Ухвала суду № 97906675, 24.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду)

24 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/12637/21

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Токарева М.С., розглянувши матеріали адміністративного позову Головне управління Національної поліції в Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Головне управління Національної поліції в Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строки експлуатації яких не закінчився, з урахуванням термінів його експлуатації, в розмірі 2989,48 грн.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за вказаною позовною заявою, слід зазначити наступне.

У відповідності до вимог статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

За приписами ч.1 ст.26 КАС України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Так, ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (надалі по тексту-Закон) передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до ч.10 ст. 6 Закону передбачено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Нормами ч.11 ст.6 Закону визначено, що у разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норми аналогічного змісту наведено і у Правилах реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм обов`язковою умовою підтвердження місця проживання за відповідною адресою є саме реєстрація місця проживання в органі реєстрації.

У частині першій статті 125 Конституції України, частині першій статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначається, що судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності. Територіальна юрисдикція (підсудність) задля забезпечення доступності правосуддя для суб`єктів приватного права може бути загальною, альтернативною, виключною, із зв`язку справ. Алгоритм обрання такої підсудності дозволяє встановити конкретний адміністративний суд, куди особі потрібно звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів з метою розгляду та вирішення конкретного спору.

За нормами ч.1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04), фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом (Zand v. Austria № 7360/76).

Позивач, у позовній заяві вказує, що зареєстрованим місцем проживання позивача та місцезнаходженням відповідача є смт.Журавно, Жидачівського району Львівської області, доказів реєстрації його у с.Голубівка Ружинського району Житомирської області суду надано не було, а тому суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до територіальної підсудності Львівського окружного адміністративного суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на наведені обставини та норми права, справу слід передати на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 29, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Передати адміністративну справу № 240/12637/21 за позовом Головного управління Національної поліції в Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Токарева