Рішення № 97907196, 25.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2021 року № 640/19379/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (замінено правонаступником - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_6 (замінено правонаступником - ОСОБА_4 ), в якому просили суд визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ «Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 » - в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані Законом інтереси позивачів; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (власників будинків за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0162 га за адресою: АДРЕСА_1 у власність для обслуговування житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону.

У якості підстав позову позивачі зазначили про протиправність дій відповідача в частині відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлових будинків за вказаною адресою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2018 адміністративну справу № 640/19379/18 передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

12 лютого 2019 року від позивачів надійшла заява про зміну предмету позову разом із позовною заявою в новій редакції від 09.02.2019.

Так, враховуючи зміну предмету позову позивачі просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ «Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 » - в повному обсязі як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані Законом інтереси позивачів;

- зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (власників будинків за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0162 га за адресою: АДРЕСА_1 у власність для обслуговування житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону;

- стягнути з Ірпінської міської ради Київської області на користь позивача 1 - ОСОБА_1 суму завданих збитків (внаслідок винесення Ірпінською міською радою рішення № 3777-51-VІІ від 29.05.2018) у розмірі 21880, 00 грн. (ас. 137-153 т. 1).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 продовжено підготовче провадження в адміністративній справі. Заяву позивачів про зміну предмету позову від 09.02.2019 прийнято до розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 витребувано у Ірпінської міської ради Київської області:

- належним чином засвідчені копії Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірних об`єктів нерухомості, розташованих за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 щодо кожного з власників (користувачів), актуальних (сформованих) станом на день його подання до суду;

- належним чином засвідчені копії документів, на підтвердження надання позивачами як землекористувачами згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 площею 0, 0162 га або доказів припинення користування/вилучення з користування оспорюваної частини земельної ділянки за вищевказаною адресою;

- кадастрові плани (схеми) земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 , зокрема, але не виключно, із обов`язковим зазначенням опису меж тощо.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 призначено в адміністративній справі експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Експертно-дослідної служби України. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України. Поставлено експерту такі питання: за рахунок яких земель був сформований проїзд загального користування (визначений у п. 2 рішення Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ) з АДРЕСА_3 до земельної ділянки по АДРЕСА_3 ? чи відповідає зазначений в рішенні Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ проїзд загального користування вимогам нормативних документів? чи відноситься земельна ділянка площею 162 кв. метри, залишена рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 15.03.2005 № 50/2 в користуванні власників домоволодінь в АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 до земель загального користування та чи мала право та підстави Ірпніська міська рада Київської області віднести цю земельну ділянку до земель загального користування?

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 поновлено провадження в адміністративній справі. Призначено підготовче засідання на 21 травня 2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 лютого 2021 року.

Судом було замінено третю особу у даній справі ОСОБА_6 на правонаступника - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с. 189-197 т. 2).

Також судом було замінено позивача у справі ОСОБА_5 на її правонаступника - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , власники будинків по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 звернулись до Ірпінської міської ради Київської області із заявою № Н-68.2, у якій просили надати дозвіл на приватизацію частини земельної ділянки по АДРЕСА_5 площею 0,0162 га (162 м2), як двору спільного користування мешканців будинків по АДРЕСА_5 та 12-А.

06.02.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали до Ірпінської міської ради Київської області заяву № Н-1667.2, у якій просили надати дозвіл на приватизацію частини земельної ділянки по АДРЕСА_5 площею 0,0162 га (162 мІ), як двору спільного користування мешканців будинків по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 .

12.02.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали до Ірпінської міської ради Київської області заяву № Н.1887.2, у якій просили передати в приватну власність частину земельної ділянки по АДРЕСА_5 площею 0,0162 га (162 м2) для обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_5 та 12-А.

13.02.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали до Ірпінської міської ради Київської області заяву № Н-1973.2, у якій просили передати в приватну власність частину земельної ділянки по АДРЕСА_5 площею 0,0162 га (162 мІ) для обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_5 та 12-А.

14.03.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали до Ірпінської міської ради Київської області заяву № Н-1973.2, у якій просили передати в приватну власність частину земельної ділянки по АДРЕСА_5 площею 0,0162 га (162 м2) для обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_5 та 12-А.

