Рішення № 97907680, 25.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2021 р. № 400/1670/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54001, про:визнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року; визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року та грудня 2016 року як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базові місяці) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.01.2016 по 28.02.2018; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року - із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум винагород та інших виплат, одержаних військослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; визнати протиправною безіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 26.11.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення – 3 807,42 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення - 3 807,42 грн - за період з 01.03.2018 по 26.11.2020 включно в сумі 125 163,06 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум винагород та інших виплат, одержаних військослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період проходження військової служби з 01.12.2015 по 26.11.2020 нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не у повному обсязі, зокрема, індексація грошового забезпечення відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась у повному обсязі. Позивач заперечує наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо нарахування суми індексації грошового забезпечення та провів самостійний розрахунок індексації грошового забезпечення за спірний період, виходячи з місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців): в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 26.11.2020 - березень 2018 року та фіксованої суми індексації – 3 807,42 грн. За розрахунком позивача, належна йому індексація грошового забезпечення становить 125 163,06 грн. Позивач наголошує, що віднесення питання щодо нарахування належної позивачу індексації грошового забезпечення до дискреційних функцій відповідача є неможливим та створить необхідність подальшого оскарження протиправних дій відповідача до адміністративного суду. Позивач наполягає на наявності між ним та відповідачем спору в частині застосування базових місяців індексації, посилаючись на те, що сторони висловили протилежні позиції з цього питання.

Ухвалою від 23.03.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, задовольнив клопотання позивача про витребування у відповідача доказів (відомостей щодо посадових окладів за посадами, які обіймав позивач), установив сторонам строки для подання заяв по суті справи та доказів, у тому числі відповідачу: відзиву на позовну заяву за кожним з доводів позовної заяви та доказів на його підтвердження з доказами його направлення позивачу; обгрунтованого розрахунку фактично нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, підтвердженого доказами (із зазначенням базових місяців індексації та підстав їх застосування) з доказами направлення їх позивачу; інформації про розмір посадового окладу станом на 01.01.2008 за посадами начальника відділення формування та відправки команд і партій Новобузького районного військового комісаріату та військового комісара районного військового комісаріату з доказами направлення їх позивачу.

На виконання ухвали від 23.03.2021 відповідач подав відзив з додатками; розрахунку нарахованої та виплаченої позивачу індексації та витребуваних доказів не подав.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що у день звільнення позивача з військової служби з ним проведений повний розрахунок, проти якого позивач не заперечував. Відповідач вказує на незрозумілість вимоги про застосування базового місяця – січень 2008 року - ураховуючи те, що з 1992 року по 2014 рік позивач був офіцером запасу. Відповідач посилається на те, що за грудень 2015 року індексація грошового забезпечення позивачу нарахована і виплачена. Наданий позивачем розрахунок відповідач оцінює як неправильний та необґрунтований, оскільки саме відповідач має дискреційні повноваження щодо нарахування та перерахунку індексації грошового забезпечення.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій повторює наведені у позовній заяві аргументи та додатково зазначає, що відповідач не спланував і не здійснював витребування бюджетних коштів на виплату індексації грошового забезпечення, що не може трактуватися як відсутність бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив військову службу у Новобузькому районному військовому комісаріаті та Южноукраїнському міському військовому комісаріаті з 19.03.2014 по 26.11.2020.

Наказом військового комісара Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.11.2020 № 16 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

За період з березня 2019 року по листопад 2020 року відповідач нарахував і виплатив позивачу 4 375,68 грн. індексації грошового забезпечення. За період з січня 2016 року по лютий 2019 року відповідач не нарахував і не виплатив індексацію грошового забезпечення позивачу. Зазначене підтверджується наданими позивачем довідками відповідача від 09.02.2021 № 4/453, № 4/452, № 4/451.

У матеріалах справи міститься „розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 26.11.2020” від 18.02.2021 № 9/2/1522. Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд надає перевагу довідкам від 09.02.2021 № 4/453, № 4/452, № 4/451 про нараховане позивачу грошове забезпечення. Зокрема, розрахунок від 18.02.2021 № 9/2/1522 містить стовпчик „сума індексації”, в якому зазначені грошові суми за період з січня 2016 року по грудень 2020 року. У рядку „Разом” зазначена сума 5 867,63 грн. Розрахунок містить вказівку на виплату позивачу 4 375,68 грн. Разом з тим, іншими наявними у справі доказами спростовується нарахування позивачу індексації за весь зазначений у цій довідці період.

Як зазначалося вище, у довідках від 09.02.2021 № 4/453, № 4/452, № 4/451 про нараховане грошове забезпечення відсутні дані про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2019 року. Крім того у листі від 18.02.2021 № 9/2/1523 відповідач повідомив позивачу, що виконував вимоги телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1150 про ненарахування індексації грошового забезпечення до окремого роз`яснення.

У розрахунку позовних вимог позивач визнає виплату йому індексації грошового забезпечення з березня 2019 року по листопад 2020 року в сумі 4 375,68 грн.

