Ухвала суду № 97906621, 25.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у відводі судді)

25 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/2933/21

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шимоновича Р.М., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неприйняття рішення про поновлення із 17 липня 2018 року виплати підвищення до пенсії (із зазначенням у ньому розміру підвищення до пенсії) та нездійснення із 17 липня 2018 року виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняти рішення про поновлення із 17 липня 2018 року виплати підвищення до пенсії (із зазначенням у ньому поточного (станом на день ухвалення рішення суду) розміру підвищення до пенсії та суми заборгованості з виплати підвищення до пенсії за період з 17 липня 2018 року по місяць, що передує місяцю ухвалення рішення суду) та здійснити із 17 липня 2018 року виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХП, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з компенсацією втрати частини доходів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

17.05.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній просить застосувати строки, визначені частинами 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 залишено позовну заяву без руху.

22.06.2021 року представник позивача подав заяву про відвід судді.

В обґрунтування заяви про відвід суду представник позивача вказав на те, що не погоджується із ухвалою судді Гуріна Д.М. про залишення позовної заяви без руху винесеної від 25.05.2021. Представником позивача зазначено, що на його думку, під час винесення вказаної ухвали, судом не враховано судову практику Верховного Суду в даній категорії справ щодо строків звернення до суду. Крім того, на думку представника позивача, позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом, тому відсутні підстави для подачі заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Зазначені обставини, на думку представника позивача, можуть вплинути на об`єктивність розгляду справи по суті, а тому просить відвести суддю Гуріна Д. М. від розгляду даної справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 року передано справу №240/2933/21 іншому суду у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання щодо відводу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 року, автоматизованою системою документообігу суду для вирішення питання про відвід судді Гуріна Д. М. визначено суддю Шимоновича Р. М..

Оцінивши доводи, викладені у заяві, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, з огляду на таке.

Статтею 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 39 КАС за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Приписами частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень частини 3 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Судом не встановлено, що наведені представником позивача обставини свідчать про наявність наведених вище підстав для відводу судді.

Зі змісту заяви про відвід слідує, що представник позивача не погоджується з тим, що суддя Гурін Д. М. постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Аналізуючи правове питання, яке порушене у заяві про відвід, суд звертає увагу на те, що приписами частини четвертої статті 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд вважає, що розгляд цієї справи суддею не може свідчити про його необ`єктивність під час прийняття відповідних процесуальних судових рішень та розгляду справи, оскільки дії суду при вирішенні процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи та характер прийнятих судових рішень не можуть вважатися обставинами, які викликають сумнів в безсторонності судді та бути підставою для його відводу.

Прийняття суддею (судом) процесуальних рішень, передбачених КАС України, під час розгляду адміністративної справи є здійснення судом правосуддя і не є обставиною, що свідчить про упередженість судді.

Слід підкреслити, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених доказами. У даному випадку, суд вважає, що решта доводів, які зазначені у заяві про відвід, не містить належних аргументів та долучених доказів, які б підтверджували наявність підстав для відводу, тобто такі ґрунтуються виключно на особистих припущеннях заявника.

Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід судді, суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді від участі у розгляді цієї справи, оскільки заявником не наведено жодного факту прояву суддею поведінки, яка б свідчила про упередженість чи безсторонність у цій справі.

Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені заявником мотиви не свідчать про наявність передбачених законом підстав для відводу судді Гуріна Д. М. від участі у розгляді справи № 240/2933/21, а тому дійшов висновку, що заява про відвід судді задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Житомирського окружного адміністративного суду Гуріна Дмитра Миколайовича від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.

Суддя Р.М.Шимонович