28.03.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали до Ірпінської міської ради Київської області заяву № Н-1973.2, у якій просили передати в приватну власність частину земельної ділянки по АДРЕСА_5 площею 0,0162 га (162 м2) для обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 . (а.с. 15-22 т. 1)

29.05.2018 Ірпінською міською радою Київської області прийнято рішення № 3777-51-VII про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 , згідно змісту якого, розглянувши заяви громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_3 , враховуючи те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є проїздом загального користування до будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , висновок відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, висновок постійної депутатської комісії земельних відносин, лісових та природоохоронних питань Ірпінської міської ради від 04.05.2018, керуючись ст. 12, 83, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Ірпінська міська рада вирішила:

1.Відмовити громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в передачі у власність земельної ділянки площею 0,0162 га, яка розташована між будинками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , згідно додатку № 1.

2. Віднести земельну ділянку площею 0,0162 га, яка розташована між будинками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 до земель загального користування (проїзд загального користування на вулицю Павленка). (а.с. 23-24 т. 1)

Позивачі вважаючи, що рішення Ірпінської міської ради Київської області № 3777-51-VII від 29.05.2018 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює питання віднесення земельних ділянок до земель загального користування та проїздів загального користування, зміну цільового призначення земель, основ містобудування та містобудівної діяльності, що одночасно також є необґрунтованим та таким, що порушує права та охоронювані інтереси позивачів, звернулись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказують на те, що оскаржуване рішення:

- є необґрунтованим, не відповідає прохальним частинам заяв позивачів (волевиявленню), оскільки у своїх заявах не просили відносити спільний двір до земель загального користування та робити проїзд загального користування;

- згідно первинної документації - рішень органів місцевого самоврядування, спірна частина земельної ділянки по АДРЕСА_5 площею 0,0162 га є двором спільного користування та знаходиться у користуванні власників домоволодіння в АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 ;

- при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач порушив попередні рішення щодо оспорюваної частини земельної ділянки, та, всупереч вимогам закону і без надання згоди користувачів, змінили цільове призначення вказаної частини ділянки (з двору спільного користування на проїзд загального користування), що також суперечить Генеральному плану м. Ірпінь, оскільки Генеральним планом затверджено призначення цієї ділянки як земля садибної житлової забудови;

- також оскаржуване рішення, прийняте відповідачем з порушенням норм ст. 39 ЗК України, оскільки проїзди повинні знаходитись на відстані не ближче 5 м від стін до житлових будинків та мати ширину смуги руху 3,5-3,75 м. На переконання позивачів, віднесення під`їзних шляхів до категорії проїзду можливо лише при забезпеченні мінімально вказаних параметрів. Тож, земельна ділянка площею 162 кв.м, на думку позивачів, не може слугувати проїздом загального чи спільного користування, як по ширині так і по відстані до будівель;

- позивачі наголошують на тому, що намагання відповідача зробити проїзд для власників будинку по АДРЕСА_4 за рахунок земельної ділянки, яку закріплено за домоволодінням по АДРЕСА_5 незаконним, адже проїзд для власників будинку по АДРЕСА_4 має бути забезпеченим за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що також підтверджується листом Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації № Н 31.381.2 від 12.10.2018;

- законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, чого, відповідачем не було дотримано при прийнятті оскаржуваного рішення.

Водночас, 13.02.2019 до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, згідно якого, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Ірпінська міська рада Київської області вказує на те, що позивачами було пропущено строк на звернення до суду з даним позовом, крім того, відповідно до архівних матеріалів, копій схем забудови, відповіді начальника відділу містобудування та архітектури, земельна ділянка фактично є проїздом спільного користування, що використовується власниками садиб АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 . Відповідач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а також зазначає про те, що позивачі порушують правила добросусідства. (а.с. 59-62 т. 1)

Перш за все, суд наголошує на тому, що при вирішенні даного спору, суд керується тим, що оскаржуване рішення прийнято органом місцевого самоврядування - суб`єктом владних повноважень по відношенню до позивачів-заявників, тобто, його оскарження підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за встановленими ч. 2 ст. 2 КАС України критеріями, за якими, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проте, у контексті заявленого стороною відповідача клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що сказаний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується земельних правовідносин та зачіпає майнові права сторін, суд вважає, що вказане клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, з тих підстав, що суд, при вирішенні вказаного спору, перевіряє лише рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, чи прийнято воно в межах наданих повноважень та чи є обґрунтованим, прийнятим з урахуванням всіх важливих обставин, тобто, не розглядає правовідносини, пов`язані з правом власності на земельну ділянку та іншими речовими правами на неї, не вдається до оцінки земельних правовідносин, що склались між учасниками справи та не надає правової оцінки приватно-правовим відносинам.

Статтею 19 Конституції України, зокрема, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до вимог статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частинами першою та третьою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, у статті 118 Земельного кодексу України, міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з такого, при вирішенні клопотання/заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган, у відповідності до наявної документації та рішень, повинен перевірити, зокрема, відповідність поданої заяви на предмет дотримання встановлених ЗК України вимог до неї, відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації тощо, за наслідками розгляду заяви/клопотання прийняти обґрунтоване та чітке рішення, яке узгоджується з вимогами Закону та усією документацією на бажану ділянку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України).

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачений поділ Земель України за основним цільовим призначенням на категорії. При цьому, окремими відмінними категоріями визначаються землі житлової та громадської забудови та землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

В силу положень частини першої статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Важливо розуміти, що головною рисою рішень суб`єктів владних повноважень є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства та, головне, обґрунтованість такого рішення із обов`язковим зазначенням мотивів, з яких виходив суб`єкт владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права, є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Іншими словами, державні органи/органи місцевого самоврядування, які не впроваджують або не дотримуються законодавства та своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як вбачається зі змісту рішення Ірпінської міської ради Київської області № 3777-51-VII від 29.05.2018 про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 , розглянувши заяви громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_3 , враховуючи те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є проїздом загального користування до будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , висновок відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, висновок постійної депутатської комісії земельних відносин, лісових та природоохоронних питань Ірпінської міської ради від 04.05.2018, Ірпінська міська рада вирішила:

1. Відмовити громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в передачі у власність земельної ділянки площею 0,0162 га, яка розташована між будинками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , згідно додатку № 1.

2. Віднести земельну ділянку площею 0,0162 га, яка розташована між будинками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 до земель загального користування (проїзд загального користування на вулицю Павленка) (а.с. 23-24 т. 1).

Отже підставою для постановлення рішення про відмову у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стало твердження відповідача про те, що бажана заявниками земельна ділянка є проїздом загального користування до будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 .

Таке твердження ґрунтується на даних графічних матеріалів, висновках відділу містобудування та архітектури і постійної депутатської комісії земельних відносин, лісових та природоохоронних питань Ірпінської міської ради. Будь–якого обґрунтування або іншого посилання на правові підстави для постановлення такого рішення, матеріали справи не містять.

Другим питанням за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стало постановлення відповідачем рішення про віднесення бажаної заявниками земельної ділянки до земель загального користування (проїзд загального користування на вулицю Павленка). Інформація про наявність проекту землеустрою щодо її відведення в матеріалах справи відсутня.

Згідно положень частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Отже, станом на день розгляду відповідачем заяв громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у їм власність земельної ділянки в АДРЕСА_3 площею 0,0162 га, яка розташована між будинками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , постановлене відповідачем у цей же день рішення про віднесення цієї земельної ділянки до земель загального користування (проїзд загального користування на вулицю Павленка), не набрало чинності.

Доказів про прийняття відповідачем (іншим уповноваженим органом) та набрання чинності рішення про віднесення бажаної заявниками земельної ділянки до земель загального користування (проїзд загального користування на вулицю Павленка) саме до дати розгляду заяв позивачів, матеріали справи також не містять.

Тобто відповідач відмовив позивачеві з підстав, які ще не були прийняті відповідачем, оскільки як вже було встановлено судом, рішення про віднесення земельної ділянки до земель загального користування, було прийняте пізніше.

Відтак відмова позивачеві у наданні земельної ділянки ґрунтувалась на підставах, які ще не виникли на час прийняття такого рішення.

Більш того, дослідивши висновок відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, висновок постійної депутатської комісії земельних відносин, лісових та природоохоронних питань Ірпінської міської ради від 04.05.2018, суд констатує, що мова в них йде про те, що територія (згідно наданих графічних матеріалів) відноситься до земель загального користування і фактично використовується як проїзд загального користування до будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 . Однак, вказана у висновку інформація не базується на аналізі первинної документації по вказаній ділянці, містобудівної документації, наявної в Ірпінській міській раді, а також містить посилання - «і фактично використовується як проїзд загального користування», що є припущенням, містить посилання на вірогідну обставину та не може використовуватись у відповіді відділу містобудування та архітектури у офіційних листах, адже воно є необґрунтованим (а.с. 66 т. 1).

Згідно відповіді виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 24.02.2016 № 01-20/586 на запит № 606/01-20 від 19.02.2016, Ірпінською міською радою рішення про вилучення частини земельної ділянки, що перебувала у спільному користуванні співвласників будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 не приймалися. (а.с. 154 т. 1).

Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації № Н 31.381.2 від 12.10.2018 на звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо приватизації земельної ділянки - двору спільного користування, яка розташована по АДРЕСА_5 , згідно змісту якого, проїзди повинні мати ширину смуги руху 3,0-3,75 м, кількість смуг проїзної частини 1-2, ширину тротуару 0,75 і розрахункову швидкість 30 км/год. Тобто, віднесення під`їзних шляхів до категорії проїзду можливо лише при забезпеченні мінімально вказаних параметрів. При цьому, в першу чергу визначення категорій вулиць і доріг населеного пункту має відбуватись на підставі містобудівної документації.

Генеральним планом м. Ірпінь, який затверджено рішенням Ірпінської міської ради від 20.12.2012 № 2639-39-6, влаштований свого часу за рахунок землеволодіння по АДРЕСА_6 не відображено в матеріалах містобудівної документації і віднесено до зони садибної житлової забудови. Також, при розробці технічної документації щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_3 і виділенні землеволодіння № НОМЕР_3 необхідно було забезпечити організацію під`їзду до нього з врахуванням принципу добросусідства (а.с. 41-42 т. 1).

Тож, з наведеного слідує, що відповідач, розглядаючи заяви позивачів, фактично, не розглянув їх по суті звернень позивачів, які просили саме надати у власність земельну ділянку, а відмовляючи у їх задоволенні вказав на те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є проїздом загального користування до будинків АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 (підстава для відмови). Водночас, такого рішення органом місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки площею 0,0162 га, яка розташована між будинками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 до земель загального користування (проїзд загального користування на вулицю Павленка) на момент прийняття оскаржуваного рішення не приймалось, що не давало відповідачу правових підстав для того, щоб ним керуватись при відмові заявникам у задоволенні їх заяв.

Також, суд наголошує на тому, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував змісту заяв, у яких заявники не просили відносити спільний двір до земель загального користування та робити проїзд загального користування, а просили надати земельну ділянку у власність, що вказує на те, що при розгляді наведених заяв, відповідач мав прийняти одне з двох рішень - про їх задоволення чи про відмову в їх задоволенні, з обов`язковим зазначенням та відповідністю ст. 118 ЗК України, що передбачає вичерпний перелік підстав для відмови.

Як зазначалось, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 призначено в адміністративній справі експертизу, та було поставлено експерту такі питання:

- за рахунок яких земель був сформований проїзд загального користування (визначений у п. 2 рішення Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ) з АДРЕСА_3 до земельної ділянки по АДРЕСА_3 ?

- чи відповідає зазначений в рішенні Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ проїзд загального користування вимогам нормативних документів?

- чи відноситься земельна ділянка площею 162 кв. метри, залишена рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 15.03.2005 № 50/2 в користуванні власників домоволодінь в АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 до земель загального користування та чи мала право та підстави Ірпніська міська рада Київської області віднести цю земельну ділянку до земель загального користування?

03.04.2020 до суду надійшов висновок експерта № 495/03/2020, складений 04.03.2020, якого було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, та який дійшов наступних висновків за результатами проведення земельно-технічної експертизи у справі № 640/19379/18 по поставленим судом питанням (а.с. 1-68 т. 3):

1. За результатами аналізу представлених на дослідження матеріалів, можливо стверджувати, що проїзд загального користування площею 162,0 кв.м, який зазначений в п. 2 рішення Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VII (т.1, а.с. 23)утворений за рахунок земельної ділянки залишеної в користуванні та закріпленої за будинковолодіннями АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 , а саме за рахунок двору спільного користування, який згідно витягу з генерального плану міста Ірпінь (т. 1 а.с. 40) (затверджено рішенням Ірпінської міськради № 2639-39-VI від 20.12.12) віднесено до зони садибної житлової забудови;

2. Порівнюючи вимоги діючих нормативних документів, які висуваються до проїздів загального користування, із розмірами досліджуваної території, що зображена на рисунку 110 та двору спільного користування який зазначений на генеральному плані від 15 березня 2005 року (т. 1, а.с. 35; т. 2, а.с. 87) встановлено, що мінімальна ширина досліджуваної території не відповідає вимогам нормативних документів, а саме: п. 3.22 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме не дотримано відстані до стін яка має становити не менше 5 м, а також не забезпечено майданчик для розвороту розмірами 12 м х 12 м; п. 2.4 ДБН В. 2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» яким передбачено, що ширина проїзної частини місцевих (бічних) проїздів слід приймати за одностороннім рухом без пропуску громадського пасажирського транспорту 6,0 м; п. 5.1.1 та таблиці 5.1 ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» яким визначено, що ширина проїзду повинна становити з однією смугою не менше 4,0 м, а двома смугами не менше 5,5 м (2,75+2,75).

Відповідно до існуючої забудови, а саме місцерозташування житлового будинку АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , мінімальна відстань між якими становить 11,87 м, відсутня технічна можливість влаштування проїзду загального користування з дотриманням вимог нормативних документів.

3. Відповідно до представлених на дослідження матеріалів, а саме: архівного витягу рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 15 березня 2005 року № 50/2 (т. 2, а.с. 83) - земельну ділянку площею 0,0162 га (162 м2) віднесено до земель спільного користування (категорія земель - землі житлової та громадської забудови); рішення Ірпінської міської ради Київської області, від 29 травня 2018 року п`ятдесят першої сесії сьомого скликання № 3777-51-VII (т. 1, а.с. 23) - досліджувану ділянку площею 0,0162 га (162 м2), яка розташована між будинками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 віднесено до земель загального користування (проїзд загального користування на вулицю Павленка (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення). При цьому в наданих на дослідження матеріалах проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 162 кв.м, відсутній.

Встановлення права Ірпінської міської ради Київської області віднесення земельної ділянки площею 162 кв.м, яка перебувала у спільному користуванні власників домоволодінь в АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 , до земель загального користування рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області 15.03.2005 № 50/2 (т.2, а.с. 88), виходить за межі компетенції експерта з вирішення питань земельно-технічної експертизи.

Таким чином, з урахуванням наведеного, матеріалів справи, оцінюючи все в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ «Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 » є необґрунтованим та не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, адже при його прийнятті, відповідач вийшов за межі прохальної частини заяв позивачів, належним чином не обґрунтував рішення, не навів підстав для відмови, вичерпний перелік яких закріплено нормами ЗК України, не врахував відсутності згоди землекористувачів даної ділянки, та прийняв рішення про відмову, з підстав, про які рішення не приймалось до відмови в задоволенні заяв позивачів.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Суд вбачає наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення, оскільки, по перше, ним розглянуто заяви позивачів не у відповідності до їх прохальної частини, вказані підстави для відмови є необґрунтованими та неузгоджуються з іншою документацією; по друге, рішення про віднесення земельної ділянки площею 0,0162 га, яка розташована між будинками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 до земель загального користування (проїзд загального користування на вулицю Павленка) прийнято поза межами прохальної частини заяви позивачів та необґрунтовано. Оскаржуване рішення Ірпінської міської ради не узгоджується з попередніми рішеннями органу місцевого самоврядування та інших органів державної влади щодо земельної ділянки.

Згідно статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Тож, наведене дає підстави для висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування рішення Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ «Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 »; зобов`язання Ірпінську міську раду Київської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (власників будинків за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0162 га за адресою: АДРЕСА_5 у власність для обслуговування житлових будинків за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до норм чинного законодавства.

У частині позовних вимог про стягнення з Ірпінської міської ради Київської області на користь позивача 1 - ОСОБА_1 суму завданих збитків (внаслідок винесення Ірпінською міською радою рішення № 3777-51-VІІ від 29.05.2018) у розмірі 21880,00 грн., суд відмовляє, з урахування наступного.

Так, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача збитків, позивачі вказали на те, що внаслідок винесення відповідачем оскаржуваного рішення, яким віднесено земельну ділянку до земель загального користування і визначено як проїзд загального користування, було зламано ворота та калитку, що встановлені за кошти мешканців та власників будинку по АДРЕСА_5 та відділяли спільний двір від АДРЕСА_3 (а.с. 150 т. 1).

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України.

Статтею 1173 ЦК України, визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальними положеннями про відшкодування шкоди, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України).

Суд вважає, що, за даних обставин, заявлені до відповідача вимоги про стягнення збитків, є необґрунтованими, адже відсутній причинно-наслідковий зв`язок між прийняттям оскаржуваного рішення та завданням позивачам матеріальних збитків, які виникли внаслідок зламаних воріт та калитки іншою особою. Такі вимоги мають бути заявлені не в порядку адміністративного судочинства та до особи, у встановленому законом порядку, яка завдала таких збитків.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до норм ч. ч. 1-3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачами за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1409, 00 грн. відповідно до квитанції № 241 від 19.11.2018 та у розмірі 768, 40 грн., відповідно до квитанції від 09.02.2019 № 78661, загалом 2177, 40 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 132, 137, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ «Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 ».

Зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (власників будинків за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0162 га за адресою: АДРЕСА_5 у власність для обслуговування житлових будинків за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської міської ради Київської області (код за ЄДРПОУ 33800777, 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 00 коп. відповідно до квитанції № 241 від 19.11.2018 та у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 09.02.2019 № 78661.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 25.06.2021

Суддя Панченко Н.Д.