У зв`язку з цим суд вважає достовірними зазначені у розрахунку від 18.02.2021 № 9/2/1522 відомості лише в тій частині, в якій вони корелюються з іншими доказами у справі – довідками від 09.02.2021 № 4/453, № 4/452, № 4/451, листом від 18.02.2021 № 9/2/1523 та розрахунком позовних вимог, виконаним позивачем.

Суд установив, що індексація грошового забезпечення за грудень 2015 року позивачу нарахована у сумі 873,30 грн, що підтверджується довідкою від 09.02.2021 № 4/453.

Відповідач не надав витребуваного судом розрахунку нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період та у відзиві посилається лише на виплату ним позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року.

На підставі зазначеного вище суд установив, що період, за який індексація грошового забезпечення позивачу не нарахована і не виплачена, триває з січня 2016 року по лютий 2019 року.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановлює, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону № 1282-XII).

Стаття 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За нормами пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 визначає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Норми Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначають джерело коштів на проведення індексації. Пункт 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2019 року є порушенням вимог Закону № 1282-XII, Порядку № 1078 та порушує права позивача.

Частина четверта статті 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (стаття 233 Кодексу законів про працю України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Оскільки у період з січня 2016 року по лютий 2019 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення, і відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду протилежне (або навпаки наявність підстав для таких ненарахування та невиплати), суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, а тому наявність підстав для визнання цієї бездіяльності протиправною.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2019 року.

При цьому суд вказує, що нарахування індексації у розмірі 0 грн. за будь-який місяць спірного періоду не свідчитиме про протиправну бездіяльність відповідача щодо її нарахування у разі відсутності підстав для її нарахування.

Щодо позовних вимог в частині установлення базових місяців індексації, виплати фіксованої індексації, стягнення індексації у визначеній позивачем сумі, здійснення відрахувань військового збору та компенсації податку на доходи фізичних осіб суд зазначає про таке.

Суд погоджується з аргументом позивача про існування між сторонами спірних правовідносин в частині визначення базових місяців індексації лише в частині грудня 2015 року, за який індексація позивачу нарахована, з огляду на таке.

Зокрема, позивач посилається на висловлення сторонами протилежних позицій щодо базових місяців індексації. Суд наголошує, що спірні правовідносини виникають внаслідок дій їх учасників, а висловлення певних думок чи поглядів на застосування законодавства не породжує спірних правовідносин.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках - це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Як установив суд, у спірних правовідносинах індексація за період з січня 2016 року по лютий 2019 року не була нарахована та виплачена позивачеві.

Отже, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем для нарахування індексації, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Аналогічна правова позиція з нарахування індексації грошового забезпечення викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищезазначеного суд відмовляє у частині позовних вимог про застосування визначених позивачем базових місяців індексації, відрахування військового збору та компенсації податку на доходи фізичних осіб є передчасними.

Як обґрунтовано вище, відповідач ще не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2019 року.

Щодо грудня 2015 року суд виходить з такого.

Пункт 5 Порядку № 1078 визначає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Водночас, відповідно до приписів абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Отже, чинне законодавство встановлює, що базовим місяцем для розрахунку індексації є саме місяць останнього підвищення посадового окладу військовослужбовця.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294, вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, та діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, суд дійшов висновку про незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців, що дає підстави вважати, що базовим місяцем для проведення індексації за грудень 2015 року є січень 2008 року.

Наведені обставини свідчать, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період - січень 2008 року.

Отже, позовні вимоги за грудень 2015 року належить задовольнити.

Щодо решти спірного періоду (березень 2019 року – листопад 2020 року), суд зазначає, що позовні вимоги за період з березня 2018 року грунтуються на невиплаті позивачу фіксованої індексації, яка за розрахунком позивача становить 3 807,42 грн.

Позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.11.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3 807,42 грн відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Обчислення індексації у березні 2018 року відбувається з урахуванням суми грошового доходу позивача за березень 2018 року. До доходу позивача за березень 2018 року включається і індексація грошового забезпечення. Оскільки суду не відома суму індексації за березень, яку позивачу нарахує та виплатить відповідач, станом на дату розгляду цієї справи неможливо стверджувати, що розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року не перевищить суму індексації, що склалась у березні 2018 року.

Лише після нарахування та виплати відповідачем індексації буде відомо про перевищення чи неперевищення розміру підвищення грошового доходу у березні 2018 року за суму індексації за березень 2018 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Судові витрати у справі відсутні.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати до суду звіт щодо виконання рішення суду, суд зазначає таке.

За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов`язком під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу. Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.

Зокрема Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Станом на дату розгляду питання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі відсутні докази наміру відповідача ухилятися від такого виконання. Ураховуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про наявність ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Керуючись статями 2, 9, 19, 77, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 08299180) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 08299180), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2019 року.

3. Зобов`язати Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 08299180) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2019 року.

4. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 08299180), яка полягає у нарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року, обчисленої без урахування січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця).

5. Зобов`язати Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 08299180) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року, обчисливши її з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця).

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна