Рішення № 97906537, 16.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 р. Справа№200/3203/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради

про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірі 1 390,00 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 6 800,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що має статус учасника бойових дій та згідно ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня кожного року у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року по справі № 3-р/2020.

В квітні 2020 року позивачем отримано від відповідача грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі 1 390,00 грн, який визначений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права (а.с. 1-7).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою встановлено, що позивач звернувся до суду із даним позовом в межах строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (а.с. 15-16).

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27 квітня 2021 року. зобов`язано сторін на ГУ НП в Донецькій області надати суду додаткові докази (а.с. 21-22).

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року підготовче засідання відкладено на 19 травня 2021 року, повторно зобов`язано відповідача надати суду додаткові докази (а.с. 38-39).

Ухвалою суду від 19 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 16 червня 2021 року (а.с. 52).

25 травня 2021 року судом на електронну адресу суду (31 травня 2021 року – до канцелярії суду поштою) від відповідача надійшов відзив на позов, в якому управління зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій. У 2020 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112.

Управління є бюджетною установою та не може взяти на себе зобов`язання щодо здійснення виплати вказаної допомоги у розмірах інших, ніж затверджено у постанові Кабінету Міністрів України № 112.

Державним бюджетом України не передбачені кошторисні асигнування на перерахунок розміру разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року по справі 3-р/2020, а отже, відповідач зазначає, що не порушував прав позивача (а.с. 57-61, 71-73).

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про залучення у справі співвідповідачів відмовлено (а.с. 66).

16 червня 2021 року сторони у судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись судом належним чином, заяв з приводу неявки в судове засідання суду не надавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 цієї ж статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 10 жовтня 2017 року (а.с. 8-11).

Відповідач, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ: 41336065, місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, б. 70, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 63).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, в тому числі письмових пояснень сторін, позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій (а.с. 71, 57).

За поясненням відповідача Департаментом від Головного управління Національної поліції України в Донецькій області були отримані списки від 3 березня 2020 року для виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у яких ОСОБА_1 був зазначений з розміром разової грошової допомоги - 1 390,00 грн.

Департаментом були перераховані кошти на спеціальний рахунок ГУ Національної поліції України в області для подальшого зарахування на особистий рахунок ОСОБА_1 в якості разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року - у розмірі 1 390,00 грн (а.с. 57-59, 71-73).

28 квітня 2020 року на особистий картковий рахунок позивача була перерахована разова грошова допомога до 5 травня в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року, - 1 390,00 грн. (а.с. 12, 57-61).

Будучи не згодним із розміром виплаченої допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” згадану вище норму права викладено в такій редакції: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ”Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу ”Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року позивачу одноразової грошової допомоги діяла ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25 грудня 1998 року, яка передбачала розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових п`ять мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 1 січня 2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 лютого 2020 року № 112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”“, пунктом першим якої передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 390 гривень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення п. 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України зазначив, що встановлення пунктом 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, установленому статтею 8 Конституції України.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у 2020 році позивач набув право на грошову допомогу до 5 травня в редакції Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, яка передбачала розмір цієї допомоги - п`ять мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком […] встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом із цим Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

Суд зазначає, що держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Враховуючи наведене, при врегулюванні спірних правовідносин при обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 січня 2021 року (справа № 440/2722/20).

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” № 294-IX від 14 листопада 2019 року установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року – 1 638,00 грн.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8 190,00 грн (1 638,00 грн х 5).

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2020 рік в розмірі меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Як встановлено судом сума недоплаченої позивачу допомоги до 5 травня за 2020 рік становить 6 800,00 грн.

Отже, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірі 1390 грн. – підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в розмірі 6 800,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (п. 3 ч. 1), а також шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6 ч. 1).

Згідно ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (п. 3); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Беручи до уваги приписи ст.ст. 5, 245 КАС України, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові цього суду від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” позивач є звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -\

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій, стягнення коштів - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, яка передбачена ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в розмірі 1 390 грн.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-кт Миру, буд. 70) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, розрахованої виходячи із розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченого ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з урахуванням раніше виплачених сум, - в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн 00 коп.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивні частини складені та підписані 16 червня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2021 року.

Суддя Н.П. Волгіна