Рішення № 97907406, 24.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року справа №380/6868/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) (місцезнаходження: 80074, Львівська область, Сокальський район, м.Великі Мости, вул. Львівська, 166, код ЄДРПОУ 14321498), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 09.02.2018 у зв`язку із звільненням з військової служби;

-зобов`язати Кінологічний навчальний центр Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період із 10.02.2018 по день фактичного розрахунку 14.04.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом начальника Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) (по особовому складу) від 10.01.2018 №6-ос його звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 (у зв`язку із закінченням строку контракту) ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом начальника Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) від 09.02.2018 №28-ос виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Позивач наголошує, що з урахуванням приписів п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу частини розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. Отже, на суб`єкта владних повноважень – Кінологічний навчальний центр (військова частина 2418), у якій позивач проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення покладається обов`язок організувати та вжити заходів щодо проведення з ним повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення зі списків частини. Лише 14.04.2021позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення. Позивач вважає, що період з 10.02.2018 по 14.04.2021 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 10.02.2018 по 14.04.2021. Позивач просить позов задоволити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відповідач фактично визнав позов частково та, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, сформованого у постанові від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц, правової позиції Верховного Суду в постанові від 30.10.2019 по справі №806/2473/18, просить суд позов ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) задовольнити частково, виходячи з принципу пропорційності, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних справ громадян Касаційного адміністративного суду, викладені у справі №480/3105/19 від 30.11.2020, визначивши, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні може становити 138 622,70 грн.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій вказує про те, що наведені у відзиві відповідачем обґрунтування, щодо суми середнього заробітку за час затримки при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 138622,70грн. позивач вважає аргументованими та такими, що в повній мірі відновлять його порушене право. На підставі вищевикладеного, під час вирішення спору по суті та ухвалення рішення, просить суд урахувати позицію відповідача про визнання позовних вимог у сумі 138622,70грн. та задовольнити позов на суму визнану відповідачем.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в Кінологічному навчальному центрі Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на посаді старшого офіцера (з прикордонного контролю) групи організації охорони державного кордону штабу прикордонної комендатури швидкого реагування.

Згідно наказу № 6-ОС начальника Кінологічного навчального центру ЗРУ ДПСУ від 10.01.2018 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за п.«а» (по закінченню терміну дії контракту) ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням пп.«ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону із застосуванням пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06.12.2016 № 1769-VІІІ та підпункту «б» частини другої статті 26 Закону у запас молодшого сержанта ОСОБА_1 , молодшого ІПС 2 категорії – кухаря 3 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, 09.01.2018.

Відповідно до наказу начальника Кінологічного навчального центру ЗРУ ДПСУ № 28ОС від 09.02.2018 «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 , молодшого ІПС 2 категорії – кухаря 3 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Кінологічного навчального центру від 10.01.2018 № 6-ос.

Згідно із довідкою №687 від 24.07.2019, виданою Кінологічним навчальним центром Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про грошове забезпечення ОСОБА_2 за січень-лютий 2019року вбачається, що відповідачем при виключенні зі списків особового складу позивача не було проведено повного розрахунку, а саме: не була виплачена індексація грошового забезпечення.

Кінологічним навчальним центром самостійно було нараховано та виплачено на особистий рахунок позивача кошти в сумі 45639,97грн. (індексація грошового забезпечення), що не заперечується позивачем та підтверджується випискою ВАТ КБ «ПриватБанк» від 19.04.2021.

Тобто Кінологічний навчальний центр ЗРУ ДПСУ у повному обсязі розхарувався з пизивачем за індексацію грошового забезпечення 14.04.2021.

Вважаючи, що непроведення повного розрахунку при звільненні дає позивачу право на стягнення в судовому порядку середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною ч. ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі №823/1023/16.

Таким чином, оскільки індексацію грошового забезпечення позивачу не виплачено в день його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (09.02.2018), вказана обставина свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з позивачем повного розрахунку.

Щодо розрахунку суми стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, то суд враховує наступне.

Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що на переконання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висновок, викладений у рішенні ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України, а саме у пункті 57 рішення, не узгоджується та суперечить практиці Верховного Суду України, за яким після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (постанова від 15.09.2015 провадження №21-1765а15). Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Зважаючи на приписи ч. 2 ст. 116 Кодексу законів про працю України, відповідач зобов`язаний був виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у повному обсязі у день виключення зі списків особового складу - 09.02.2018, проте остаточно виконав свій обов`язок лише 14.04.2021.

Враховуючи, що працівникові не виплачена належна йому індексація грошового забезпечення у день звільнення, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку є правомірними.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як роз`яснено у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом третім пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 зазначено, що строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складової механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових відносин.

Невиплата власником або уповноваженим органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових відносин.

Згідно з ч. 1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.

З огляду на наведене Конституційний суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталась затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно із наказом начальника Кінологічного навчального центру від 09.02.2018 був виключений із списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.

Кінологічним центром 14.04.2021 було перераховано кошти на особистий рахунок позивача в сумі 45639,97 грн.

Оскільки позивач звільнився 09.02.2018, а дата остаточного розрахунку була проведена з позивачем 14.04.2019 (індексація грошового забезпечення) складає 1159 днів.

Грошове забезпечення позивача за грудень 2017року-січень 2018року становить 15868,80грн.

62 – кількість робочих календарних днів за останні два місяці перед звільненням (грудень 2017 – 31 день, січень 2018 – 31 день).

15868,80 : 62 = 255,95 грн. – середнє грошове забезпечення за 1 день.

1159днів – кількість днів затримки розрахунку при звільненні (індексація).

Виходячи з даного: сума компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні (індексація) складатиме 255,95 * 1159= 296646,05 грн.

У даній справі загальний розмір належних позивачеві виплат складав 97666,85 грн. (100%), з яких:

-грошове забезпечення 1593,97 грн. (1,63%);

-вихідна допомога при звільненні 34713,00 грн. (35,54%);

- індексація грошового забезпечення 45639,97 грн. (46,73%);

- компенсація за неотримане речове майно 6264,13 грн. (6,41%).

-додаткова грошова винагорода 3931,78 грн.(4,03%);

-матеріальна допомога СПП 565,00грн. (0,58%);

-матеріальна допомого на оздоровлення 4959,00грн.(5,08%).

Обрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (індексація грошового забезпечення) становить 296642,05грн.

Відтак: 296642,05 * 46,73% = 138622,70грн. (індексація грошового забезпечення); середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Так, Верховний Суд в постанові від 30.10.2019 по справі № 806/2473/18 (адміністративне провадження № К/9901/2118/19) сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 138622,70грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) (місцезнаходження: 80074, Львівська область, Сокальський район, м.Великі Мости, вул. Львівська, 166, код ЄДРПОУ 14321498) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 09.02.2018 у зв`язку із звільненням з військової служби.

Зобов`язати Кінологічний навчальний центр Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період із 10.02.2018 по день фактичного розрахунку 14.04.2021 у сумі 138622 (сто тридцять вісім тисяч шістсот двадцять два) гривня 70 копійок, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) (місцезнаходження: 80074, Львівська область, Сокальський район, м.Великі Мости, вул. Львівська, 166, код ЄДРПОУ 14321498) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий зір на суму 908(дев`ятсот вісім)грн.00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.