачу, без сплати за проїзд, яка здійснюється у разі перевищення вагових параметрів, вказаних у пп. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306.

Таким чином, жодний документ - довідка про результати зважування, акт перевищення нормативних вагових параметрів, акт перевірки, розрахунок плати за проїзд тощо - водієві підприємства не надавався, як і не було висунуто вимогу про перевантаження та повторного зважування.

Суд зазначає, що Документи, складання та вручення яких згідно чинного законодавства має здійснюватися на місці виявлення порушення, отримано Позивачем лише після особистого відвідування Відповідача. Доказів своєчасного вручення Відповідачем не надано.

Згідно правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18, суб`єкт господарювання не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятого рішення, і правова оцінка цим підставам має надаватися у першу чергу.

Обставини щодо не складання у присутності водія та не вручення йому довідки про результати габаритно-вагового контролю, не перешкоджання подальшому руху транспортного засобу без перевантаження та повторного зважування, не свідчать про відсутність порушення з боку Позивача, однак свідчать про порушення контролюючим органом вимог законодавства при проведенні перевірки, які зумовлюють протиправність прийнятого рішення, внаслідок чого оскаржувана Постанова №237757 від 15.03.2021р. не може бути визнана законною та обгрунтованою.

Також суд зазначає, що положеннями п. 2 розд. III Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016р. №255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2016р. за №1171/29301 (далі - Вимоги №255), встановлено вимоги до облаштування пересувного пункту габаритно- вагового контролю, яким є пункт контролю на а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 620км, який повинен мати, серед іншого, пересувні ваги для точного зважування транспортних засобів у русі, а також свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію ваг.

Суд погоджується із думкою позивача, що відсутність за місцем габаритно-вагового контролю доказів повірки, метрологічної атестації обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням), виключає можливість використання як вказаного обладнання під час вагового контролю органами Укртрансбезпеки, так і результатів такого контролю з метою накладення стягнення, адже отримані результати та складені на їх підставі докази позбавлені достовірності.

Крім того, внаслідок відсутності будь-яких відомостей, які дозволяють ідентифікувати ваги, використані 22.01.2021р. під час зважування транспортного засобу Позивача, в тому числі заводські номери, інвентаризаційні номери, інші ідентифікуючі відомості, неможливо встановити факт зважування 22.01.2021р. транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 тими вагами, які відповідають вимогам № 255.

Неприпустимість притягнення до відповідальності на підставі доказів, оформлених або отриманих з порушенням вимог чинного законодавства встановлено у п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011р. №12-рп/2011 та є сталою правовою позицією Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №751/7557/15-к, постанови Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №488/2433/15, від 01.03.2018р. у справі №398/5735/14-к).

Невід`ємною рисою актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обгрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Невиконання державним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обгрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що відповідає висновкам Верховноо Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2019р. у справі №826/10649/17, від 23.10.2018р. у справі №822/1817/18.

Як вбачається, під час винесення оскаржуваної Постанови №237757 від 15.03.2021р. Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки не досліджено факта відповідності вагового комплексу приписам п. 2 розд. III Вимог №255.

Таким чином, Відповідачем винесено постанову від 15.03.2021р. №237757 з порушенням принципів «належного урядування» та «правової визначеності».

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Згідно з положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинине особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. п. 70 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011р., заява - №29979/04, п. 120 рішення у справі «Беєлер проти Італії», заява №33202/96, п. 128 рішення «Онерїлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, п. 72 рішення «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08.04.2008р. заява № 21151/04, п. 51 рішення «Москаль проти Польщі» від 15.09.2009р. заява № 10373/05). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, п. 71 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011р., заява №29979/04, п. 74 рішення «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 р. заява №55555/08, п. 37 рішення «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008 р., заява № 36900/03) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. п. 128 рішення у справах «Онерїлдіз проти Туреччини» та п. 119 рішення «Беєлер проти Італії» зазначені вище).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Yvonne van Duyn v. Home Office» від 04.12.1974p., Case 41/74 зазначив, що принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов ’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності (Case 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, §42).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності застосування до позивача, адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн., а тому постанова №237757 від 15.03.2021р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

На підставі викладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263 КАСУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4, код ЄДРПОУ 37607526) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №237757 від 15.03.2021року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 37607526) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко