Рішення № 97907206, 23.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5641/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (через представника) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

1. податкові повідомлення-рішення від 10.02.2020 року:

1.1.№0000343304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 20551 грн. 98 коп., з яких 16441,58 грн. основне зобов`язання і 4110,40 грн. штрафна (фінансова) санкція (штраф);

1.2.№0000339304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 246623 грн.76 коп., з яких 197299,01 грн. основне зобов`язання і 49324,75 грн. штрафна (фінансова) санкція (штраф);

1.3.№0000323304, яким застосовано штрафну санкцію на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, ч. 1 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України в сумі 510 грн.;

1.4.№0000313304, яким застосовано штрафну санкцію на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, ч. 1 п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 510 грн.;

2. вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 р. №Ф-0000043304, зі сплати єдиного внеску в сумі 221876,51 грн.;

3. рішення від 10.02.2020 р. про застосування штрафних санкцій:

3.1.№0000093304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 56396,28 грн.;

3.2.№0000083304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що підставою нарахування грошових зобов`язань є акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо контролю за дотриманням податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.12.2018. Разом з тим, перевірка проведена без відома позивача та без первинних документів, а про існування донарахувань та існування акту перевірки стало відомо з отриманої відповіді на адвокатський запит. Щодо визначення контролюючим органом об`єкту оподаткування та здійснення видів діяльності, то як зазначила позивач, фактично дані, які відображено в акті перевірки є недостовірними та перекрученими, які не відповідають дійсним обставинам справи. Оскільки відповідачем в порушення норм чинного законодавства визначено об`єкт оподаткування на системі оподаткування, яка не має жодного відношення до позивача, то, відповідно, невірно визначенні і всі донарахування по даному акту перевірки.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні зазначивши, що проведено документальною позаплановою невиїзною перевіркою за наявними документами бухгалтерського обліку встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 197 299,01 грн.. Відповідно, перевіркою встановлено факт заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 16441,58 грн. Крім того, перевіркою також було встановлено, що при визначенні суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі 22% позивачем допущено відхилення, в зв`язку з чим їй визначено загальну суму єдиного внеску в розмірі 221876,51 грн. (а.с.90-94).

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.06.2003, основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.

Судом встановлено, що в період з 09.12.2019 по 12.12.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) щодо контролю за дотриманням податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 20.12.2019 № 31/11-28-33-04/ НОМЕР_1 (а.с.20-34).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення:

1. пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 197299,01 грн., в тому числі за 2016 рік – 10584 грн., за 2017 рік – 85717,44 грн., за 2018 рік – 100997,57 грн.;

2. підпункту 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 16441,58 грн., за 2016 рік у сумі 882 грн., за 2017 рік – 7143,12 грн., за 2018 рік – 8416,46 грн.;

3. частини 2 пункту 1 статті 7 Закону від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в частині заниження суми податкового зобов`язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на суму 221876,51 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 11946 грн., за 2017 рік у сумі – 96317,76 грн., за 2018 рік – 113612,75 грн.;

4. пунктів 49.18.2 та 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.1 1 статті 177 Податкового кодексу України, в частині неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016, 2017, 2018 роки;

5. пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та пункту 2 розділу 3 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 14.04.2015 року № 435, який зареєстровано в Мін`юсті України 23.04.2015 за №460/26905, в частині подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за невстановленою формою за 2016, 2017, 2018 роки;

6. пунктів 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України – ненадання посадовим (службовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать та пов`язані з предметом перевірки;

7. даною перевіркою встановлено завищення суми податкового зобов`язання по єдиному податку на загальну суму 51865,28 грн., в тому числі за 2017 рік – на суму 23810,40 грн., за 2018 рік – на суму 28054,88 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем 10.02.2020 винесено (сформовано):

1. податкові повідомлення-рішення:

1.1.№0000343304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 20551,98 грн., з яких 16441,58 грн. – основне зобов`язання; 4110,40 грн. – штрафна (фінансова) санкція (штраф) (а.с.36);

1.2.№0000339304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 246623,76 грн., з яких 197299,01 грн. – основне зобов`язання; 49324,75 грн. – штрафна (фінансова) санкція (штраф) (а.с.37);

1.3.№0000323304, яким застосовано штрафну санкцію на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, ч. 1 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України в сумі 510 грн.;

1.4.№0000313304, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, ч.1 п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 510 грн. (а.с.38);

2. вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000043304, зі сплати єдиного внеску в сумі 221876,51 грн. (а.с.40);

3. рішення про застосування штрафних санкцій:

3.1.№0000093304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 56396,28 грн. (а.с.41);

3.2.№0000083304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі 510 грн. (а.с.42).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України в редакції, чинній на момент проведення перевірки) та який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю,а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивач в першу чергу посилається на те, що перевірка проведена без відома позивача та без первинних документів. Про існування донарахування та існування акту перевірки позивачу стало відомо з отриманої відповіді відповідача, яка надана на адвокатський запит.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно до вимог підпунктів 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно до положення підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до вимог пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, згідно пункту 79.1 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Разом із тим, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Слід зазначити, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до її початку.

Таке тлумачення норм права відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків та виконанню ним обов`язку по наданню посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх необхідних документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувані позивачем рішення контролюючого органу винесені на підставі акту від 20.12.2019 № 31/11-28-33-04/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо контролю за дотриманням податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.12.2018 (а.с.20-34).

Як зазначено в акті, перевірку проведено на підставі наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 29.11.2019 № 597 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", копію якого направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 29.11.2019. На момент складення акту перевірки корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення до контролюючого органу не надходив.

Відповідачем не надано докази належного повідомлення позивача про здійснення позапланового заходу податкового контролю та отримання позивачем наказу про проведення невиїзної перевірки до її початку.

При цьому, ненадання позивачкою після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом такої, про що вказує відповідач у висновках акту перевірки, і зумовлено саме позбавленням її можливості реалізації права на ознайомлення із наказом про призначення перевірки до початку здійснення заходу податкового контролю та подання відповідних пояснень й документів.

Також, як вбачається із акту, перевірка проведена на підставі, зокрема підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, згідно якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тобто, з аналізу вказаної норми вбачається, що законною є перевірка, призначенню якої передує направлення платнику податків запиту, який відповідає встановленим вимогам, та ненадання відповіді на складений у відповідності до вимог ПК України запит контролюючого органу (відповіді на законний запит).

Доказів направлення позивачу будь-яких письмових запитів відповідачем суду не надано.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку щодо протиправності дій відповідача, спрямованих на проведення перевірки, яка була призначена в порушення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Незаконність призначення й проведення такої перевірки є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.02.2020 №0000343304, №0000339304, №0000323304, №0000313304; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ф-0000043304; рішень про застосування штрафних санкцій від 10.02.2020 №0000093304 та №0000083304.

При цьому, оскільки судом встановлено порушення порядку проведення податкової перевірки, суд не досліджує зміст виявлених такою перевіркою порушень, оскільки такі виявлено з порушенням встановленої процедури.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась також Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", згідно якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

В контексті вищенаведеного суд також зауважує й те, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних підстав у суді відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Наведений підхід викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 № 826/17123/18, в якій сформульований такий правий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

У ще одній палатній справі (постанова від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18) окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що стали підставою до задоволення позову, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу).

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не було надано суду копій документів (матеріалів), що взяті до уваги при прийнятті спірних рішень (матеріали перевірки, взяті до уваги при визначенні суми грошового зобов`язання; накази; акти; податкові повідомлення-рішення, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій тощо).

Підсумовуючи вищевказане суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 3.1.2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу за кожну вимогу.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем заявлено сім вимог майнового характеру на загальну суму 546978,53 грн..

Враховуючи, що в позовній заяві позивачем було об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, які пов`язані між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог.

Тобто, ціна позову у цій справі становить 546978,53 грн., а тому судовий збір за подання позовної зави мав бути сплачений позивачем в сумі 5469,78 грн..

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 5988,50 грн., що підтверджується квитанцією №43 від 16.10.2020 (а.с.13).

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5469,78 грн.. Водночас, інша частина сплаченого судового збору в сумі 518,72 грн. підлягає поверненню позивачу відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов – задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 10.02.2020 № 0000343304, № 0000339304, № 0000323304 та № 0000313304.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ф-0000043304.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення від 10.02.2020 № 0000093304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску .

5. Визнати протиправним та скасувати рішення від 10.02.2020 № 0000083304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

6. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 43142606) судовий збір в розмірі 5469,78 грн. (п`ять тисяч чотириста шістдесят дев`ять гривень 78 копійок).

7. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 518,72 (п`ятсот вісімнадцять гривень 72 копійки), сплачений згідно квитанції №43 від 16.10.2020.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько